Розділ 9.2

Кальк не поспішала з відповіддю. Ліниво підвівшись на ноги, жінка задумливо оглянула спалахи блискавок, що ніби мчали по колу з обох боків від куполоподібного бар'єру. На її жаль, абсолютної невразливості до магії, як Йор, титан не мала, але й без того вміла обернути ситуацію на власну користь.

– Ти жалюгідна, якщо вважаєш, ніби ми вбиватимемо всіх без розбору, – презирливо відгукнулася жінка, кинувши на Конрад короткий погляд. – Не обов'язково бути титаном, щоб вижити в протистоянні з нами. А тепер... розважимось по-справжньому?

Широко усміхнувшись, Кальк вхопила одну з блискавок голою долонею, миттєво поглинаючи енергію стихії. Її не зупинили й легкі опіки шкіри – як ніхто інший ця жінка була звиклою до болю. Вона наважилася розкрити генерал-чотовій таємницю регенерації титанів, але зараз це не мало значення. Просто тому, що позбавити їх цієї переваги не здатна жодна людина.

– Виходить, резерв титанів нескінченний через постійну підтримку природи? – Леля потемнішала обличчям. Одразу зібралась, прикликаючи непомітне військо зі збожеволівших душ, і приготувалася до атаки.

– Ми і є природа, – вишкірилася жінка, стрімко змінюючи власну подобу, – у всьому її різноманітті.

Струнке тіло Кальк вкрила щільна, зміїна луска, пальці прикрасили гострі кігті, а сама вона тепер сягала двох з половиною метрів. Бар'єр Євстахії ще тримався, хоча блискавки Олеся жінка поглинула до останньої.

– Що робитимемо, командире? – запитав Іриней, не зводячи похмурого погляду з ворога. – Омелян її надовго не втримає.

– Цього й не потрібно, – відгукнулася Леля, з цікавістю вченого оглядаючи змінене тіло титана. – Велете, Олесю, спробуйте її знищити. Євстахіє, спостерігай, щоб Кальк не пробилася до нашого табору. Усі інші хай слідкують за кордоном – не відпускайте її так просто. В будь-якому разі, це ваш шанс перевірити себе перед майбутньою війною з Ос.

Роздавши вказівки, Конрад остаточно розслабилась і відкликала душі. Розвернувшись, генерал-чотова пішла геть, ніяк не відреагувавши на тріск пробитого бар'єру. В своїх людях вона була впевнена, тож, відповідаючи її думкам, ліс загудів від стихії вогню та блискавиць. Бій розпочався.

– Вони і є природа? – задумливо повторила Леля, жестом відправивши декількох смертників чергувати біля кордону з Вірляною. – Це багато що пояснює. Але чому вона не виказала дівчисько?

Генерал-чотова блефувала в розмові з Кальк, бажаючи дізнатися важливі подробиці, та стосовно Реквієм досі губилася в здогадках. Старий Грайдаш справді передав їй нотатник короля, але декілька сторінок в ньому було вирвано – Мстивой запевнив, що й сам отримав блокнот в такому вигляді. Втім, Леля не вірила.

Адже в разі причетності розвідниці, якою опікається Ізбор – та мала бути страченою. Генерал-чотова довіряла чоловіку, але її відданість армії й рідній країні завжди стояла на першому місці. І якщо колишня принцеса співпрацює з Ос або ж сама є титаном – Леля вб'є її власноруч.

Повертаючись до штурмовиків та Кальк, можна сказати, що бій йшов на виснаження. Титан звикла уникати відкритого протистояння чи боротьби, виконуючи роль універсального шпигуна на території Роросу, але тепер справді розізлилась. Невдача з Аскольдом, чия ліва рука встигла перетворитися на ластівоче крило чималого розміру, і без того дратувала, тож вона не стримувалась.

Втім, їй сьогодні взагалі не надто щастило. Звиклі діяти в парі, Велет з Іринеєм отримали чудову нагоду викластися на повну в цьому бою.

Високий рівень контролю над стихіями обох чоловіків виводив Кальк з себе, змушуючи безперервно видозмінювати власне тіло, додаючи йому все більше тваринних рис для атаки. Проте, знаючи про здатність титана трансформувати живу плоть – штурмовики трималися на безпечній відстані, завбачливо уникаючи будь-якої фізичної взаємодії.

– Твоїх зарядів замало, – помітив Переяр, опустивши на очі широкі, щільно прилягаючі до обличчя, окуляри. Артефакт з затемненим склом та складним механізмом дозволяв відслідковувати живу енергію довкола без зайвих заклинань. – Краще скористайся природною блискавкою, інакше вона їх знову зжере, як і всі попередні.

– Бісова дитина, – кисло вилаявся Іриней, закинувши булаву, що перевершувала розмір його голови вдвічі, на плече. – Моя магія для неї корм, чи що? Слухай, може спробуєш? Наші відстали, різниці здалеку не помітять. Непогано було б перевірити її реакцію на твої здібності.

– Погана ідея, – відгукнувся Велет, оточивши титана вогнем з усіх сторін. – Мене можуть відчути і на такій відстані.

– Та годі тобі, – махнув рукою брюнет. Примружився, поглянувши на чисте небо, що ледь виднілося крізь густі крони, і додав: – забий на ці свої правила, ними ми титана не завалимо. А я тебе прикрию, раптом що.

З сумнівом глянувши на товариша, штурмовик зрештою кивнув. Самому кортіло спробувати, але небажання осоромити родину найменшою дрібницею завжди стримувало його від необдуманих дій.

Здивувавшись власним думкам, Переяр відмітив, що ще нещодавно навряд чи б наважився так ризикувати. Як би він не намагався притримуватися звичних меж – спілкування з розвідкою не минуло дарма. Зараз чоловік не хотів думати про наслідки чи цуратися вродженого дару.

Золотаве полум'я навколо розлюченої Кальк, слідуючи одному бажанню володаря, набуло рудого відтінку, спалахуючи з ще більшою силою. Жінка закричала, отримуючи важкі опіки, без можливості вибратися зі стихійних лещат, проте вже за мить щось змінилось.

Відчувши швидкий, майже непомітний, рух ліворуч, Велет встиг виставити щит, що ледь витримав удар декількох товстих, кам'яних ліан. Несподіваний напад збив концентрацію вогневика, дозволяючи Кальк вибратися з пастки, і явив обом штурмовикам несподіваного гостя.

– Кальк, тобі зайнятися нічим? – роздратовано запитав Стан, оглядаючи виснажену жінку. Її опіки стрімко заживали.

Смертників юнак з мармуровою шкірою і білесими кучерями повністю проігнорував. Одягнений в сріблясто-сірі шати, титан помахом руки змінив форму найближчого валуна, утворивши з нього навіс над собою та Кальк, перш ніж блискавка Іринея досягла цілі.