Розділ 8: Операція «Феєрверк»

Вилетівши з липкої, наче дьоготь, атмосфери Венери, два сріблясті кораблі зависли в просторі, немов хижаки в засідці. Ягуари шукали. Їхні сенсори працювали не на радіохвилях, а на резонансі Живого Металу — вони чули Калі-Кай Лої, як акула чує краплю крові в океані. Кораблі повільно довернули в бік орбіти Юпітера. Мисливці взяли слід.

В ангарі «Терра-2» Дін закидав у «Розвідник» останні ящики. Він сумно окинув поглядом стіни станції. Вона служила йому вірою і правдою роками, була його фортецею і майстернею, а сьогодні стане його останнім аргументом. Раптом Дін відчув знайомий укол у потилиці — тривожне, вібруюче свербіння, яке передалося йому разом із краплею Лої.

До ангара зайшла Лоя. Її обличчя було блідим, візерунки на шкірі пульсували тривожним фіолетовим світлом. — Ти відчув? — Так. Це вони? — Так, Діне. Ягуари. Вони вийшли на пряму траєкторію. Ми в їхньому прицілі.

Дін раптом широко, майже безумно усміхнувся. В його очах запалився той самий вогник, який зазвичай віщує або геніальний винахід, або катастрофу. — Чудово. Я давно хотів змінити місце проживання, тож наостанок влаштуємо їм справжнє земне свято. З феєрверком.

Лоя подивилася на нього з недовірою: — Діне, ти не розумієш. Їх неможливо вбити. За всю історію згадувалися лише два випадки, коли Ягуари зникали. Саме зникали, а не були переможені. — А ми не будемо їх вбивати, — підмигнув їй Дін, замикаючи замок вантажного люка. — Спочатку ми їх сповільнимо, а потім... відправимо в захопливу подорож. Але мені потрібна твоя допомога.

Гучномовцем пролунав сухий голос Десятого: — Два об'єкти в зоні прямої видимості. Йдуть на перехоплення. Ймовірність зіткнення — сто відсотків. — Почалося, — спокійно мовив Дін і, м’яко взявши Лою під руку, повів її на місток. — Люба, твоє завдання — сидіти в кріслі другого пілота і не заважати. Твої навички жриці тут не допоможуть. Вони знають, як тебе вчили. А моїх прийомів немає в жодному Кодексі.

На містку «Розвідника» пахло свіжим пластиком і розігрітими лампами. — Кораблі за хвилину від нас, — доповів Десятий. — Установив усе за вашим кресленням, майн генераль! Операція «Феєрверк» готова до детонації.

Два сріблясті судна Ягуарів повільно впливли у відкритий зів ангара, подолавши силове поле так легко, наче це було павутиння. Ліхтарі їхніх кабін розтанули, і дві високі постаті в ртутній броні стрибнули на палубу. Грація їхніх рухів була лячною. — Поїхали! — скомандував Дін.

Тієї ж миті чотири приховані турелі вирвалися з пазів. Лавина плазмових променів ударила в Ягуарів. Срібляста броня розжарювалася добіла, але мисливці продовжували йти, майже не сповільнюючись. Тоді Дін перемкнув режим. Ожили кінетичні гармати. Град вольфрамових кульок обрушився на ворогів із такою енергією, що один із Ягуарів упав на коліно, втиснутий інерцією в підлогу. — А ось це вже цікаво, — буркнув Дін. — Вихід номер два!

У дверях ангара з’явилися дві постаті — точні копії Діна та Лої. Голограми, підживлені маскувальним диском Лої, зробили кілька хаотичних рухів і кинулися вглиб станції. Ягуари миттєво зірвалися в погоню. Щойно вони зникли в коридорі, Десятий заскочив в ангар і заблокував гермозатвор. — Твій диск творить дива, — усміхнувся Дін, не відриваючись від моніторів. — Тепер дивимося шоу.

Голограми мчали коридорами. Біля одних дверей була навалена барикада. «Втікачі» пірнули за неї, і тут же турелі відкрили вогонь впритул. Цього разу промені не били по броні — вони плавили опори підлоги та стіни. Коридор перетворився на озеро киплячого металу. Кінетичні болти, схожі на арбалетні стріли, засипали загарбників градом. Один болт глибоко встромився в бік Ягуара, і той вперше сповільнився, обережно обходячи калюжі розплавленої сталі.

— Бачиш! — вигукнув Дін. — Значить, броню можна пробити, і фізики вони бояться так само, як і ми. Дивись, як обходять! Лоя дивилася на екран як заворожена: — Ти... ти зробив їх уразливими. Я думала, це неможливо. — Крихітко, я інженер. Я можу зламати навіть закони світобудови, якщо у мене є гайковий ключ і мотивація!

Ягуари скинули свою зброю, миттєво придушивши турелі. Голограми, імітуючи паніку, кинулися у відсік аварійного скидання. Важкі герметичні двері були прочинені. «Втікачі» прослизнули всередину, і загарбники, не вагаючись, кинулися слідом. — Попалися, голубчики! — крикнув Дін. Важкі двері з гуркотом опустилися. — Відстріл один!

Обшивкою «Терра-2» пробігла серія вибухів. Величезний блок станції, перетворений на пастку, відокремився і повільно поплив у чорноту. «Розвідник» плавно піднявся над палубою і вилетів з ангара. — Відстріл два! Увесь ангар із кораблями Ягуарів теж відокремився від станції. — Десятий, запалюй!

На обох блоках активувалися маршові двигуни. Величезні шматки металу почали стрімко розганятися в бік газового гіганта. — Юпітер — це безодня з водню та гелію, — Дін обернувся до Лої. — Якщо вони не згорять у верхніх шарах, їх затягне так глибоко, що ніякий зв'язок і ніякі портали не допоможуть. Удачі їм в обіймах гравітації.

— А тепер — дьору! — Дін витиснув акселератор. «Розвідник» рвонув із місця, втискаючи пілотів у крісла. Коли станція перетворилася на цятку, вона раптом розцвіла сліпучою вогняною кулею. — Ну і обіцяний феєрверк! — переможно крикнув Дін.

Лоя сиділа в шоці, дивлячись на екран заднього огляду. — Значить... — повільно промовила вона. — Звичайна людина... зробила з найкращими воїнами Іцамни те, про що у нас навіть пошепки не говорять? — Саме так, люба. Якщо ворога не можна вбити, треба відібрати у нього ключі від машини і відправити у пішу еротичну подорож. Навряд чи вони виберуться з Юпітера. Загалом, ми їх... — і Дін показав виразний, інтернаціональний жест середнім пальцем.

Лоя хитро примружилася і подивилася на Десятого: — Десятий, скажи, що він зараз показав? Це якийсь ваш сакральний символ перемоги? Дроїд картинно зам'явся, його маніпулятори затремтіли: — Ну, пані Лоє... це вкрай недипломатичний жест. За шкалою образливості — тверді дванадцять із десяти. — Та невже? — Лоя інтригуюче подивилася на Діна. — Любий, а ходімо-но в каюту. Ти мені детально розкажеш, що саме ти мав на увазі...