Тіні боргу

Розділ 2 ВТЕЧА

Анна бігла .

Плаття рвалось об гілки, босі ноги стирались до крові, але серце билось з однією думкою: «Тільки б не впіймали» вона не знала, куди. Тільки що – геть. Від будинку, де батько дивився на неї з сумішшю жалю й байдужості. Від обручки, яку вона повинна була вдягнути. Від чоловіка, який міг бути їй батьком. Від Сергія.

Її тіло ще пам’ятало холод його погляду.

- Ти повинна. Це не прохання.

- Я - не річ!

- А ти - не вбираєш.

Тоді вона зрозуміла: це не шлюб. Це вирок.

За її спиною - місто, будинок, ім’я. Попереду - ніч, дощ і невідомість. Але вона вперше відчула себе живою.

…

Саме в цей час, у кабінеті зі скляними стінами Сергій дивився на фото.

- Вона втекла,- сказав охоронець. Він навіть не зрушив. Тільки кивнув.

- Відправте Олега.

І в той момент, у сотня кілометрів звідти, юнак у чорному костюмі збирав валізу. Він не питав «чому». Його вчили не питати. Лише виконувати.

І він виконає