Розділ 17

/Лука/

 Покинувши ресторан «Другий дім», Буркут сів у машину й поїхав додому. Він був уже практично в околицях свого дому, коли раптово зупинив машину, та припаркувався на узбіччі.

 Лука озирнувся по сторонах, і зі злістю вдарив по керму. Усередині підіймалася буря. У такому стані він не міг водити машину, ризикуючи втиснути педаль газу на максимум й врізатися в якийсь стовп. Це почуття люті, знайоме йому ще з дитинства, з’являлося рідко, але було занадто небезпечним. У такі моменти, Буркут міг трощити все навколо себе: він розбивав посуд, ламав стільці та навіть бив кулаками стіну. Він поводився немов розлючений поранений звір. І лише випустивши пар, Лука міг би спокійно рухатися далі.

 У дитячому садку через це на нього дивилася немов на дебіла. Можливо, з цієї ж причини, його ніхто і не всиновив. Люди розуміли, що настільки агресивна дитина принесе куди більше проблем, ніж чарівна дівчинка.

 Тому, завжди вибирали інших. Не його. Не Лукаса. Як і на цей раз.

 «Чорт!» ‒ чоловік смачно вилаявся, знову вдаривши по керму.

 Згадавши посмішку Злати і її бурштинові очі, Лука розлютився ще більше. Чому? Він сам не знав. Але почуття ревнощів з’їдало його зсередини, і він не знав, що з цим робити.

 Кілька хвилин Буркут просидів в машині нерухомо, слухаючи шум машин і гул нічного міста. Він ні про що конкретно не думав, намагаючись очистити думки та заспокоїти нерви. Чоловік дихав розмірено, чергуючи вдихи та видихи. Його грудна клітка то підіймалася, то опускалася, дозволяючи тілу отримати необхідну кількість повітря та розслабитися.

 Коли все-таки дратівливість зникла і розум очистився від мерзенних дум, Лука завів мотор, й машина рушила з місця.

 Через хвилин п’ятнадцять, Буркут зупинив автомобіль біля одного з цілодобових квіткових магазинів. Там він купив букет червоних троянд та попрямував назад в ресторан. Ідея здавалася божевільною і дурною, але чоловік вирішив, що йому хочеться зробити такий несподіваний сюрприз Златі.

 Напевно, вперше в житті Лука робив щось божевільне, піддавшись пориву і поклику серця. Чи є в цьому всьому який сенс, чоловік не знав, але ризик – справа благородна. Це він пам’ятав.

 Нерішучим кроком Буркут увійшов до ресторану і попрямував на веранду. Туди, де він в останній раз бачив Стельмах. Вийшов на веранду та так і завмер.

 Лука очікував побачити що завгодно, тільки не те, як інший мужик робить пропозицію дівчині, яка сподобалася йому. Які можуть бути у нього шанси, якщо вона без п’яти хвилин чиясь наречена?

 Серце гулко застукало, проганяючи кров. У грудях пекло, спалюючи залишки повітря і підриваючи мозок. Руки самі розтиснулися, випустивши квіти зі свого полону.

 Її винуватий погляд став останньою краплею, що перевернув чашу його терпіння. Чому? Не зрозуміло. Вони чужі один одному. Абсолютно незнайомі люди. Чому ж так боляче в грудях, а до горла підступила нудота?

 Лаючи себе за дурість, Буркут покинув ресторан й вийшов на парковку. Хотів спочатку закурити, але вирішив, що йому швидше за все варто випити. А пити за кермом він не буде. Все-таки, він не остаточно здурів.

 З сумом, Лука прийняв той факт, що все втрачено. Жодного шансу у нього не було. Навіть примарного. Він сам все придумав, сам сфантазував собі незрозуміло що. Та й головне, навіщо? Невже, він старіє? Й потребує ванільних почуттів? Або зустріч з минулим, раптом, нагадала йому, що й у нього повинна бути сім’я?

 Питання, що витали в голові Буркута так і залишилися без відповіді. І шукати їх чоловік зовсім не хотів. Такого роду загадки його не цікавили.

 «Краще б я в клуб з Владом пішов. Ідіот!» – Сівши в машину, Лука завів мотор. Однак, виїхати з парковки він не встиг. Перед машиною з’явився силует Злати.

 Буркут вирішив, що його втомлений мозок грає з ним в ігри. Він підніс руку до обличчя і протер очі, щоб прогнати геть марево, але дівчина так і залишилася стояла перед машиною.

 Інстинкти спрацювали раніше, ніж запалений мозок Буркута встиг щось там вирішити. Чоловік вискочив з машини, і за секунди опинився біля Стельмах.

 Дівчина була одягнена в одне лише плаття і тремтіла, немов лист на вітру. Буркут зняв своє пальто і накинув його на плечі Злати. А укутавши дівчину, притягнув до себе та обійняв. Злата противитися не стала, не виривалася і навіть словом не заперечила. Замість цього, Стельмах поклала голову Буркуту на плече і в насолоді прикрила очі.

 Вони стояли посеред парковки, обійнявшись. Ніхто не хотів заговорити першим, боячись зіпсувати момент.

 Однак, ревнощі, що полонили душу Лукаса бажали вгамувати свою спрагу. А значить, Буркуту було в край необхідно отримати відповіді на питання, які його так хвилювали. Інакше, він просто збожеволіє від невідомості.

 – Злат, – він покликав її тихим і ласкавим тоном.

 – Так? – дівчина підняла голову, і їх погляди зустрілися.

 Буркут дивився на Стельмах, потопаючи в її бурштинових очах. А в грудях до болю щеміло й тужливо стогнало серце. Невідомі раніше почуття заволоділи його душею. Буркут прискорено почав дихати, відчуваючи, як хвиля бажання підіймається й бере у полон його тіло. Погляд раптово впав на губи Злати, які, вона мала не обережність облизати. Від чого погляд Луки потемнів, а кадик злегка сіпнувся.

 – Що ти робиш зі мною... – якось занадто приречено промовив Буркут, відводячи погляд. Він тримався з останніх сил, зовсім не розуміючи, що робити з новими почуттями.

 – Обіймаю? – несміливо запитала Стельмах, посміхнувшись.

 Буркут тихо простогнав, лаючи себе за дивне тремтіння в тілі та страх зробити неправильний крок.

 Однак, почуття взяли гору над розумом адвоката й він не втрачаючи більше не хвилини, вп’явся поцілунком в такі апетитні губи Стельмах. Вони виявилися такими м’якими та смачними, як собі уявляв чоловік. Злата боязко відповіла на поцілунок, впускаючи язик Буркута у свій рот. Вона несміливо відповідала, здригаючись усім тілом.