Розділ 2 Давид

Карина Дейнеко зручно влаштувалася в шкіряному кріслі, і не поспішаючи розглядала мене. Я не знав, що вона хоче там побачити. 

 У всьому світі, не знайдеться жодної жінки, яка назвала б мене пердуном або папіком. Само собою, я не раз чув, як мене нагороджували іншими цікавими іменами: садистом, мерзотником, зарозумілим негідником, сексуально стурбованим виродком. Поки Кара мене роздивлялась ніби вперше побачила, я щиро реготав, притулившись до бюро червоного дерева. Колись це бюро належало моєму батькові, покійному губернатору Полтавської області, про якого дотепер багато людей згадували з повагою і вдячністю.

Відсміявшись, я витер очі. 

- Мені завжди подобалося, що ти вмієш знайти нетрадиційний підхід до проблеми, - сказав я. - Але зараз, Каринко, люба, твоя пропозиція не просто оригінальна, вона абсолютно божевільна. Вибач вже за прямоту.

- Нічого подібного. Ну-но згадай Миколу Байвінчука, який позичив у сусіда золотистого ретривера. Серія знімків, на яких він грався із собакою, підняла його популярність вельми істотно. Але ж він ненавидів тварин. А як щодо Олега Москалика, який притягнув на свій тридцять другий публічний виступ діточок своєї секретарки замість власних онуків? Знаючі люди шепотілися, що своїх онуків він відправив в інтернат у Козельщині.

- Не може бути. - я виглядав здивованим.

- Ще як може! Тож ми зовсім не винаходимо порох: прецедент був створений давним-давно. Послухай, я знайома із Софією Михайлик дванадцять років. Це чудова жінка, добра і мила. Вона дуже багато працює і, прошу зауважити, любить свою справу. Вона відповідальна людина. Належить до самого що ні на є середнього класу - саме те, що нам потрібно, тому що ти не можеш похвалитися жодною з перерахованих вище позитивних якостей. Крім того, вона заслужила, щоб із нею нарешті трапилося хоч щось хороше. Тобто вона підходить нам за всіма параметрами. І взагалі Софі - сама досконалість.

Я із недовірою зігнув брову, і губи самі скривилися в глузливій усмішці:

- Чи не намагаєшся ти натякнути, що я безвідповідальний ледар, який марно марнує життя?

- Саме це я й хотіла сказати! Тому що ти такий і є! - Кара широко посміхнулася.

- Ах так! Ну раз ми перейшли на особистості й заговорили відверто, то дозволь нагадати тобі, що жодна жінка не може бути досконалою, особливо коли вона готова себе продати.

- Нічого подібного! Софі не з тих, хто продається. Але в оренду, думаю, її можна взяти...

Я, не втримавшись, знову почав реготати.

- Кара, люба, ну що ти кажеш! Я ніколи не погоджуся наймати фальшиву наречену! Це аморально, відразливо... врешті-решт, я буду просто жалюгідно виглядати!

Я відійшов від столу, скуйовдив волосся і почав міряти кроками кімнату, розмірковуючи вголос:

- Крім того, якщо мені пропонують отримати користь від її переваг, то я муситиму змиритися з її недоліками, вірно? Може, у неї кримінальне минуле? Штрафи за перевищення швидкості. Прострочений кредит і неоплачені рахунки. Може, вона взагалі недієздатна!

Кара слухала мовчки, посміхалася і з задоволенням дивилася на мене... І вже кому, як не їй, було достеменно відомо, що в жінках найзавидніший холостяк Полтави не відчуває нестачі.

Але тут і таївся підводний камінь. Я завжди робив наголос на кількість жінок, змінюючи їх як рукавички. А для ривка в політичній кар'єрі, який я мав зробити, кількість жінок потрібно було обмежити до однієї, і бажано, щоб саме цей конкретний екземпляр виявився досить якісним і сподобався виборцям.

- Чесно кажучи, я вже провела певне розслідування: ми маємо бути готовими й знати все, що зможуть накопати проти неї твої супротивники й конкуренти, чи не так? - сказала Кара. - Нічого особливо страшного я не знайшла, та й не думала, що знайду. Робота ще триває, але поки що єдине, що можна поставити їй у провину: нерегулярні виплати за кредитом, що цілком зрозуміло після розлучення. Навіть більше того - це викличе симпатію і співчуття людей.

Я стояв спиною до Кари і дивився у вікно. Похитавши головою, я неголосно і майже жалібно вимовив:

- Пам'ятаєш Тіну? Давай вона буде моєю нареченою. Чорт, вона руденька, а я обожнюю рудоволосих жінок.

- Ви зустрічалися всього місяць.

- Ну зате це був чудовий місяць!

- Їй двадцять п'ять років, і вона заробляє на життя, виконуючи танець живота в якомусь нічному клубі. Можливо, саме це тебе і заводить, Дав, але виборцям твій вибір навряд чи сподобається. Крім того, вона фарбована.

- Може, золотистий колір її волосся й узятий із пляшкчки або чого там... але він їй личить. І між іншим, Тіна вчиться на педіатра, а танець живота - це заради заробітку і гострих відчуттів. І вона неймовірно гнучка... у сенсі вміє пристосуватися до будь-яких несподіванок.

- Невже? Що ж, тоді вона легко переживе ваш розрив.

- Та все одно ніхто не повірить, що я збираюся одружитися! - я нервово хмикнув. - Як це має виглядати? Я прокидаюся одного прекрасного ранку - і бам! Мене долає бажання поєднати з кимось свою долю навіки? Та годі! Ніхто не повірить у таку дурість!

- Люди змінюються, Давиде. Виборці вирішать, що ти нарешті досяг зрілості, подорослішав, знайшов підходящу жінку і надумав стати розсудливим. Це, знаєш, трапляється з багатьма чоловіками.

Я глянув через плече на свого адвоката і консультанта. І ця жінка очолює мою виборчу кампанію! Кара бачила в моїх  очах недовіру, але вперто продовжувала гнути свою лінію:

- До виборів ще багато часу. Усе матиме цілком природний вигляд. Обід, похід на баскетбольний матч, натяк кореспонденту "Вечірніх новин" і так далі. Ми й озирнутися не встигнемо, як усе місто буде пліткувати про твій роман. До лютого, коли настане час виставляти твою кандидатуру на перший тур виборів, всі дивитимуться на вас як на усталену пару, рішуче налаштовану на міцний сімейний союз. І ти будеш у шоколаді.

- Я буду в дупі. - я нарешті повернувся до Кари. - Ти розумієш, що якщо хто-небудь виявить цю маленьку змову, то вона стане останнім цвяхом у кришку труни, в якій поховають мою політичну кар'єру? А якщо Крістина Соколова щось пронюхає?