Сукня на тілі щільна мов удавка,Анна стоїть перед дзеркалом, руки тремтять. Білі мережива обтягують плечі , шия вкрита блиском перлів - вибраних нею. Але все це не її.
За спиною служниця застібає останній ґудзик. Погляд Анни затиснутий, губи бліді.
- Ви така гарна, панно. - шепоче жінка ззаду
Гарна. Гарна. Гарна.
Ці слова нічого не варті. Вони як - ті стіни: розкішні але глухі.
Анна дивиться у дзеркало. Бачить себе та не впізнає. Її очі - втомлені. В них – страх і запитання: чи я ще жива?
Коли годинник б’є сьому, Анна стоїть одна в свої кімнаті. Крізь тонкі стіни чути голоси гостей, звук келихів. Весілля вже майже почалось. Її весілля
Сергій її наречений, має прибути будь-якої хвилини.
Старший. Холодний. Батьків партнер.
Її - «виправлення». «Жертва». «Ціна».
Анна дивиться на себе востаннє. Потім - рвучко знімає сережки. Або зараз або ніколи. У сумці – документи, готівка, телефон без сім-карти,ніж.
Двері – причинні. Серце – калатає.
Вона виходить в коридор. Тиша . всі внизу, в залі. Ї відсутності не помітять ще принаймні півгодини.
Коли вона проходить повз батьків кабінет, зупиняється. Його голос лунає крізь щілину дверей:
- Вона підпише все. Не хвилюйся, це наша домовленість.
Анна стискає кулаки. Тон батька - сухий діловий. Як про якусь машину
Вона відходить швидко. Не оглядається.
Через кухню на двір. Потім - у темряву. Через задні ворота.
Побачимось, якщо зможете…
#2897 в Сучасна проза
#10164 в Любовні романи
#3965 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.06.2025