Ти,я,хаос і Кохання

  Розділ 19. Медді і її виставка.

                    

Ранок для Медді почався значно раніше, ніж зазвичай.

Вона прокинулася ще до будильника.

Кілька хвилин просто лежала, дивлячись у стелю.

Сьогодні відкривалася її перша велика виставка.

Здавалося, що серце билося так голосно, що його чули навіть сусіди.

— Спокійно... — прошепотіла вона сама собі. — Ти впораєшся.

Та переконати себе було непросто.

За годину до відкриття Медді вже була у виставковій залі.

Працівники закінчували розставляти останні таблички з назвами картин.

Вона повільно проходила між своїми роботами, уважно перевіряючи кожну дрібницю.

— Доброго ранку!

До неї підійшла організаторка виставки.

— Медді, усе готово. Хвилюєшся?

— Дуже.

Жінка тепло усміхнулася.

— Це нормально. Майже кожен художник перед першою виставкою хоче втекти.

— Якщо чесно... я теж про це думала.

— Але ж не втечеш?

Медді усміхнулася.

— Уже ні.

За пів години почали приходити перші відвідувачі.

Хтось одразу розглядав картини.

Хтось фотографував експозицію.

Хтось уважно читав підписи.

Медді стояла трохи осторонь.

Вона боялася підійти ближче.

— Вони зараз дивляться на мої роботи...

— І це чудово, — почувся знайомий голос.

Вона різко обернулася.

Том.

У світло-блакитній сорочці, темних джинсах і з невеликим букетом польових квітів у руках.

На мить Медді втратила дар мови.

— Ти...

— Обіцяв прийти.

Він простягнув їй букет.

— Вітаю з твоїм великим днем.

Медді обережно взяла квіти.

— Вони дуже гарні.

— Як і твої картини.

Вона тихо засміялася.

— Ти ще навіть не встиг їх подивитися.

— Уже встиг.

— Коли?

— Прийшов трохи раніше.

— І мовчав?

— Хотів спочатку побачити їх очима звичайного відвідувача.

— Ну і?

Том усміхнувся.

— Я пишаюся тобою.

Ці слова для Медді були дорожчими за будь-яку похвалу.

Незабаром до них приєдналися Алекс, Брайан і Емма.

— Ми не могли пропустити таку подію, — сказав Брайан.

Алекс уважно розглядав картини.

— Знаєте...

Усі повернулися до нього.

— Я думав, що сучасне мистецтво — це квадрат на білому фоні.

Емма засміялася.

— І?

— А тут усе дуже... живе.

Медді усміхнулася.

— Дякую.

— Ні, правда.

Він зупинився біля картини із соняшниками.

— Дивлюся на неї й чомусь хочеться поїхати до бабусі в село.

Брайан усміхнувся.

— Ось бачиш. Картини викликають спогади.

— Тоді я зрозумів, чому люди люблять мистецтво.

Емма вперше подивилася на Алекса трохи інакше.

Без звичної холодності.

І сама здивувалася цьому.

У цей момент до Медді підійшла літня жінка.

— Перепрошую...

— Так?

— Це ваша картина?

Вона показала на полотно із дощовою вулицею.

— Так.

Жінка мовчала кілька секунд.

А потім сказала:

— Вона нагадала мені день, коли я познайомилася зі своїм чоловіком.

Медді відчула, як до горла підкотився клубок.

— Дякую... Це дуже багато для мене означає.

Жінка тепло усміхнулася й пішла далі.

Том тихо нахилився до Медді.

— Бачиш?

— Що?

— Твої картини вже знайшли свою першу людину.

Медді ледь стримала сльози.

 

Виставкова зала поступово наповнювалася людьми.
Хтось неквапливо переходив від картини до картини, хтось обговорював побачене, а дехто просто мовчав, уважно вдивляючись у полотна.
Медді все ще не могла повірити, що це відбувається з нею.
— Досі хвилюєшся? — тихо запитав Том.
Вона усміхнулася.
— Уже менше.
— Це видно.
— Справді?
— Ти почала усміхатися.
Медді подивилася на нього.
— Знаєш... я дуже рада, що ти тут.
— Я ж обіцяв.
— І все одно дякую.
До них підійшов чоловік років п'ятдесяти з бейджем організатора.
— Перепрошую, ви Медді?
— Так.
— Мене звати Даніель. Я куратор виставки.
Він привітно усміхнувся.
— Хотів сказати, що біля ваших картин сьогодні люди затримуються найдовше.
Медді розгублено кліпнула.
— Справді?
— Так. Це дуже хороший знак.
Вона мимоволі подивилася на Тома.
Той лише підморгнув їй, ніби казав: «Я ж говорив».
— Дякую вам, — тихо відповіла Медді.
— І ще дещо, — продовжив Даніель. — Якщо після виставки у вас залишиться бажання, я хотів би запросити вас до участі в осінньому мистецькому проєкті.
— Я...
Вона навіть не знала, що сказати.
— Подумайте. Поспішати не потрібно.
— Обов'язково.
Коли куратор відійшов, Медді ще кілька секунд мовчала.
— Том...
— Так?
— Мені здається, я зараз розплачуся.
— Це будуть хороші сльози.
Вона тихо засміялася.
— Так.
Поки Медді спілкувалася з відвідувачами, Алекс залишився біля картини із соняшниками.
Поруч зупинилася Емма.
— Ну що? — запитала вона.
— Чесно?
— Чесно.
— Я взагалі нічого не тямлю в живописі.
Емма усміхнулася.
— Це я вже зрозуміла.
— Але мені подобається дивитися, як люди дивляться на ці картини.
— Цікава думка.
Алекс потер потилицю.
— Бо вони стають... добрішими.
Емма здивовано глянула на нього.
— Не очікувала від тебе такого.
— Я й сам не очікував.
Вона ледь усміхнулася.
— Знаєш... іноді ти не такий уже й несерйозний.
— Це зараз був комплімент?
— Не звикай.
— Уже записав у пам'яті.
Емма закотила очі, але цього разу не приховувала усмішки.

Том стояв біля картини із дощовою вулицею.
До нього підійшов літній чоловік.
— Гарна робота.
— Так, — погодився Том.
— Ви, мабуть, чоловік художниці?
Том мало не вдавився кавою.
— Ні... ми просто...
Він замовк, не знаючи, як правильно відповісти.
Саме в цей момент підійшла Медді.
— Щось сталося?
Літній чоловік доброзичливо усміхнувся.
— Та ні. Просто подумав, що ви дуже гарна пара.
Медді відчула, як її щоки миттєво почервоніли.
— Ми...
Вона теж не знала, що сказати.
Чоловік лише підморгнув.
— Не хвилюйтеся. Інколи це помітніше збоку.
Він попрощався й неспішно пішов далі.
Кілька секунд Том і Медді стояли мовчки.
Потім одночасно засміялися.
— Це було... несподівано, — сказала Медді.
— Дуже.
— І трохи ніяково.
— Є таке.
Але чомусь ніхто з них не поспішав сказати, що той чоловік помилився.
Наприкінці зали організатор попросив уваги гостей.
— Дорогі друзі, за кілька хвилин ми оголосимо відвідувачів, чиї роботи отримали найбільше відгуків сьогодні.
Медді завмерла.
Том тихо стиснув її долоню на мить, підтримуючи.
— Не хвилюйся.
Вона подивилася на нього й несміливо кивнула.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше