Глава 5

Таїса

— Кріс намагається відвадити від мене чергову подружку, запевняючи, що я останній придурок чи мій братик підбиває до тебе клини?

— Твій брат цікава особистість, — усміхаюся, глянувши на Макса, і відвертаюся до вікна, дивлячись на пейзажі, що пролітають повз нас на великій швидкості. Складно пояснити, що в мене за стосунки з його братом, мені б самій у цьому розібратися. — Про що ти мрієш, Максе?

— Жити в задоволення, - навіть не замислюючись, відповідає він. — Усі люди мріють кайфувати від життя.

— Хіба? — Знову кидаю на нього свій уважний погляд.

— Так, я в цьому певен. Кого не візьми – всі хочуть жити добре. Ось тільки це не всім вдається. Я мрію нічого не потребувати, солодко їсти, солодко спати, відпочивати з розмахом. Мені здається, чи я бачу осуд у твоїх очах? – хмикає він. — А ти про що мрієш? Залишити слід, щоб людство тебе запам'ятало?

— Навряд чи я страждаю марнославством. Мені хотілося б, щоб ті, кого я люблю, були здорові. Хочу насолоджуватися повнотою життя, але ця повнота може бути укладена навіть у дрібницях. Може ти сміятимешся, але я також мрію про справжнє кохання. Хочу переконатись, що воно існує. Наївно?

— Схоже на те, - киває Макс. — Так що ж у вас сталося з Крісом? Мені не дає спокою одна думка. Зазвичай він не приділяє дівчатам такої уваги, а тут влаштовує мені справжні допити.

— Між мною та Крісом відбулася дуже… емоційна розмова. Після проскочила іскра, щось схоже на тяжіння, і ми навіть поцілувались, — мені не хочеться тримати Макса в невіданні, не хочу щоб він плекав якісь марні надії. Тому наважуюсь розповісти йому правду, чи майже правду. …Але я не очікувала, що він так брудно вилається собі під ніс. — А потім Крістофер примудрився все зіпсувати та образити мене.

— Ось чому ти прийняла мою пропозицію. Щоб позлити його? — Мене навіть пересмикнуло від цієї ноти розчарування в його голосі.

— Ні, мені здалося, що це чудова ідея відволіктися, поспілкуватися з другом, пересилити свій страх перед кіньми, спробувати щось нове. Подумати. Але хлопці не вірять у дружбу між чоловіком та жінкою. Здебільшого самцями рухають інстинкти. Я права?

— Ну чому ж, самці вміють дружити… зі страшними жінками, — з їдкою іронією кидає Макс. — Красуні самі винні, що будять у нас інстинкти.

— Краще заткнися, — зітхнувши, легенько штовхаю його в плече, щоб він зрозумів, що я не маю наміру з ним сваритися. — Не руйнуй мою віру в чоловіків, вона й так похитнулася.

— Знаєш, є стереотип, що всі багаті хлопці зіпсовані. Це правда. Тому, якщо ти мрієш наткнутися на кохання – краще тримайся від таких, як я чи Кріс подалі, тут ти можеш наткнутися на що завгодно, але тільки не на почуття, – зло цідить Макс. – В одному мій братик має рацію – почуття ускладнюють життя. Кому вони взагалі потрібні? Соплі страждання, спалахи ейфорії та знову соплі.

— Хлопче, ти згущуєш фарби. Я тебе засмутила, так? Мені здалося, що буде правильно прояснити ситуацію. А ще я впевнена, що в тебе добре серце і з роками твої мрії набудуть дорослих форм.

— Як багато нового я дізнався: мій брат відбив у мене дівчину, і вона вважає мене добрим сопляком. Нашу сім'ю переслідує капітальна непруха. Нікому не вдається зав'язати вдалих стосунків. Навіть мої батьки ненавидять один одного, вдаючи, що між ними повна ідилія. Я приречений, — театрально зітхає Макс, ховаючи щось справжнє за награною усмішкою.

— Дурниці. Хтось обов'язково розіб'є ваше сімейне прокляття.

— Може, це будеш ти, Таїсо? - коситься він на мене. Ні, тільки не кажи мені, що ти все ще маєш хибні надії.

— Або ти зустрінеш чудову дівчину, яка змусить тебе змінити погляди на багато речей.

— А хочеш сходимо погадати? Ні, Таїсо, я серйозно. Нещодавно ми з друзями тусили в одному клубі і бачили одну жахливу дамочку, вона якийсь окультний гуру, приїжджає раз на місяць до господаря клубу. Кажуть, він фанатично дотримується її порад і не шкодує.

— Ти смішний, а ще кажеш, що я наївна. Відразу видно, що ти виріс не в Бронксі. Вони ж усі шарлатани, Максе. І при цьому великі психологи та актори. Вони кажуть лише те, що ти хочеш почути. До них можна сходити лише заради розваги.

— Ось давай і сходимо, повеселимося, зроби мені таку ласку. Нехай вона пообіцяє мені повні штани щастя, а тобі неземне кохання та трьох дітей.

— Коні та ворожки? Нічого собі програма. Подивимося, може й сходимо, якщо мене не покусають твої коні, — вибираюся з машини і з насолодою вдихаю запах хвої. — Як тут чудово. Моїй черепашці точно тут сподобалося б. Якщо я вилізу на коня, ти повинен мене сфоткати, відправлю їй доказ свого героїзму.

Мені привели жеребця-флегматика, як пожартував конюх, пообіцявши, що з цього коня неможливо впасти. Я довго годувала цього рябого красеня сухариками, перш ніж мені допомогли піднятися в сідло.

— Ну, Таїсо, не бійся, — сміється Макс. — А я думав, що дівчатам з Бронкса невідомий страх. Цей ледар любить ходити тільки кроком. Тобі сподобається, рушай, а я тебе зніматиму.

Мені не просто сподобалося –  я прийшла в шалений захват, через сорок хвилин мене ледве стягли з цієї прекрасної тварини, і я відразу відправила Амаї відео, чекаючи її реакції.

— Спить, напевно, - вдесяте заглядаючи в телефон, зітхаю, сидячи на відкритій терасі затишного кафе. — На твоєму місці я перебралася б сюди жити. Максе, ти хоч помічаєш, як тобі пощастило?

— Іноді я тут зависаю на кілька днів. Але до хорошого швидко звикаєш. Коли маєш багато, хочеться більшого. Така дивна закономірність. Ти можеш приїжджати сюди, коли захочеш, занесу тебе до списку vip-гостей.

— Буду рада скористатися твоєю пропозицією. Навіть не очікувала, що мені так сподобається. Здається, у мене з'явилося нове захоплення, — хапаю телефон, який пискнув повідомленням, чекаючи побачити гіфку аніме в стилі Амаї, але тут же холодію, не в змозі втримати сповзаючу посмішку. …Роджер.