Глава 22

  Поволі рухаючись, карета долала важкий шлях. Місцями дорога була зовсім розбита і колеса грузли в багнюці до половини власної висоти. Білосніжних коней було не впізнати, так вони заляпалися у калюжах, які іноді більше мали спільного з невеликими озерцями.
  Як в світі де є магія можна пересуватися на такому допотопному транспорту. Чому не можна створити портали чи ще щось і за мить опинитися в потрібному місці.
  Моє питання здалось смішним ельфу і він пояснив, що портали є доволі енергозатратними і відповідно дуже дорогими в обслуговуванні, а ще не стійкими. Вислів "одна нога тут, а інша там" був напевно саме для характеристики роботи цих конструкцій. А отже, мені казково пощастило з цілісністю власного тіла при переміщенні. 
  Ще є дракон, але він не літає. Про протипоказання до його перетворення розпитувати не стала бо не думаю, що почую щось нове. Розповідь Одріона свого часу дуже вразила мій не підготовлений мозок. 
  Живер зараз мирно спав, обпершись на куток. Як він так може ще й при такій хитавиці?
  Делара тим часом занурилась у себе. Новина про її належність до касти особливих жінок, вразила дівчину і зараз не знала :плакати чи радіти. 
  Якщо б їй пощастило й зустріла благородного дракона то цілком могла б вийти заміж та народити драконенят, жити довго і щасливо в його замку . Але це не про нашу казку, точніше не наш світ. 
  Ми їхали увесь день і мої кості вже впиналися в такі  раніше зручні, сидіння, а зад став плоским як сковорідка. Боялась поворухнутися щоб не спровокувати лорда, ще сприйме на свій лад. 
  Вирішила використати час з користю і почала розпитувати Явора про його наставника. Вухатий, це так про себе називала усіх ельфійської раси, виявився на службі у дракона в якості нашого пажа або зброєносця. Ага, судячи з відвідин  будинку Втіхи, здобуті знання вкрай корисні, а головне практичні. 
  Брати були родом з доволі заможної родини, а служба у радника самого імператора була річчю престижною. Звісно ніякої чорної роботи їм не давали, в їхні обов'язки входив супровід Живера в усіх офіційних, і не дуже, заходах. Мета благородна-вчитися у найкращих, а на справді вони трохи шпигували, збирали плітки, знайомились з потрібними особистостями.Вони не цурались жодних методів в досягненні поставлених цілей. 
  І тут я повністю зрозуміла наскільки величезна прірва між главою Обсидіанових та  блакитнооким в характерах та відношенням до оточуючих. 
  Певних строків не має, вчитель сам вирішує коли підопічні готові до дорослого життя. 
  Про самого лорда знав чимало, але всього розповідати не поспішав. Так, мій новоспечений залицяльник, вів життя такого собі "мажора" місцевого розливу. Розкішний маєток в столиці, дорогий одяг, все тільки найкраще і найдорожче. Коли почула, що гарему немає, полегшено зітхнула, але чоловік  додав:
-Офіційних коханок ніхто не відміняв. 
  Попросила пояснити, що це означає, а він запевнив, що кожен не одружений дракон має таку собі офіційну фаворитку. Усі вони вільні  кіяри і живуть досить не бідно на повному забезпеченні свого коханця. 
  То ж в якості кого буду я? І що означає наголошене "кожен", це такий натяк? 
  Більше розмов не хотілося і весь шлях до вечора продовжувався в повній тишині. Через деякий час  виїхали на мощену бруківкою дорогу і наш рух досить пришвидшився.
  На вулиці міста вже спустилась ніч, коли ми нарешті добралися до нього. Ще хвилин двадцять коні цокотіли копитами, розганяючи  темряву аж поки не зупинилися навпроти величезного будинку. 
  Ні, точніше це був цілий палац із світлого каменю із фонтаном перед входом, а два ряди колон підтримували балкон над ним, додаючи ще більше помпезності. Здається його власник любитель всього вражаючого. 
  На зустріч вже поспішали двоє чолоків,вдягнені в однакову синю форму слуг, тримаючи в руках факели. 
   Ми поспіхом зайшли в дім, дрібна галька приємно шаруділа під ногами, та  склаладалося враження, що шановний лорд намагалася приховати приїзд своїх нічних гостей, тобто мене і Делари. Боїться осуду? 
  В холі вже чекали дворецький та покоївка,скромно опустивши очі в підлогу,невже аж так бояться свого господаря, може й мені варто? 
  Рефлекторно провела пальцями по кольє, що вже не спричиняло болю, але було німим нагадуванням хто і я та де опинилася. 
  - Тепер це твій дім, Леяно, - немов прочитав думки. 
  Від несподіванки здригнулась усім тілом, це помітила новоспечена подруга по-нещастю і торкнулася мого плеча, прошепотівши самими губами "Заспокойся". 
  Що ж, доведеться, зціпивши зуби попрямувала за служницею по широких кам'яних сходинкам, встелених синім килимом, що вели на другий поверх.
-Чи будуть якісь накази, щодо леді? - запитала вона у Живера, коли ми вже ступили кілька кроків. 
  Всередині все похололо та довелось різко зупинитися щоб розчути відповідь, наша остання розмова була далеко не дружня і цілком можливо, що він захоче довести свою зверхність. Але повідомив, що сьогодні всі йдуть спати, відпочивати після дороги, це безперечно тішило, але чи не затишшя перед бурею?
  Нам дали одну кімнату на двох, невелику, але дуже затишну от тільки грати на вікнах псували атмосферу. Аша, так звали покоївку, помітила моє розчарування і поспішила запевнити, що це лиш спосіб захиститися від злодюжок яких чимало розвелося.  Вдала, що повірила, а саму мучили страшні здогадки причин чому їх власне поставили. 
  Тим часом Делара проводила себе як мала дитина, все розглядала, торкалась, добре, що на смак не скуштувала. Здається вперше бачила таку розкіш. Ну звісно, якщо два ліжка під стінами та стіл можна так назвати. Мені ж все було схоже на гуртожитцьку обстановку. Шафа одна на двох, всередині чотири плаття простого покрою без жодної оздоби. Дві пари взуття, щось схоже на наші балети, добре, що з шкіри, таке носиться довго.У двох коробках якісь аксесуари,кольорові стрічки але я їх не чіпала бо побоювалась, що й на них можуть бути якісь заклинання. 
  Єдине чому дійсно зраділа так це ванній кімнаті, у яку вели невеличкі двері. Розміри у неї теж не вражаючі, але наявність глибокого чану, з гладкого білого каменю, давала надію нарешті відмитися від пилу та болота. 
  Тож, запитавши у дівчини чи не бажає та зайнятись водними процедурами, швидко поспішила туди першою, весь брудний одяг скинувши у куточку,а собі захопила пухнастий халат, що трохи був задовгий. Довжина не проблема, закутаю й ноги, що промерзли до кісточок.
  На щастя, тут був водогін, із мідного крану текла тепла вода, швидше за все він автономний, мабуть в підвалі стоїть котел де й все  підігрівається,бо ніхто не витрачатиме дорогоцінні магію на такі побутові проблеми, але жити з комфортом хочеться. 
  Старанно терла тіло, неначе звичайне мило могло змити доторки тих істот в печері, липкі пазури Зеаль і холод рук Живера. 
  Коли повернулась то Делара вже отрилама детальні інструкції від Аші та розповіла, що завтра потрібно буде рано прокинутися щоб допомогти їй по господарству.
  Дівчина була більш ніж задоволена адже влаштуватися на роботу в дім вищої аристократії було дуже престижно і високооплачувано. Але в мене були сумніви, що саме для цього нас викупили. 
  Рабство-страшне слово і людська історія свідчить про усі його негативні наслідки. Але  що саме несе воно в цьому світі? 
  Здається завтра дізнаюсь і зможу відчути на власній шкірі. А зараз, потрібно виспатись щоб відновити свої сили, для боротьби бо здаватися не в моєму стилі. 
  - Здається,-прошепотіла моя сусідка як тільки ми вклались і погасили свічки, - лорд не поганий. А як тобі ельфи? 
  От хто зараз геть не хвилював так це вони, двоє хлопців, що зараз так заповзято гризли граніт тієї науки, що подавав їм лорд доволі спецефічних поглядів. 
  Хоч не можна відкидати усю їхню чоловічу красу,що так і притягувала погляди прекрасної половини, але готова битись об заклад, що не одне жіноче серце було розбити ними,не одна ніч проплакана за цими гарненькими личками. 
  Ой чую ще ікнеться ця її цікавість. 
-Це не мій тип, - буркнула перевертаючись на бік, лицем до стіни,-давай спати.