Глава 16. Сила любові

Приходячи до тями, Хельга почула шум і голоси. Вона зробила кілька важких вдихів. Знову відчула біль, смак крові, холод, втому. Хотілося пити. Хотілося, щоби це все припинилося. Вона розплющила очі та в каламутній картинці побачила обличчя Вранта. Мабуть, просто здалося. Він тут не може бути. Але вона посміхнулася цій картинці. Їй здалося, що її тіло кудись злітає і свідомість знову попливла в темряву.

Коли Хельга знову прийшла до тями вона раптом зрозуміла, що їй дуже тепло і трошки краще. Щось змінилося. Щось безперечно змінилося. Вона змусила себе розплющити очі та повернутися.

Дівчина остаточно прийшла до тями й побачила перед собою камін. Вона була у будинку Урфріди. Сиділа в кріслі, накрита пледом. Права рука лежала на підлокітнику із загорнутим рукавом, у ній була голка, приклеєна пластиром. Вона під крапельницею? У будинку Урфріди? Чи була це реальність, чи марення розбитої голови?

Хельга здивовано озирнулася на всі боки та побачила, як між книжкових полиць у кімнату зайшов Врант. Вона здивовано дивилася на хлопця, який ніс у руках маленькі коробочки, і зосереджено дивився на них.

Вона хотіла запитати: «Як ти мене знайшов?», але Врант побачивши, що Хельга прийшла до тями, випередив її.

— Я ледве тебе знайшов.

— Як?

Хлопець сів поруч із Хельгою.

— Затримався більше ніж на тиждень, обговорюючи поділ влади з Тауроном. Коли повернувся, то побачив, що тебе нема. Декілька днів чекав, але потім зрозумів, що щось трапилося. Поїхав шукати тебе у Фармському замку, де дізнався, що тебе видали заміж за Роберта, і зараз одна з твоїх «сестер» виходить заміж за маркіза. Поїхав через скелю Нареченої та церкву до Чорної фортеці. Разом із гостями заїхав у фортецю. Я бачив тебе на весіллі маркіза з Робертом. Поки всі святкували та були п'яними, я вночі дізнався, де ти перебуваєш. І вдень туди пробрався. Вбив охоронців. Відчинив двері до камер. Випустив інших дівчат. Забрав тебе і перенісся сюди. Я знаю, що використання магії руйнує цей світ, але ти виглядала зовсім погано. Занадто погано, щоб тебе сюди везти.

Хельга відчула, як у неї в горлі збирається комочок сліз. Якщо навіть Врант і ревнував, то дуже добре приховував це.

— Я все поясню. Я потрапила до такого кошмару. Одна невдача за іншою. Я тричі намагалася втекти з цього клятого весілля, потрапила в крижану річку, потім порізала руки, потім мене мало не задушили, потім Роберт намагався мене зґвалтувати та побив мене, а я встромила в нього клинок мага, а потім посадив у вежу. І після цього він ще кілька разів мене бив, а я в нього встромила ніж з весілля і скло… — Хельга швидко розповідала, але потім запнулася від того, що з її очей струмком потекли сльози.

— Не виправдовуйся. Я зрозумів, що ти за Роберта не з великої любові вийшла заміж. По тобі це помітно. Ти взагалі сама як?

Хельга не могла відповісти на це запитання. Як і на жодній іншій, бо сльози текли в неї з очей струмком.

Вона хотіла закрити обличчя руками, але згадала, що має крапельницю на правій руці та поклала її назад на підлокітник. Лівою вона хотіла підтягти до обличчя плед, але пальці розпухли й посиніли. А сліди від порізів на руках було видно яскравими смугами шрамів. Хельзі в думки ще більше кинулися всі переживання цих днів, і вона заплакала ще дужче. Врант обійшов крісло, сів на підлокітник і обійняв дівчину.

— Все буде добре.

— Я не змогла повернути кулон. Я весь цей час була так близько і не змогла. — промовила вона крізь сльози.

— Забудь про це поки що. Думай краще про себе.

— Я, мабуть, жахливо виглядаю.

— Ти виглядаєш дуже стомленою, дуже схудлою, дуже побитою. Але для мене все такою ж красивою, і так само коханою. Все буде добре. Тобі просто треба відпочити, підлікуватись, а потім ми повернемося у фортецю, я вб'ю цього виродка, ти забереш кулон. Проведемо обряд. І ти будеш вільною. Правитимемо разом сучасним світом людей. Спочатку, а потім може і світом магів. Думай краще про те, чим я тобі зараз можу допомогти.

— Принести знеболювальне. Принести халат і нічну сорочку, яку ти подарував мені у ванну, і налити ванну гарячої води. Хочу зняти цю сукню та змити кров для початку.

Врант акуратно поцілував Хельгу в щоку, ледве торкаючись її зраненої шкіри та швидко пішов. Але також швидко повернувся зі склянкою води та червоною желатиновою пігулкою. Дівчина випила все це.

— Тебе провести? — спитав він, перекриваючи крапельницю і витягаючи з її вени голку. Хлопець приклав до місця уколу вату.

— Так. Проведи.

Хельга важко підвелася з крісла і зрозуміла, що її дуже хитає. Врант підхопив її під руку.

— Ні, це погана ідея. — сказав він, і взяв Хельгу на руки.

Хлопець відніс її до ванної кімнати. Дівчина, знімаючи сукню і дивлячись на себе в дзеркало, дивувалася тому, як вона при цьому могла продовжувати боротися з Робертом. Чомусь у найнебезпечніші та критичні моменти вона могла ставати зібраною та сильною. Звідки бралася ця сила?

Вона залізла у ванну з гарячою водою та пінкою, заплющила очі, але перед ними стояло її власне побите обличчя. Фіолетово-чорний синець практично по всій лівій частині обличчя від зіткнення із підлогою. Розбита губа та дві криваві смуги з носа. Пальці на лівій руці розпухли, посиніли та погано гнулися від сильного забою. Ще не встигли пройти сліди шрамів від порізів на руках. Все тіло було вкрите різнокольоровими синцями різної давності.