Глава 29

  За вікном падав сніг, перший в цьому році,  повільно опускався на землю вкриваючи її найм'якішою, білосніжною ковдрою для довгого сну. Вже зовсім скоро огорне кожне деревце та кущик, кожен дім та встелить шляхи аж до горизонту.
  А звідти, чорною навалою сунуть вороги, топчуть та плюндрують рідну землю, знекровлюючи її своїми мерзенними темними ритуалами та жертвоприношеннями чорній магії. 
  В своєму житті, Одріон лише кілька раз бачив на власні очі живого шеведвера. Колір шкіри варіюється від світло-коричневого, майже тілесного як у людей, і до бордово-фіолетового,вона дуже міцна та служить для захисту від навколишнього середовища адже одягу практично не носять.Основною зброєю є довгі кігті на  руках, що здатні наносити глибокі рвані рани та розрізати товсті шкіряні лати. Ще мають гострі ікла, за допомогою яких впроскують отруту, мов змії,що є дуже небезпечною, а особливо на полі бою, коли дістатись до лікаря практично не можливо.Дорогоцінний час втрачається і всього за декілька хвилин , паралізує все тіло. Та головною перевагою є здатність літати, не на далекі відстані, але саме під час польоту підхоплюють своїх жертв та згодом вбивають. 
  Сукупність, усіх перечеслених фізичних переваг, навіює непереборний, майже первісний страх на жителів імперії. В пам'яті багатьох ще живуть спогади війни, що відбувалась кілька десятків років тому. 
  І в його пам'яті ще залишились події тієї жахливої ночі, коли п'ятирічним хлопям, обіймаючи власні коліна намагався приборкати страх від якого дрібно тремтіли губи, ховаючись  від ворогів в купі лахміття.Тепер же, картав себе за слабкість, за те, що не врятував матір, не був поруч в її останні хвилини, коли та собою захищала найменшого сина. Він чув крик батька який згодом переріс у дикий рев дракона, що спалював все на своєму шляху. 
  Втрата рідних стала важким випробуванням та раною, що кровоточила роками. Їхня з братом кімната й досі зачинена з того дня,там все залишилось як тоді. 
  Загибель сім'ї снилась протягом багатьох років і чим сильніше намагався забути, тим частіше приходили сновидіння. Вони стали його прокляттям бо пробуджували лють, побачену тієї ночі в образі свого батька. Саме з того моменту,  дотик його рук став смертельно небезпечним. Один маг, до якого згодом звернувся, пояснив, що це таке прокляття яке може зняти тільки споріднена душа ,а оскільки всі рідні мертві то доведеться до скону носити шкіряні рукавиці. Може й тому, з того дня як дівчина торкнулася  оголеної шкіри рук і залишилась живою, він хапався за неї як за останню надію позбутися його та зцілити своє розірване серце. 
   Ще було божевілля, слабкість усіх драконів, що не мають постійної кієрі. Іноді бачив дитинство, іноді розмовляв з пустотою, а бували дні коли сила так рвалась назовні, викручуючи ледь не кожен суглоб, кожну кісточу. Тоді Одріон зачинявся в підземеллі власного замку, приковував себе спеціальними ланцюгами, надійно зачарованими щоб втримати дракона, і кричав від болю до втрати свідомості. 
   Здається, він надто поринув у спогади та власні хвилювання і переживання, й не помітив як міцно зтис кам'яне підвіконня. Почувся хрускіт і в  руках опинився його добрячий шматок. Цей звук повернув в реальність. 
  Там, вдалині, куди не сягає людський зір, збирають свої сили шеведвери. Вони точно нападуть, але невідомо коли. 
  Тут, у замку його люди, яких він повинен захистити. Але на скільки стане їхніх сил, так, там є досвідчені воїни, що битимуться до останнього подиху.Та більшість це жінки та діти, беззахисні та налякані. Ще є сміливі хлопчаки-новобранці, готові йти на смерть,але вони стануть легкою здобиччю для ворога. Із столиці й досі немає відповіді хоч відіслав вже три листа. Ці бісові аристократи зволікають, а за цей час може загинути багато народу. 
  Одріон добре пам'ятав, як втікали ті крилаті істоти від полум'я, що вивергав його батько. Як поранені падали на землю, де їх добивали імперські вояки. І здається вже знав, що робитиме  при нападі. 
  От тільки жалкував про одне-Ляна. Вона так несподівано ввірвалась в його життя і стала життєдайною іскрою серед пітьми. Її дзвінкий сміх неначе й досі лунає в стінах застави. А очі... Один погляд і усі страхи зникали, навіть прокляття, поруч з нею, відступало... Як  червоніла від відвертих фраз, як міцно притискалась до нього в моменти близькості. 
  Жар в низу живота лише сильніше розгорався від таких думок. Як все невчасно.Через загрозу вторгнення довелось закинути її пошуки, що рвало серце на шматки. Він так прагнув знайти свою кохану, що був готовий все покинути,але обов'язок лорда, змушував залишатись із своїми підданими. 
  Одного разу, Вейра заявила, що дівчина швидше за все загинула,але вірний Канер вчасно приніс звістку, що її бачили у місті Реві.   
  І хоч там не вдалось знайти Ляну, але вона була жива, правда опинилася в руках Живера. Жевріла надія, що вони зможуть домовитись, але в світлі останніх подій, вона стала нездійсненною.
  Важко зітхнувши, Одріон попрямував на вулицю до стін, де потрібно розставити стрільців. 
  Проходячи подвір'ям, він зауважив накільки побільшало люду. З усіх навколишніх сіл поспішали селяни щоб заховатися за міцними мурами. Вони метушилися, тягнучи за собою не хитрі пожитки та худобу. Тож, наказав розмістити жінок, дітей, літніх людей та хворих у кімнатах замку, чоловікам велів рушати в казарми, тварин відвести на конюшню. 
  Раптом, йому під ноги впала якась стара жінка, її голова та й все тіло було прикрите рваним одягом. Здається старенька просто не втрималась на ногах, поруч лежав ціпок. Він нахилився щоб допомогти, як до неї підбігла дівчина, мабуть донька. 
-Мамо, - вона спробувала допомогти встати, - я так злякалася, думала, що загубила тебе в цій метушні. 
  Вони разом допомогли жінці підвестися, чоловік  подав палицю. 
-Дякую лорде. - промовила юна незнайомка  і мило усміхнулась. Чомусь  обличчя здалось знайомим, але де саме міг її бачити, зараз згадати не зміг. 
  Ще раз оглянувся їм в слід, мати йшла повільно, зігнувши спину, а донька дбайливо обіймала за плечі. Вона була висока, струнка з довгим темним волоссям, повільно похитуючи стегнами, що безумовно притягувало чоловічі погляди. Варто пізніше підійти та розпитати хто і звідки. 
  На стінах вже облаштовувались його воїни. Усі в бойових обладунках, товсті шкіряні куртки були дуже міцними і дозволяли швидко рухатись, а металеві пластини добре захищали нвйвразливіші місця. 
  Стояли по чотири людини через кілька метрів. Основною силою проти крилатих були стрільці, але їхнє число від загальної кількості становило  одну третину, цього було не достатньо. Одріон розумів, що в разі нападу облоги не буде, адже вороги швидко опиняться на  мурах і головний бій буде проходити саме там. 
  Якже вберегти своїх від себе самого?Питання виникло в голові і не давало спокою аж до вечора. Весь день лорд провів в тривогах, з числа прибулих відібрав чоловіків які здатні оборонятись. Але вони селяни, звиклі до плуга та вил, вони не армія. 
  Наказав розділити запаси їжі на дві частини. Одну віднесли в підвал на випадок якщо таки буде облога, іншу наказав видавати людям порційно кожного дня. Жінок розділив на кухарок, прачок та тих, хто доглядатиме дітей, а згодом поранених, якщо такі будуть. Відшукав ковалів і інших ремісників для ремонту та чищення зброї, яку поспіхом видавали з арсеналу застави. 
  Весь замок нагадував один великий людський мурашник, де в кожного є своє місця та робота. Це було дуже важливим моментом, потрібно усіх зайняти справами, щоб відволікти від паніки,бо налякані, без віри в перемогу, вони стануть більш вразливим. 
  Ввечері, втомлений, але загалом задоволений зробленою роботою за сьогодні, Одріон направлявся у свої покої та проходячи повз кухню на очі потрапила Вейра.