Глава 5

 – Це ти так просиш добавки?

Від цих слів почервоніла до кінчиків вух і повернула голову. Яке ж було моє здивування побачивши, що його очі тепер не матово жовті, а абсолютно людські. От тільки їхній колір залишався жовтуватим, зате були зіниці і можна побачити весь спектр почуттів.Зараз він усміхався.

–Твої очі? Вони змінились.

 Лорд погодився з моїм спостереженням в розповів, що кожен дракон повинен час від часу випускати свою силу. Це можна зробити через обертання в самого дракона, але тоді є загроза життю інших. Бо в цій іпостасі від свідомості людини мало що залишається.

 Але є й інший шлях, через близькість з особливими жінками-кієрами. Здебільшого вони мають величезну магічну силу, що дозволяє їм вбирати та нейтралізувати шкідливий вплив своїх партнерів. Виходить, що це певний обмін енергією, одні скидають надлишок, а інші підзаряджаються.

 В іншому випадку, сила буде настільки могутньою, що зможе сама контролювати свого господаря і це виражається повним безумством. Чоловік, всупереч власній волі, стає драконом і знищує все на своєму шляху, поки не вичерпає усі запаси енергії або ж хтось сильніший не вб'є його.

 Та я не мала жодної магії, жодного натяку на такі вміння. Цього лорд не зміг пояснити. 

–Мені досить того, що ти завжди будеш поруч. 

  Завжди? Хвилиночку, а як же повернення до дому? 

 Одріон поцікавився чи чекає мене хтось там. Це питання загнало в куток. Дійсно, батьків немає, родичів теж не знаю. Залишалась лиш Діна, єдина близька подруга. Від згадки про неї сльози навернулись на очі. 

–Чому плачеш? – І посадивши собі на коліна, заходився колизати як малу дитину. Його тіло все ще було гарячим, та вже не палало як вчора. Образи ночі повстали перед очима, відгукуючись солодкою тягою в низу живота.  Знову зашарілася. –Люблю коли ти так робиш. 

  Здається ,зараз згорю від почутого.

 
– Твої воїни залишаться голодними. 
–Тобі не варто хвилюватися, Вурен прекрасно зправляється. 

 Ні, так діло не піде. Я не сидітиму у  вікні щодня, виглядаючт його додому! Намагаючись відстояти власні погляди, заявила, що у моєму світі жінки давно працюють на рівні з чоловіками і це нормально. Якусь мить він мовчав обдумуючи все мною сказане. 

–Ти можеш зайнятися облаштування замку, тут давно ніщо не змінювалося. 

  От гад! Його знання жіночої психології вражали, знає як все змінити на власну користь. Але, чесно кажучи, хто відмовить собі у такому,–підлаштувати все під себе, дорогеньку. Отже ремонт! 

–Гроші я тобі видам, але є одна умова. 

–Яка? –Запитала, хоч подумки вже планувала усі зміни. 

– Ти не заходитимеш у крайню кімнату по цьому коридору, ту, що праворуч. Вона зачинена. 

 Дивне прохання і вираз обличчя теж був неприємним, коли він це говорив.Яка ж таємниця за цими дверями? Не залишалось нічого іншого як пристати на такі умови.Пізніше розберуся, а зараз варто займатись більш побутовими справами. 

 Відчинивши двері гаррдеробної  уважно розглядала весь асортимент одягу. У мене за все життя його стільки не було! Були тут і пишні сукні, і плащі підбиті хутром, але на кожен день хотілось чогось практичнішого,бо ж свої земні речі носити тут не могла. 

Мій вибір припав на блакитну сукню, простого А-подібного силуету. Поділ та низ рукавів розшиті темно-синьою вишивкою.Взуття підібрала в тон , а волосся заплела у французьку косу, тому будучи задоволена власним виглядом подалась на кухню. 

А там все кипіло-шкварчало! Вурен і дійсно добре працював, усі його слухали та виконували вказівки, справжній  шеф-кухар. 

Він теж надав перевагу простому одягу перед військовим одностроєм, і в сорочці з грубого полотна  виглядав природньо серед цього царства каструль та сковорідок. Побачивши мене, чемно привітав та поцікавився, що саме тут роблю,бо бачте я кієрі. 

– Невже ці кієрі не можуть працювати? 
  Хлопець знизив печами, мовляв можуть, але рідко хочуть.Цікаво виходить, а як же самореалізації та бажання розвиватися?Незважаючи на дивакуваті погляди та перешіптування, просіявши  муку ,почала місити  тісто на печиво.

 Чомусь захотілось здивувати свого лорда, але  простим та земним. А як говорить стара приказка :"Дорога до серця чоловіка лежить через шлунок". Може дракони тільки м’ясо їдять, але ,наче, бачила, що вживає все підряд. Ну от такий, неперебірливий. 

– Чим це ти тут займаєшся?–Вейра зявились неначе з-під землі. Її джерельно чисті очі, зараз дивились в саму душу. Від несподіванки аж випустила сито. Ця стара  до інфаркту доведе!

– Готую для лорда. 

–Що саме?– Намагаючись заглянути мені за спину, жінка повернула голову. Але я якось інтуїтивно не бажала ділитися з нею планами,тому загородила їй стіл. 

– Не думаю, що повинна відчитуватись Вам.–якщо б могла, вона зараз зпопелила мене одним зневажливим поглядом. 

– Одна ніч з драконом нічого не означає, люба моя.–гордо піднімаючи голову, промовила годувальниця. Вона була вище майже на голову і цей жест явно був її коронним.–Ти не перша і не остання, твого тіла на довго не стане щоб гасити його полум'я. 

–Ви не знаєте мене, я ж з іншого світу.–Здається ,від обурення мене почало трусити, та так, що аж спітніла. В голові закрутились,похитнулась, леде не впала, добре, що Еван стояв близько і встиг підхопити.Дивна реакція, раніше не помічала такої вразливості. 

–Дешева гра!–Пішла, от і добре. А мені не дуже. Всі присутні, покинувши свої справи, вже стояли поруч. 

Один з помічників збризнув мені обличчя холодною водою. Стало краще. 

– Вона завжди така зла?–Запитала у Вурена, що залишився ще зі мною. Він розповів, що дійсно годувальниця не відзначалася добротою та милосердям, єдиного коло слухала так це Одріона. Але так відкрито не нападала ще  на жодного.