Частина 12. Вибір є завжди

 Коли перші промені вранішнього сонця сягнули вікна біля якого сиділа Злата, вона скинула з себе плед, в який загорталась ввечері, та трохи вагаючись, відчинила двері своєї кімнати, біля якої вже стояла її «мама».

– Допоможеш мені приготувати сніданок? – поцікавилась жінка.

– Так, звичайно, зараз вмиюсь, перевдягнусь і одразу до тебе – намагалась тримати себе в руках, щоб не викликати зайвих підозр.

 Вона вийшла на подвір’я. Хлопців не бачила, тому хвилювання наростало. Не знала що робити далі. Поки підміна була на кухні, Злата пробралась у кімнату матері, щоб ще раз переконатись, що хлопці праві. Вона намагалась відшукати телефон, та його не було. З цього випливало, що її й справді в черговий раз обхитрив Морок, використовуючи найдорожче, що вона мала в цьому житті.

 Коли істота вийшла з хати та кудись попрямувала, Костя з Вадимом, котрі чатували неподалік забігли до будинку і повісили над його входом моток трав, які повинні були не впустити нечисть всередину. Побачивши їх, Злата, одразу побігла зачинити Тінь у своїй кімнаті, щоб Морок не помітив їх завчасно. Застерегла хлопців не виходити поки не спекається кота. Вони дивились у вікно, щоб бачити коли повернеться підміна. Злата зачинила двері зсередини, хоч прекрасно усвідомлювала, що коли трави не спрацюють – двері їм уже не допоможуть. Саморобні амулети з травами поклали також біля кожного вікна і стали чекати, затамувавши подих. Для надійнішого захисту Вадим приволік з міста невеличкий дзвін, який також підвісив над дверима. Злата запитально глянула на хлопця.

– Дзвін також хороший оберіг для житла. Його символізують як захисний купол небес. За давніми віруваннями, він може не тільки відганяти зло, а й знищувати те, яке вже у будинку.

– Як думаєш, він захистить нас від його переслідувань через кота – з надією у голосі запитала Злата.

– Цілком можливо, якщо вірування наших предків виявиться правдивими – констатував хлопець.

Костя простягнув їй пакетик з усім необхідним, щоб створити новий рунічний амулет.

– Ти займись найбільш важливою справою, поки ми намагатимемось затримати твою нову маму.

 Дівчина взяла пакунок і розмістилась в одній з кімнат для гостей. Вона запалила свічку і почала пригадувати, що робила попереднього разу. Намагалась не упустити жодної важливої деталі, адже від цього амулету залежало їх життя. Спробувала всю свою увагу сконцентрувати навколо ритуалу, не відволікаючись на жодні сторонні звуки.

 Коли до будинку повернулась нечисть, хлопці вже були готовими дати їй відсіч. У кожного в руках був заточений осиковий кілок, на випадок якщо трави не допоможуть і доведеться дати відсіч. Костя був не в захваті від цієї ідеї, бо все це нагадувало йому сцени із фільмів. Він почував себе ідіотом. Та іншої зброї не мав, тому змушений був довіритись впевненості Вадима, який тримав кілок у своїх руках з таким ентузіазмом, що здавалось, здатен перемогти самого Морока.

 Коли після першої спроби двері не відчинились і злу не вдалось увійти всередину, воно спробувало покликати Злату.

– Негайно відчини двері! Чому я не можу увійти? Що ти зробила? Злато! Не випробовуй мого терпіння.

 Як не дивно, та її нова мама не змогла увійти, підтверджуючи теорію Вадима на практиці. Обереги дійсно діяли. Не впускали зло до будинку. Та чи подіють на більш могутню сутність – невідомо. Це дарувало їм трохи часу, щоб Злата, встигла зі створенням амулета. Вона досі не виходила із кімнати в якій зачинилась. Істота кудись направилась, а за декілька хвилин вийшла дівчина і простягнула готовий амулет.

– Тобі вдалось – констатував Вадим.

– Перевірити зможемо тільки один раз. Якщо я допустилась помилки –  нам кінець!

–  Ми впораємось – намагався заспокоїти її Костя. – Обереги Вадима спрацювали, у нас з’явився шанс. Ми маємо хоч якийсь захист і завдяки твоїм старанням ще й зброю.

– Невідомо чи подіє це проти Морока. Щоб я не робила – він завжди на крок попереду, тому не здивуюсь, якщо він має запасний план.

– Тут я тебе цілком підтримаю – почувся знайомий голос за дверима. – Злато, я відчуваю твій страх, вам не допоможуть іграшки, які ви порозвішували у будинку. Ви не вийдете звідси живими. Мій брат поруч? Костя, ти їй віриш, хіба забув як ми удвох були проти усього світу. Як бігали околицями в пошуках пригод? Ти ж не залишиш мене стояти за дверима? Ми з тобою майже рідні… Я можу допомогти тобі повернути брата – продовжив після невеликої паузи, намагаючись вплинути на брата.

– Не слухай його, він зробить все, щоб увійти всередину – Вадим намагався переконати Костю, який хапався за останній мізерний шанс його повернути.

– Якщо ти мене не впустиш – я знищу його душу. Хіба дівчина важливіша за рідного брата? Вона не варта таких жертв. Ви ж зробили новий амулет? Чи не так? Ти негайно віддаси мені його й обіцяю, що знову зможеш зустрітись з Дем'яном.

– Де гарантії, що він ще живий? Ти зробиш усе, щоб дістатись до дівчини – констатував Костя.

– Я й так до неї доберусь, це питання часу, та ти можеш виграти з цього. Віддай мені Злату з її творінням і я збережу вам життя, відпущу додому.

– Ні, Костя, він тисне на тебе, використовує твої ж почуття. Він завжди так робить – намагалась достукатись до хлопця налякана дівчина.