Глава 2

- Пропонуєш банк пограбувати? Наркоту перевезти, виродка якогось прибити? Я вже на все готова, тільки от боюся завчасно потрапити за грати, це не варіант, бо я потрібна сестрі. Мені треба розпочати саме з того, за що не посадять. Той клуб з навіженими багатіями як раз підійде. Подумаєш ... обіллють бичачою кров'ю і... Далі ж все як зазвичай відбувається? Чи у збоченців там все якось інакше влаштовано? Дві хвилини фрікцій я, зчепивши зуби, якось витримаю, - подавивши блювотний спазм, дивлюся на Шону благаючими очима. - Допоможи нам. Просто проведи мене туди.

- Маю тисяч п'ятдесят. Може спершу…

Не дослухавши, кидаюся її міцно обіймати за співчуття у погляді, за її безкорисливе бажання віддати всі свої заощадження аби тільки захистити мене від брудних пороків, про які я, можливо, навіть ще й не здогадуюсь.

- Шоно, цього не вистачить, треба буде десь брати ще. Дозволь мені врятувати свою сестру самій, - вимовляю твердим тоном і витираю Шоні сльози.

- Гаразд. Сьогодні ввечері, - з важким серцем згідно кивнула вона. - Попросимо мого вбитого горем сусіда Ділана доглянути Амаю. Може вона йому хоч якось переверне мізки назад, особисто мені, дивлячись на нього, так і хочеться тріснути його по голові чимось важким. Його нещодавно кинув хлопець, і він тепер постійно прибирається в хаті та скиглить.

 Шона вбрала мене на свій смак, тому що я б ніколи на себе таке не начепила, особливо ці туфлі на величезних підборах. Стояти в них я ще могла, а ось ходити…

- Я в них покалічуся, чесне слово, - довелося йти повільно, бурмочучи й тримаючись за Шону. - Може мені відразу повзти рачки, принаймні так я приверну до себе більше уваги.

- Мовчи та загадково посміхайся, - шикає Шона, стріляючи очима на всі боки.

Мені вже тут не подобається. Офіціанти одягнені наче порно зірки, клієнти чоловіки в масках з дорогими годинниками та діамантовими запонками, жінки надто оголені. Дивлячись на все це, намагаюся думати про сестру. Шона саджає мене за столик і кудись зникає. Але рівно через дві хвилини до мене підсаджується огрядний чоловік у масці. Підсаджується в сенсі сідає так близько, що примудряється обійняти мене й притиснути до своїх широких грудей, які пропахнули сигарами та різким чоловічим лосьйоном.

- Привіт тобі, солоденька, - воркує він, поблискуючи своїми очима з прорізів маски. - Як тобі вечір? Я дивлюсь ти сама. Пригостити тебе випивкою?

- А може, одразу попустуємо? - вирішую не тягнути кота за хвіст, хоча мене нудить від однієї думки, я б з великим задоволенням придушила його подушкою.

- Мені подобається твій настрій, - радісно хрюкає мужик, нахиляючись до мого вуха. Сенс того, що він мені шепоче, доходить до мене тільки через кілька хвилин, настільки огидно та неприродно це прозвучало.

- Мабуть... я таки вип'ю, - відповідаю не своїм голосом. - А поки принесуть замовлення, збігаю припудрити носика.

Звичайно, туфлі я зняла по дорозі в туалет, тому що бігати на таких ходулях неможливо. А я саме бігла. Від жаху.

- Я не можу, я не можу, я не можу! - Вирвалося у мене, коли я побачила своє відображення в дзеркалі. Туфлі полетіли на мармурову підлогу. Я відкрила воду та підставила руки під холодний струмінь. – У мене є ще варіанти. Задовольняти багатих розпусників не останній вихід. …Легше вже тоді вбити чи забрати. Деяких зовсім не шкода.

Двері кабінки, які відчинилися саме в цей момент, перервали моє бурмотіння.

Поки він, мовчки з підкресленою гідністю обполіскує руки, я збентежено його розглядаю, подумки підбираючи якусь уїдливу репліку. Він без маски, на вигляд йому років тридцять, доглянутий, дуже привабливий і безперечно багатий.

- Любитель підглядати за дівчатами, так? Руки, мабуть, втомлюються, поки ти там у кабінці несеш свою вахту? - Зло цікавлюся я.

- А нічого, що це чоловічий туалет, істеричко? - Усмішка робить його вираз обличчя владним. – Що там тобі запропонували такого незвичайного?

Сам факт, що ця чоловіча секс бомба знаходиться в цьому клубі - робить його привабливість для мене зіпсованою і, відвернувшись, я втрачаю до нього всякий інтерес.

- Ти не повія, - розмірковуючи вголос, тягне він, не поспішаючи йти.

- Ні, просто у скрутному становищі, - кажу, підібравши туфлі, не знаю чому я йому відповіла.

Час іде, він мовчить, стоячи поруч зі мною, мене це, м'яко кажучи, напружує і я знову дивлюся у його бік.

- Можу запропонувати роботу, - дивлячись на мене якимось дивним поглядом, вимовляє містер «глянцева обкладинка». – Яка, гадаю, вирішить твої проблеми.

- Навіть страшно уявити, - чим більше він мене розглядає, тим непривітнішою я стаю. - І що ж я мушу вам робити? Гадаю, в цьому закладі не може бути пристойних пропозицій.

- Хм, не все так просто. Може, знайдемо зручніше місце? - У нього приємний голос, і страшенно красиві очі, але від нього віє такою небезпекою, він прямо просякнутий певними хижими флюїдами, що мене, дівчину з комплексом жертви, просто трясе в присутності цього чоловіка.

А може це мій шанс? Перед очима знову повстає змарніле обличчя Амаї. І мені нічого не залишається, як згідно кивнути незнайомцю.

У цьому закритому клубі навіть спеціально оформлені кімнати передбачені під будь-яку фантазію. Треба ж які зручності. …Дуже сподіваюся, що він не шмагатиме мене асортиментом розвішаних на стіні батогів, решта «інвентару» мені взагалі не знайома.

Не питаючи моєї згоди, наливає мені з пляшки щось спиртне:

- Взагалі-то я проти цієї отрути, але у твоєму стані зайвим не буде, - дочекавшись поки я зробила ковток, він продовжує. - Для початку ти розкажеш мені навіщо тобі гроші. Потім, вислухавши мене, підпишеш договір про нерозголошення та покору.

- Покору? - Все-таки він теж з цих пришиблених, час від часу не легше. І де вони тільки такі беруться? Мучили їх у дитинстві чи що? Ненавиджу збоченців.

Він хмурить свої ідеальні брови, явно незадоволений необхідністю мені все розжовувати: