Розділ 13.Партнери на п'ять хвилин.

— Навіть не думайте...

Том устиг сказати це на секунду запізно.

— У нас уже є учасники! — радісно вигукнув Брайан, піднявши руку.

Ведучий одразу помітив їхню компанію.

— Чудово! Проходьте ближче!

Том повільно повернув голову до Брайана.

— Ви серйозно?

— Абсолютно.

— Я ж нічого не казав.

— Зате я сказав.

Алекс уже сміявся так, що ледве стояв на ногах.

— Брайане, ви легенда.

— Я знаю.

Медді тихенько нахилилася до Тома.

— Якщо чесно... мені трохи страшно.

— Мені теж.

— Тоді ми в однаковому становищі.

Біля сцени вже зібралося кілька пар.

Ведучий усміхався так, ніби знав щось, чого не знали учасники.

— Правила дуже прості!

Брайан тихо прошепотів:

— Саме після цих слів усе стає складним.

Емма не стримала сміху.

— Кожна команда повинна пройти три невеликі випробування.

— Це буде весело! — вигукнув Алекс.

— Для когось так, — відповів Том.

— Перше завдання!

Ведучий показав на великий кошик.

— Один із вас повинен із заплющеними очима знайти потрібний предмет, а напарник підказуватиме словами.

Медді зітхнула з полегшенням.

— Це не так страшно.

— Не поспішай.

Ведучий усміхнувся ще ширше.

— Але говорити можна лише словами «гаряче», «холодно» або «тепло».

— О...

Команди вишикувалися.

Том і Медді стали поруч.

— Хто із заплющеними очима? — запитав Том.

— Я.

— Упевнена?

— Так.

— Добре.

Ведучий зав'язав Медді очі м'якою тканиною.

— Готові?

— Готові, — відповів Том.

— Почали!

Медді зробила перший крок.

— Холодно, — одразу сказав Том.

Вона повернула праворуч.

— Тепліше.

Ще крок.

— Гаряче.

— Уже?

— Так.

Вона простягнула руку...

І випадково торкнулася плеча самого Тома.

Навколо пролунав сміх.

— Це не кошик, — усміхнувся він.

— Я зрозуміла.

— Дуже тепер уже тепліше, але не туди.

Медді теж засміялася.

Зробила ще один крок.

— Гаряче.

Її пальці нарешті знайшли кошик.

— Молодець!

Вона почала навпомацки шукати потрібний предмет.

— Маленький дерев'яний молоток! — оголосив ведучий.

— Гаряче...

— Гаряче...

— Дуже гаряче!

— Знайшла!

Медді підняла молоток угору.

Натовп зааплодував.

— І перша команда впоралася!

Вона зняла пов'язку й радісно підстрибнула.

— Ми змогли!

Не задумуючись, Медді обійняла Тома.

Усе сталося настільки швидко, що вона сама не одразу зрозуміла, що зробила.

Том завмер лише на мить.

А потім усміхнувся й легко обійняв її у відповідь.

— Це була гарна робота.

Медді миттєво відступила.

— Ой... вибач...

— За що?

— Я...

Вона відчула, як почервоніли щоки.

— Просто зраділа.

— І правильно.

Том усміхнувся так спокійно, що її хвилювання одразу зникло.

За сценою Алекс штовхнув Брайана ліктем.

— Ви це бачили?

— Бачив.

— Вони навіть не помітили.

— І добре.

Емма схрестила руки на грудях.

— Не підганяйте їх.

— Не будемо, — кивнув Брайан. — Усе має статися тоді, коли вони самі до цього дійдуть.

Він усміхнувся, дивлячись на Тома й Медді.

— А поки що... нехай просто насолоджуються цим днем.

— А тепер друге випробування! — весело оголосив ведучий.
На сцену винесли невеликий стіл.
На ньому стояли десять однакових паперових стаканчиків.
— Правила прості. Один із команди будує вежу зі стаканчиків, а другий може лише словами підказувати, що робити. Торкатися стаканчиків удвох заборонено.
— Це вже більше схоже на Медді, — тихо сказав Том.
Вона здивовано подивилася на нього.
— Чому?
— Бо тут знадобиться творчість.
— А якщо все впаде?
— Тоді ми посміємося.
— Хороший план.
Він усміхнувся.
— Іншого в нас немає.
— Почали!
Медді обережно взяла перший стаканчик.
— Нижче, — спокійно сказав Том.
Вона поставила його.
— Тепер другий поруч.
— Так?
— Саме так.
Ще кілька секунд — і перший ряд був готовий.
— У тебе чудово виходить, — сказав Том.
— Не хвали завчасно.
— Чому?
— Бо зі мною це небезпечно.
Наче почувши її слова, верхній стаканчик почав хитатися.
— Не рухайся, — швидко сказав Том.
Медді завмерла.
Навіть не дихала.
Стаканчик похитався ще кілька секунд...
І залишився стояти.
— Уф...
Натовп засміявся й зааплодував.
— Ми врятували його! — зраділа Медді.
— Поки що так.
За кілька хвилин їхня вежа була готова.
Не найвища.
Не найрівніша.
Але вона вистояла.
— Час! — оголосив ведучий.
Судді швидко оглянули всі роботи.
— За акуратність і командну роботу ця команда отримує максимальну кількість балів!
Медді широко всміхнулася.
— Ми знову впоралися!
— Бо слухали одне одного, — відповів Том.
Її усмішка стала ще теплішою.
Поки судді рахували бали, учасникам дали кілька хвилин перепочинку.
Алекс уже повернувся з двома пляшками лимонаду.
— Тримайте.
— Дякую, — сказала Медді.
Вона відкрила пляшку...
І в ту ж секунду почула тихе шипіння.
— Ой...
— Медді... — приречено промовив Том.
— Я ще нічого не зробила.
— Саме це мене й лякає.
Пляшка раптом різко випустила фонтан газованого напою просто в повітря.
Бризки розлетілися в різні боки.
Кілька крапель упали на футболку Алекса.
Одна — на кепку Брайана.
І ще кілька — просто на ніс Тома.
Запала тиша.
Медді повільно опустила пляшку.
— Вибачте...