Розділ 22

-Лікаря швидко !-Закричав юнак ввійшовши в лікарню .

Вже через хвилину дівчину оперували

Через декілька годин з операційної вийшов лікар.

-Як вона ?-Запитав хлопець.

-Шансів вижити було мало , але ваша дівчина сильна , операція пройшла успішно .

-Слава Богу !До неї можна ?-Поцікавився Матвій .

-Так !Але ненадовго .

Ввійшовши в палату юнак побачив Дану .

-Це все через мене  !-Промовив він і взяв руку дівчини в свою руку .-Я в цьому винен !-Картав себе хлопець .-Якби я тоді вислухав тебе .-Він поцілував руку дівчини. -Чому тільки зараз зрозумів яка ти важлива для мене ?-Хлопець не знав відповіді на ці питання і тільки схилив голову над рукою коханої .-В тебе на руці 

обручка  , шкода , що не від мене .-З смутком  промовив юнак .Він просидів так усю ніч і тільки під ранок заснув .

Прокинувся юнак від того що хтось стиснув його руку .Піднявши погляд він побачив Дану , що посміхалась .

-Це мабуть сон .-Промовила дівчина і ніжно доторкнулась до його щоки .-Ти знову поряд.

-Я покличу лікаря !-Хлопець піднявся з крісла і пішов по лікаря .

Через декілька хвилин вони ввійшли в палату .Переглянувши всі показники лікар промовив .-Ви напрочуд сильна дівчина , з такими травмами як в вас одиниці виживають .

Лікар вже хотів вийти з палати , але його зупинив голос Дани .

-В котрій палаті Ємчук Дем’ян ?

-206

-З нив все гаразд ?-Поцікавилась дівчина .

-На щастя куля не зачепила важливі  органи .Він ще не опритомнів  .-З цими словами він вийшов з палати .

-Він врятував мене .-Промовила Дана з сльозами на очах .-Допоможи мені !-Дівчина хотіла піднятись, але Матвій не дав їй .-Мені потрібно до Дані .

-Тобі не можна вставати !-Сказавши це Матвій підняв дівчину на руки й поніс до палати Дем’ян.

-Залиш нас удвох !

Хлопець хотів заперечити ,але Дана його опередила .

-Будь ласка!

Він прислухався її та вийшов .

-Дякую тобі за все !За щасливі моменти і за те що врятував мене !-Дана зупинилась .-Але , але я так більше не можу .Я більше не можу обманювати тебе і себе .Я , я -Дівчина розплакалась .

-Тц !-Прошепотів Дем’ян й погладив дівчину по голові .-Не плач !

Дівчина підняла голову на нього .-Я покличу лікаря .

-Стривай !Давай поговоримо ?

-Добре .

-Я знаю , що ти мене не кохаєш .-З смутком промовив він .-Я зрозумів це ще в той день коли ми приїхали додому .

-Але ....-Хлопець перебив Дану .

-Чому не сказав ?Сам не знаю .Дано !-Хлопець взяв її за руку .-Не муч себе й Матвія .Я бачив як ви дивитесь один на одного .Він справді кохає тебе , як і ти його .Тай буде правильно якщо хлопці будуть називати батьком його , а не мене .

-Вибач мене !-Промовила дівчина й притулила його руку до своєї щоки .-Вибач !

-Ти не повинна вибачатись за свої почуття .А зараз йди, тебе чекає твій принц .

-Дякую тобі !-Посміхнулась Дана .

-Прошу !-Хлопець поцілував її руку .-Чур я хрещений .-Палата наповнилась сміхом .

-Я тільки за !