Розділ 8.1

З розвитком магії в світі, який почався ще вісім століть тому, чимало вчених та дослідників намагалися її класифікувати. Це б неабияк допомогло краще зрозуміти нові здібності людей та навчити юних магів ті використовувати. Втім, ледь не кожні наступні вісімдесят чи сотню років ця енергія зазнавала постійних змін.

Перші темні маги, що здатні були і з душами спілкуватись, і проклинати живих, і навіть підкорювати мертвих, згодом почали отримувати обмеження. Відтепер кожен темний мав схильність тільки до одного напрямку: або прокляття, або демонологія, або некромантія. Так само відбулося і з усіма іншими видами магії.

В цілому, махнувши рукою на швидку еволюцію магічних енергій, дослідники класифікували їх досить просто. До темних відносили чорних магів, вони ж проклятійники, демонологів, магів душ та некромантів. Світлими називалися цілителі, зіллєвари та бар'єрні маги, що спеціалізувалися на захисних чарах. Стихійниками ж ставали ті, хто мав схильність до втілення природних явищ, а саме: вогню, води, землі, вітру, льоду, блискавки.

Останніми в цій класифікації йшли логіки: менталісти, заклинателі, волхви та артефактори. А віднедавна до них планували віднести і маніпуляторів аурою, враховуючи можливий розвиток цих здібностей. Логіків об'єднував спосіб експлуатації даної енергії, що вимагав аналізу та відкритого мислення, тоді як іншим, на стадії розвитку магічних вмінь, часто вистачало й інтуїції.

– В сенсі, прем'єр-міністр Палак маг крові? – розублено вигукнула Вієм, знову перечитуючи висновок, затвердженний на папері вірлянівською колегією. – Що це за магія така?

Вона з Родом, Златою та Івором знову зібралися у вітальні їхніх апартаментів. Дівчина вже навіть не пам'ятала, коли востаннє покидала будинок – підполковник завалив її роботою, змусивши розгрібати всю документацію. І якщо спочатку їй здавалося, що це помста за його з Іринеєм безсонні ночі, коли ті вивчали запис амулету із зали генералів, то тепер Реквієм була в цьому впевнена. Втім, вдіяти щось чи відмовитись від монотонної роботи теж не могла – для будь-якої іншої праці потрібні магічні здібності, яких вона не мала.

– Мені теж стало цікаво, – якось геть байдуже кинув Ізбор. Він сидів на стільці, повільно розгойдуючись на задніх ніжках і виглядав абсолютно спокійним. – Можливо, це нова спеціалізація темних? В будь-якому випадку, він може стати справжньою проблемою. Магія крові не вивчена і є вірогідність, що у нас в Роросі про подібний напрямок навіть не чули.

– Отже, Палак цілком може виявитися титаном? – несміливо запитала Злата.

Дівчина не хотіла почути ствердну відповідь, але одразу помітила незрозумілий відчай на обличчі Реквієм. Втім, білявка швидко взяла себе в руки, хоч би як сильно їй не хотілося вірити в те, що Осмомисл і був Ос. Але ж тепер, якщо конунг справді володіє здатністю... наказувати.?.. крові живих істот, картинка збиралася до купи.

Згадуючи події п'ятирічної давнини, коли вона вперше зустріла цього титана, Вієм чудово пам'ятала все, що відбувалося з її тілом. Ос жодного разу не торкнувся дівчини, лише віддавав короткі накази, яким беззаперечно корилося тіло. Що як йому відгукувалася кров, а не плоть?

Кинувши короткий погляд на Ізбора, який уважно, хоч і непомітно для інших, спостерігав за нею, розвідниця зрозуміла, що він думав в тому ж напрямку. Зараз же її реакція тільки підтвердила здогадки чоловіка.

– Нам, звісно, краще готуватися до найгіршого розвитку подій, – флегматично простягнув Род, – але не варто відкидати й інший варіант. Раптом це лише еволюція магічних потоків, яка дійсно витікає з темної магії? Або вона взагалі до світлих відноситься і стане проривом в сучасній медицині?

З сумнівом глянувши на чоловіка, Реквієм все ж кивнула. Їй теж хотілося б в це вірити. Але, з іншого боку, знаючи спеціалізацію сил конунга, вони могли б якось підготуватися. Або хоча б відзвітувати Роросу про свою знахідку. Та як боротися з тим, принцип дії чого навіть не усвідомлюєш?

– Давайте поки облишимо це, – зітхнув Івор. Нахилившись до Вієм, що сиділа на підлозі неподалік, чоловік забрав документ з її рук і продовжив: – можу сказати, армія зараз цілком задоволена швидкістю нашої роботи. Мені вдалося надіслати декілька звітів нашим, не натрапивши на вірлянівські перехоплювачі, тож сьогодні відпочиваємо. Але, з високою ймовірністю, в перший день ярмарку, перед королівським балом, ми почнемо діяти. Я ще не обдумав деталі, але працюватимемо двома групами, як і зараз.

– Ти про Юліану? – уточнила білявка і після кивка підполковника пояснила здивованим Златі та Роду: – одна група займатиметься визволенням Теофіль, як від нас і очікують. Треба буде відволікти увагу вірлянівців, але так, щоб вони повірили – до палацу вирушила лише частина загону. Насправді ж ми відправимося всім числом, просто завдання у всіх будуть різні.

– Все вірно, – підтвердив Ізбор. – Але ціль другої групи до самого завершення завдання буде засекреченою. Я не можу ні підставити вас цією інформацією, в разі, якщо когось схоплять, ні розголосити її ворогу.

Присутні лише згодно кивнули. Вони все розуміли і ніяк не заперечували такому рішенню. Навіть навпаки – відчули полегшення, адже їхнє перебування у Вірляні супроводжувалося чуеївським прислів'ям: «менше знаєш – міцніше спиш». Роросівська розвідка знала забагато, тож час від часу страждала від нічних жахіть за участі моторошних, фасеткових очей вартових та тривожним безсонням.

– До речі, а в якості кого ми проберемося до палацу? – поцікавилася Злата. – Ще й в день балу?

– Можна наложницями, – оживилась Вієм, згадавши розповідь торговців. – Перший радник має собі когось пригледіти на балу, але я слабко уявляю, як це відбудеться – маскарад же планується.

– Думаю, я зійду за якогось дворецького, – підключився Род, манірно підкрутивши густі вуса. – Становище старшого слуги буде зручним для виконання завдання.

Здивовано усміхнувшись, Ізбор тихо гмикнув. Одразу підмітив бажання підлеглих відволіктися від тривожних дум, тож тільки головою похитав. Проте заперечувати не став, натомість склав руки на грудях і запитально глянув на стихійницю: