Тіні боргу

Розділ 1 КЛІТКА

Сукня на тілі щільна мов удавка,Анна стоїть перед  дзеркалом, руки тремтять.  Білі мережива обтягують плечі , шия вкрита блиском перлів - вибраних нею. Але все це не її.

За спиною служниця застібає останній ґудзик. Погляд  Анни затиснутий, губи бліді.

-          Ви така гарна, панно. - шепоче жінка  ззаду

Гарна. Гарна. Гарна.

Ці слова нічого не варті. Вони як - ті стіни: розкішні але глухі.

Анна дивиться у дзеркало. Бачить себе та не впізнає. Її очі - втомлені. В них – страх і запитання: чи я ще жива?

Коли годинник б’є сьому, Анна стоїть одна в свої кімнаті. Крізь тонкі стіни чути голоси гостей, звук келихів. Весілля вже майже почалось. Її весілля

Сергій її наречений, має прибути будь-якої хвилини.

Старший. Холодний. Батьків партнер.

Її - «виправлення». «Жертва». «Ціна».

Анна дивиться на себе востаннє. Потім -  рвучко знімає сережки. Або зараз або ніколи. У сумці – документи, готівка, телефон без сім-карти,ніж.

Двері – причинні. Серце – калатає.

Вона виходить в коридор. Тиша . всі внизу, в залі. Ї відсутності не помітять ще принаймні півгодини.

Коли вона проходить повз батьків кабінет,  зупиняється. Його голос лунає крізь щілину дверей:

-          Вона підпише все. Не хвилюйся, це наша домовленість.

Анна стискає кулаки. Тон батька - сухий діловий. Як про якусь машину

Вона відходить швидко. Не оглядається.

Через кухню на двір. Потім - у темряву. Через задні ворота.

Побачимось, якщо зможете…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше