Глава 23

  Оминаючи галасливий натовп спянілих чоловіків, що раніше могли подарувати незрівняну насолоду, Зеаль мило усміхаючись своїм клієнтам, прямувала у власний кабінет.
 Добре, що все закінчилося і вчорашній візит радника закінчився успішно,тепер все буде як раніше.
  Через те дівчисько вона не могла спокійно жити й спати. Страх бути спійманою, як дика кішка шкребла хребет із середини, але нарешті все по-заду.
  Звичним жестом пройшлась до столу і хлюпнула вина у бокал на витій ніжці, оздоблений напівкоштовними камінням. Перший ковток був довгим, спраглим та дарував блаженство. 
-І давно ти призвичаїлась до випивки, - невідомий жіночий голос пролунав за спиною від чого мадам з переляку закашлялась плюючись дорогим напоєм. 
  Вона повернулась усім тілом і щиро дивувалась як хтось зміг проникнути сюди, тут же стільки охорони. 
-Твої розбійники блаженно сплять, - повідомила жінка, що зараз безсоромно розляглась на диванчику, закинувши на нього обидві ноги в чоботях,-не стала їх вбивати, смертельна магія надто цінна щоб витрачати її на таких жалюгідних створінь
  Блондинка перебирала пальцями своє довге волосся ніби граючись. На ній була чорна  сорочка, що щільно прилягала до тіла, шию обвивало кілька рядів з різноманітних намист та амулетів. Широкий пояс ще більше підкреслював тонку талію,а штани із тонкої шкіри точно повторювали кожен вигин спокусливого тіла. 
-Денейла? - не вірячи власним очам Кеалерейн відступила кілька кроків назад поки не вперлась у найближчий стілець і впала на нього. 
 - Ну нарешті! Думала так і стоятимеш вдаючи статую. Хоч гроші мої ти брала без вагань. 
-Так це ти? 
-Ні, шеведвери самі знайшли золотоносну жилу і плавлять з нього монети щей карбуюють імператорські печаті на них. - при цих словах вона півелась і теж налила собі, - Що ж не зустрічаєш мене як годиться, подружко? 
-Але ми всі вважали, що ти загинула тоді в тому порталі? - здається ще досі не могла отямитись і допила вміст бокала одним залпом, - Ти - мрець!
  Зірвавшись з місця кинулась до шухлялки і швиденько діставши якогось мішечка, потрусила ним над головою своєї гості, що одним плавним рухом вмить скоротила відстань між ним  і вже стояла зовсім поруч. Посипався якийсь зелений порошок на який та дивно дивилась скосивши очі. Тоді клацнула пальцями і сама торбинка перетворилась на попіл. 
- Тільки даремно витратилась, - констатувала вона трусячи своєю розкішною шевелюрою, - так, я дещо відлучилась, обставини були такі, але це не заважало тобі спати з моїм чоловіком всі ці роки. До речі, його магія більше мені не страшна, навчилась іншої набагато могутнішньої. 
  Очі куртизантки розширилися від жаху бо вважала, що та прийшла помститися,тому кинувшись в ноги просила помилувати. 
  - Годі, не по твою душу прийшла, - допомагаючи підвестися мовила Денейла, - Феана розповіла, що кілька днів тому до неї забрела дівчина і та поспішно продала її тобі. Де вона? 
   Зеаль не поспішала відповідати адже знала, що у таких справах поспіх швидше ворог. Трохи заспокоївшись і впевневшись, що її життю ніщо не загрожує, наказали принести ще вина та м'яса. За їжею розмови краще йдуть. 
  Вже через пів години колишні подруги мило гомоніли неначе й не було довгих років розлуки. 
- Ти ж знаєш, що вона кіяра і Одріон був із нею близький?-обережно запитала мадам. 
-Так у мене своя людина в заставі, - спокійно відповіла та, - ця дівка мала на деякий час відволікти його увагу, але він надто прив'язався до неї. 

-Здається їхні почуття взаємні , знаєш як пручалась потрапивши сюди. 
-Та вона мала згинути в печерах! - вигукнула блондинка, - Якщо б не один йолоп то її тіло вже б роздирав ще один воїн для Рутера. Та де ж вона, накажи нарешті привести сюди, негайно! 
- Справа в тому, - почала здалеку вже знову налякана власниця дому, - її тут немає. 
-Ти відпустила? 
 Бідолашна змогла лиш заперечливо похитати головою. 
-Втекла? Говори! 
-Викупили! 
-Хто? Не мовчи! - її голос все більше ставав грубуватим, а в очах світились червоні вогник люті. 
-Живер, твій брат. Він провів із нею одну ніч, а на ранок забажав придбати. 
   З-під пальців  Денейли зблиснули короткі спалахи, але в туж мить руки затислись в кулаки. 
   Невже запізнилась? Ляна не повинна була так довго тут прожити, це не входило в її плани. Якщо так піде далі то всі старання були марні і довгі роки вимушеного вигнання не виправдають себе. 
  - Гаразд, - сухим голосом промовила  і присіла, - чи є хтось хто спілкувався з нею, незнаю, подруги. 
- Вона мало була тут ще й забрала з собою одну істоту, але так є тут одна яка теж бажала їй смерті, навіть спробувала вбити. 
  Чудово, отже не така вона вся мила й добра, як розповідали в замку, якщо ще хтось бажав їй смерті. 
  В кімнату ввійшла трохи захмеліла, що й не дивно бо працювала, чорноволоса  ельфійка. Гарненька, але не з чистокровних,хоч і в самої Денейли в роду не одні дракони були. Бабця теж була  з темних ельфів, можливо тому й онучку постійно тягне саме до чорної магії. 
- Ерен, - відрекомендувалася вона та намагалась зробити щось схоже на поклін, але довжелезні нои запутались в шлейфі сукні, і та з гуркотом впала на коліна. 
  Взявши за підборіддя, блондинка намагалась щось розгледіти в її очах, а тоді запитала чи дійсно та бажає смерті Ляні. 
-Леяні? - здивувалася та у відповідь, - здається так назвав її той дракон. Вона вкрала моло лорда, а ми з ним давно того... 
  "Це те що треба!" - подумала і відпустила нещасну. 
- Я хочу купити її в тебе! - повідомила вона здивованій Зеаль, що підвела ошалешений погляд. Три дівчини за такий короткий термін, такими темпами залишиться без робочих так сказати рук. 
  Але відмовити не змогла, тому за певну плату погодилась і наказала дівчині йти до себе складати речі. 
- Але навіщо я вам? - Ерен ще ніколи не бачила щоб жінка викупляла повію, чоловіки так. - Прислугу можна знайти в більш пристойному місці. 
- А мені не служниця потрібна, а якраз така як ти. 
  Ще не зовсім розуміючи слова незнайомки своїм одурманеним мозком, ельфійка покинула кабінет власниці і подалась до себе. 
-Що ти задумала? - запитала мадам як тільки вони залишились вдвох. 
-Це не  твоя справа! - огризнулась та, - Чи тобі мало контрабанди та торгівлі живим товаром? 
-За це голову не відрубують на центральній площі міста. Вбивство названої кіяри карається саме так. І ніхто нас не врятує. 
-Не має ніяких нас! 
  Один-єдиний помах руки і бездиханне тіло мадам Кеалерейн впало на пухнастий килим. 
  Презирливо глянувши на нього, Денейла поспіхом одягла плаща, що повністю викривав її тіло і натягнула капішоні щоб жодна жива душа не змогла впізнати. 
- Так буде краще, для усіх нас. 
  Зачинила двері, зовсім не помічаючи одну непримітну фігуру в кутку коридору, що безмовною тінню ловила кожне слово сказане і тій кімнаті. Лише коли вона зовсім покинула дім Втіхи, невідома вийшла з свого сховку. 
  Лорінея важко дихала і лиш трішки заглянула всередину кабінету  та заціпеніла від жаху. Боячись бути пійманою чим-дуж кинулась до своєї кімнати. По дорозі побачила Ерен, що вже готувалася виходити. 
-Благаю, - кинулась до неї, - не йди з тією жінкою, вона погубить тебе. 
- Ти про що? Вона звільняє мене від усього цього! 
  Відмахнувшись від рудої подруги, темна ельфійка мало не підспівуючи вийшла на вулицю бо щиро вірила, що там її чекає нове життя. 
  Підїхав вершник, тримаючи за вуздечку ще одного коня, обличчя якого вона не змогла розгледіти, але почувши голос відразу впізнала. 
-Речі можеш не брати, вони не знадобляться тобі. 
-Чому? 
-Купимо інші, більш пристойні. 
  Дівчина безумовно погодилась і миттю заскочила в сідло, гордо випрямила спину та рушила слідом за своєю новою господинею. 
  Заплакана Лорінея ще довго стояла біля вікна, дивилась в слід двом фігурам вершників, що поволі зникали в далині. 
  Там, внизу ще досі триває гульня і ніхто з присутніх й не здогадується про горе, що спіткає завтра усіх дівчат. Адже їх  може вигнати на вулицю місцева влада, через те, що за відсутності управительки дому нікому буде слідкувати за порядком у ньому і платити податки.