Глава 36

  Якусь мить, Ерен просто стояла на місці і вертіла головою туди-сюди, а потім  підбігла до краю килима, різким рухом піднімаючи край.
  Заховані від людських очей,червоним кольором жевріли знаки, дуже схожі на ті, що були і на місці порталу, і в подарованому мною, блокноті Діни.
  Вражена знахідкою, поцікавилася у ельфійки їхнім значенням,здається,вона як тутешня, набагато краще розбиралася в магії. Хоча б знала, що і як виглядає.
—Закляття сну, –промовила обережно підступаючи до сплячої Делари, –взагалі безпечне і дуже цілюще, але якщо вчасно не розбудити то можна заснути навіки.
  З цими словами кинулася до Делари і почала трусити за плечі. Та, повільно розплющила очі, потерла їх руками і вже здивовано запитала:
—Ерен? Як ти тут опинилася?—озирнулась навколо, пересвідчуючись чи сама там де треба.
—Довго пояснювати, —буркнула брюнетка відступаючи два кроки назад, —Леяно, ти чого стоїш?
  Почувши про закляття та його наслідки, я не мов заціпеніла на місці. Одріон не прокидається вже кілька днів, і за весь цей час, мені не приходила в голову думка, що він може спати вічно. Що я тоді робитиму?
  Тим часом ельфійка, щосили штовхала дракона в праву руку, намагаючись перевернути на бік.
—Леяно, - промовила Делара, що вже потроху очунювала від впливу чарів,—сама не знаю як це трапилося. Я не покидала цієї кіннати й на хвилинку.
—Все гаразд, —нарешті витисла з себе хоч одну фразу. Хто б це не зробив, він підібрався загрозливо близько. Глянула на свої зап'ястя де чітко вимальовувалися вензелеподібні завитки, насиченого чорного кольору. Що це? Прояв моєї сили чи доказ належності Одріону в якості "тіні".Є лише один спосіб з' ясувати.
  Обхопивши його голову двома руками, схиливши голову, майже торкаючись чола,подумки щиро благала прокинуться, повернутися до мене, до нас.
  "Коханий, єдиний і найдорожчий мій. Я вірю, точно знаю, що  чуєш мій голос де б зараз не був.Розумію та розділяю твій біль, скорботу за рідними. 
  Твоя мати дуже тебе любила, і лише завдяки силі цієї любові змогла залишитися тут та спробувати допомогти тобі. А брат, він щиро захоплювався твоїми вмінням, звитягою. Думаю й Ектібурс, твій батько теж безтямно любив, і його вчинки зумовлені не тільки родовим божевіллям.Він захищав вас від ворогів!
  Ти гідний син своїх батьків! Разом ми зможемо знайти відповіді на усі питання минулого і сьогодення, тільки повернися! "
  Сльози горохом котилися по щоках, пульсація в пальцях посилювалася, боліло все тіло, здається, ще трохи і впаду поруч від виснаження.
—Годі! —вигукнула подруга і силоміць відтягла від чоловіка, хапаючи за талію, —Ти зробила все можливе! Мені теж шкода його, але іноді ми не в силі допомогти.
  В очах потемніло, запекло десь під ребрами і я дозволила посадити себе в крісло. Поруч вмостився вірний Айсик,вже й не пригадую хто і коли розбудив, але його монотонно мурчання допомогло заспокоїтись. Воістину, коти надзвичайні створіння, хоч мого улюбленця важко ним назвати, швидше молодший брат гепарда.
—Що тут відбувається? —грізний голос Вейри, прокотися по кімнаті наче весняний грім.  Одягнена вчорне, була більше схожа на примару, а ніж на живу людину. Колючий погляд пройшовся по нашим тілам,наче детектор металу в пошуках вибухівки. І зупинився на нейдбало закинутому краю килима та місці, де відкривалися символи, трохи зтерті рукою Ерен. —Хто посмів? 
  Ельфійка вже півелась щоб відповісти, але я не втрималася і втрутилася. 
—Як можеш таке питати? —хвиля обурення піднімалася, додаючи сил, —Він ж твій вихованець, а ти підло зрадила! 
—Зрадила? —брови, на зморщеному чолі, різко вигнулися в дві дуги, —Я, завжди, ревно оберігала свого любого хлопчика і все, що  робила то тільки для його ж добра. І ти, і попередня дружина, лишень використовували в своїх цілях.
   То ось вона, причина упередженого ставлення до мене та ненависті—ревнощі! Вона замінила Одріону матір і не бажала ділитися ним із жодною жінкою, навіть тоді, коли мова йшла про дружину. А я взагалі—коханка, що просто мала його за мішок з грошима. 
   Але це лише на її думку, у мене ж була зовсім інша і як доказ свої почуттів та намірів, підійшла впритул до неї. 
—Незнаю, за кого мене маєте, але я не відступлюся від Одріона. Особливо тепер, коли чекаю від нього дитину. 
  Тепер годувальниця ще більше зблідла, тіло почало дрібно труситися мов від пропасниці. 
—Неможе бути! —з цими словами, жінка звалилась на коліна, торкаючись головною підлоги і почала голосно ридати. Плач більше нагадував виття раненої тварини  і від нього бігли мурашки по шкірі. 
  Ноги підкошувалися і я знесилено опустилася на стілець. 
—Заберіть її з моїх очей, —звернулась із проханням до дівчат, що досі мовчки спостерігали нашу словесну перепалку,—і самі заховайтеся. 
—А як же ти? —Делара не хотіла залишати мене саму і всіляко намагалась переконати піти з ними.
—Залишаюсь із ним. Ідіть. 
   Взявши під руки Вейру, вони попрощатися та зачинили за собою двері. В кімнаті запанувала така тиша, що аж давило на вуха. 
  Втомлено відкинула голову на спинку, заплющила очі, намагаючись зконцентруватися на своїх емоціях бо вони ключ до моєї сили. 
  Якщо страх викликає руйнування то, може, радість та щастя спровокують протилежне. Або даремно лелію надію на сцілення і правильніше було б заховатись серед простого люду. 
  Розправляючи складки на сукні, відчула, що щось є в моїй кишені. Заснула руку і відчула щось маленьке та ребристе. Це була славнозвісна Зірка Семи Вітрів. Мабуть, автоматично заховала її ще вчора, коли чепурилася зранку. 
  Коштовна цяцька легко вміщалась на долоні і приємно гріла шкіру.Трохи покрутивши нею, мене осяяла одна думка. 

  "Батьки мої, Арі та Олер,щиросердно  благаю вас допомогти мені з честю пройти усі ці випробування в цей не простий час. Молю, де в ви не були, почути свою доньку!" 
  На рівні очей, в повітрі, засвітилась малесенька точка. Вона все росла, збільшувалася аж поки не стала завбільшки з мою голову,постійно пульсуючи рівним сяйвом із середини. 
—Маленька моя,—звук йшов від сфери і був дуже схожий на жіночий. Отже, мама прийшла!—я завжди поруч з тобою. Зараз перед тобою мій дух.  
—Мамо, —сльози підступно душили слова, —ти так мені потрібна! 
—Доню, сила, що в тобі наймогутніша зброя проти шеведверів і усіх інших ворогів. Ти сильна, у тебе все вийде, тільки слухай  ! Дитя, що під серцем— стане початком кінця панування зла на цих землях. Бережи його! 
  Сяюча куля розчинилась, осипаючись піщинками на підлогу. Слова матері додали впевненості, наче крила виросли за спиною.   Рішуче півдвелася і рушила до ліжка. 
  Ще раз глянула на,вже  до болю рідне, обличчя коханого і положила руки на його могутні груди,що ритмічно підіймалися та опускали я в такт диханню. 
—Закликаю сім вітрів, сім братів, —повторювала вслід голосу матері, що лунав у моїй голові, —Південь, Північ, Захід, Схід, вірте Світання, Надії та Віри —об'єднайтеся та вдихніть у лорда Одріона, вогнедишного оборонця світу живих,енергію життя! 
  З-під пальців ринув темний туман, що повністю окутав тіло чоловіка у щільний кокон,переливаючись насиченим фіолетовими прожилками. 
  Повіки лорда затремтіли, а руки стислись в кулаки та знову розпрямилися. Губи привідкрилися і вирвався глухий стогін. 
  Пекучий біль пронизав праве передпліччя. Голосно зойкнула, але рук не відірвала,зціпивши зуби від болю, продовдовжила процес зцілення. 
—Тебе так просто не візьмеш? —не то стверджуючи, не то насміхаючись промовив знайомий голос за спиною. 
  Ледь повернувши голову, побачила Дору, що тупцювала на порозі тримаючи вруках пусті піхви від невеличкого кинжала.Я була ошалешена і її появою, і вчинком. Ніж у спину—як банально! 
—Ти не влучила! —промовила оглядаючи своє поранення. Лезо ввійшло в плече не глибоко, лише сантиметр-півтора,але чому тоді так пече? 
–А я не вбити тебе хотіла,—глузливо відповіла жінка, —досить подряпини і отрута зробить свою справу! 
  Отрута! Від почутого мене аж колихнуло, але втрималась  на ногах. 
—За що ти так? Я ж довіряла тобі! —не розуміла причини її не нависті. 
—Та стара карга, не дарма, ніколи не купляла у нас, простих селян, харчів. Все боялась підступу. Ми ж, ледь животіли на ті крихти, що давав нам дракон,постійно зайнятий своїми сімейними турботами. Мій чоловік, вірою та правдою служив ще його батькові, але так і не зміг зібрати грошей на власний клаптик землі. Тож, не прийняти пропозицію імператора, було б дурістю.Кілька крапель зілля у їжу, що так щедро підливала Іда, зовсім не шкодили простим людем, але підточували здоров'я лорда. Але не злись на дівчину, вона впевнена, що дає ліки,дурненька.Тепер, лише, ти стоїш на заваді здійснення імператорського наказу. 
  Її сміх був зловісним. Впевнено ходою підійшла до мене і щосили штовхнула . Не очікуючи нападу, я впала на підлогу, однією рукою тримаючись за рану.Сил майже не було, здається витратила усі резерви. Погляд закривала пелена, все закружляло. На  останніх силах, змогла побачити як Дора вливає в напівпритомного Одріона, якийсь напій і його очі запалюються червоними вогниками. 
О, ні! Невже це наяву?