Глава 16

- Дай мені час подумати, - ковтаю колючий ком у горлі, піднімаючи на нього очі у спробі побачити там щось людське, щось живе, краплю співчуття, яка хоч якось зможе його виправдати. - Роджере, я й так нікуди від тебе не подінуся, тому що до чортиків боюся твоїх погроз і тому що винна тобі купу грошей.

- Таїсо, ти випробовуєш моє терпіння, - він непохитний і глухий до моїх благань.

- Я можу поставити свою умову? Якщо я підпишу ці чортові документи ти більше не торкатимешся до мене!

- Ти що зібралася зі мною торгуватися? Адже це смішно! Чому це я не можу торкатися своєї дружини?

- Роджере, прошу, ти вбиваєш мене. Дай мені щось натомість, - мій наполегливий шепіт його дратує, як і мій благаючий погляд, тому він відводить очі убік.

- Гаразд, давай домовимося так, ти підписуєш ці папери, а я не торкаюся тебе до тих пір, поки ми не знищимо сімейку Марлоу. Але це не означає, що ти зможеш розтягнути мою помсту на роки, ти діятимеш за моїм планом, слухняно виконуючи мої рекомендації. І тоді за кілька місяців я зможу спокійно зітхнути.

- І навіщо я потім буду тобі потрібна, га? Я не розумію, Роджере. Дасть бог моя сестра одужає, ти знищиш Марлоу, насолодишся тріумфом і на біса тобі здалися ми? Я все більше переконуюсь, що ти не в собі, що ти нездоровий і тобі потрібна допомога!

Він замахнувся щоб мене вдарити, але в останню секунду стримався, завмер із занесеною рукою, граючи жовнами. Так, я майже назвала його психом, але він чудово розуміє, що, заліпивши мені ляпаса, він лише погіршить нашу паршиву ситуацію. Мене навіть трохи порадувало, що він таки зважає на мій характер, що не продовжує топтати далі, як остання нікчема.

- А потім я стану на шлях спокутування гріхів, виявляючи турботу та увагу. Може, навіть дочекаюся твоєї обіцяної ніжності, - Роджер повільно засунув руки в кишені. - Мені раптом захотілося мати сім'ю, і я вибрав вас. Це доля, Таїсо. Підписуй.

- Або ж потім я позичу в подруги грошей і найму кілера, щоб він тебе грохнув з невимовною ніжністю, - скрегочучи зубами підписую ці довбані документи під хрипкий сміх Роджера.

- А ти ще дивуєшся, що подобаєшся мені! Ти чіпаєш мене за душу, Таїсо. Хочу побачити цю подругу та кілера, який ризикне завалити Роджера Мастерса. У вас із Шоною не вистачить грошей, - додає він тихіше, схилившись до мого вуха. – Вітаю, тепер ти офіційно моя дружина. Ця інформація буде ретельно прихована, Марлоу про це не дізнаються, я про це подбаю. У тебе вже є думки щодо того, як знову потрапити Крісу на очі?

- Ти знаєш Шону?

- Що за манера відповідати питанням на запитання. По своїх каналах я дізнався про тебе все, чому це тебе дивує? Я чекаю, Таїсо. Не звикай виводити мене з себе, краще будь розумницею, зі мною можна ладити, якщо зрозуміти як.

- Завтра я запрошена на сімейний обід.

- Чудово. Поки що просто намагайся їм сподобатися і підігрівай інтерес пацана, - Рожер зиркнув на годинник, після чого оглянув мене уважним поглядом. – Зараз тобі бажано з'явитися на робочому місці, це потрібно для алібі. А потім зазирнеш в один бутік, я скину тобі адресу, там тобі допоможуть підібрати сукню, щоб вирушити в гості незрівнянно красивою.

- Ні, - хитаю головою, піднімаючись з місця з відчуттям, що після підписання документів мені на плечі лягла важка брила. - Ніхто мені не повірить, та це якось навіть підозріло, у мене сестра у тяжкому стані, а я вбираюся в дороге шмаття. Якщо вже купив мою душу, спробуй її розглянути. Дозволь мені бути собою, дияволе.

- Я зателефоную тобі завтра ввечері.

- Навіть не сумнівалася.

- Таїсо, - гукнув він мене, коли я торкнулася дверей. - Все-таки хочу ще раз тобі нагадати, що тоді я був твоїм єдиним виходом і ти була згодна на все заради своєї сестри. І тепер вона має всі шанси одужати, тому навіть чудовиська відіграють важливу роль. Не вини меч, якщо вже взяла його в руки.

- Не хвилюйся, мій відчай грає на твоєму боці.

- І вибач, що без квітів, шлюбної ночі та подорожі, - навіть не завжди зрозуміло знущається він чи говорить серйозно.

- Нічого, якось переживу, - а ось судячи з мого тону йому навіть гадати не доведеться.

Я мало що знала про букмекерські контори, так лише загальні відомості, але коли через чотири години я покинула офіс, де мій бос, людина Роджера, старанно вводив мене в курс справи і посвячував в нюанси, я була впевнена, що мені ще довго снитимуться : коефіцієнти, ставки, види спорту, аналіз матчів та правила роботи з клієнтами. Абсолютно не моя тема, але з цим якимось незрозумілим чином пов'язаний план Роджера.

Вечір провела з Амаєю, слідуючи нашій традиції, вигадувала чергову казку.

- Може, вигадаєш продовження про те, як Попелюшка стала бізнес-леді, розлучилася із Принцем та вирушила подорожувати? – пожвавішала моя сестричка, яка з самого дитинства чомусь не злюбила принців, причому у всіх казках.

- Ні, сьогодні я розповім тобі про те, як принцеса вийшла заміж за розбійника і разом вони перемогли дракона, - зітхаю і клацаю її по носі.

  В очікуванні дзвінка Макса трясуся в нервовому мандражі, заламую пальці, поглядаю на годинник, дивлюся в дзеркало. Вигляд у мене справді замучений і зацькований, очі згаслі, обличчя змарніло, і тому, хто каже, що я красива хочеться тріснути по лобі. На мені звичайна сукня без рукавів у сувору клітку, я навіть зробила сама собі манікюр і поголила ноги. З одного боку я не хочу сподобатися Крісу Марлоу, а з іншого мене до нього страшенно тягне. У ньому є щось таке… привабливе незважаючи на його стриманість та строгість.

Ледве дзенькнув телефон – тут же хапаю його і видивляюся у вікно.

- Привіт, Таїсо. Я вже біля твоїх дверей, ніг і готовий до пригод, - весело кидає в слухавку Макс. – Сподіваюся, ти теж налаштована повеселитися та смачно поїсти?

Краще б тобі не знати, Максе, на що я налаштована. Але я все-таки змушую себе посміхнутися і вискакую за двері сповнена рішучості… «повеселитися».