Скарбничка майбутніх обіймів

Я кожного дня уявляю нашу зустріч

Як я приїду сюрпризом до тебе з тортом у руках. Ти будеш дуже щасливий — я не сумніваюся в цьому ні на мить. Я просто кинуся в обійми й не відпущу. Я відчую твої руки, твоє тепло, твій подих. І в ту мить усе, що було до цього — всі кілометри, всі ночі без тебе, всі сльози — стануть просто історією, яка привела нас до цього моменту.

Я скажу тобі те, що так довго чекала сказати не через екран, а просто дивлячись у твої очі: як я кохаю тебе. Як сильно. Як безмежно.

Ми посидимо разом, вип'ємо чаю з тортом. Я дивитимуся на тебе й не віритиму, що це нарешті сталося. А потім підемо гуляти. Можливо, зустрінемо захід сонця або зорі на небі. Я буду часто тебе обіймати, цілуючи твої губи. Я буду щаслива. Я буду вдома.

Я хочу відчути тепло твого тіла. Я хочу відчути твоє кохання не через слова, а через дотики. Я хочу знати, що ти справжній, що ти поруч, що це не сон.

Можливо, колись ми прокинемось разом якогось щасливого ранку. Я приготую тобі смачну їжу, апетитну каву, що збадьорить ароматом. Я буду поруч щаслива, що ми змогли, що ми поруч один з одним, що ми не здалися, коли це могло так статися.

Я поцілую тебе й зрозумію — саме ти та людина, яку я кохаю безмежно. Саме з тобою я хочу бути разом. І лише ти потрібен мені.

А поки ми на відстані, я буду поруч з тобою навіть через екран. Я буду кохати тебе, радіти з тобою в кожен момент, бути твоєю підтримкою. Я просто не здаватимуся, бо я вірю: ми зможемо. Ми будемо разом, і нас не розділить ніщо.

І ми ще згадаємо цю відстань. Згадаємо з усмішкою. Бо вона навчила нас найголовнішого — кохати та вірити в краще. Навіть коли здається, що це неможливо.