Розділ 1 Софія

Звуки музики та сміх оточували мене. Вони накочувалися, немов хвилі прибою, і я відчула легку нудоту, ніби мене справді заколисало на морі. Можливо, виною всьому були два "апероля", випиті на порожній шлунок, або жахливий тиждень, який, здавалося, ніколи не скінчиться. Або черговий лист, який я отримала з дитячого садка. Лист був написаний високим і навіть химерним стилем і містив завуальовані, але недвозначні погрози: "Зважаючи на невирішені проблеми вашої дитини, пов'язані зі справлянням природних потреб, ми наполегливо рекомендуємо вам протягом двох тижнів підшукати інше місце, де вона проводитиме денний час".

- ...А потім - ви просто не повірите!.. - Марія, найкраща подруга, розважала компанію історією про своє останнє суботнє побачення з якимось представником чоловічого племені на ім'я пан Завжди-готовий.

Розповідь складалася з опису подвигів цього екземпляра на сексуальному фронті та кількості статевих актів, які припадали на одиницю часу або площі. Я цю чудову історію вже чула і тепер лише неуважно посміхалася.

Погляд мій безцільно блукав залою кафе. У "Ящірці" було повно народу, що й не дивно, адже містечко це вельми популярне, а крім того, протягом дня господар влаштовував так звану щасливу годину, коли напої продавалися зі значною знижкою. Їм узагалі сьогодні пощастило, що зуміли зайняти столик... Погляд зупинився на компанії незнайомих молодих жінок що тіснилися біля бару. Цим столика не дісталося, але я раптом відчула напад гострої, майже хворобливої заздрості. Жінки були справді молоді та якісь... безтурботні. Вони так щиро веселилися й насолоджувалися життям, що я раптом подумала: "А чи виглядала я коли-небудь такою ж щасливою? Чи відчувала себе такою ж вільною і сексуальною? Невже я теж колись ходила на таких запаморочливих підборах? І невже я справді була колись такою ж молодою?.. Потрібно зателефонувати додому і запитати в Лілі, чи з'їв Дмитрик вечерю... і нагадати Гриші, що йому дозволено грати на плейстейшн не більше години".

- ...а мужик просто встає з дивана, розстібає штани і каже: "Марі, дитинко, якого біса нам іти до зоопарку, коли в мене тут є пітон!"

Гучний вибух сміху змусив мене прийти до тями, і я усміхнулася, вдаючи, що весь цей час була з друзями. За столом сиділи дуже різні жінки, і, обводячи поглядом регочущих подруг, я зворушливо подумала, що страшенно любить кожну з них... навіть якщо іноді вони й поводяться зухвало до непристойності. Ось як сьогодні. Утім, розкута поведінка була тією формою відпочинку, яку ми й практикували під час своїх п'ятничних зустрічей. Подруги збиралися в кафе "Ящірка" в останню п'ятницю кожного місяця, щоб випити по парі коктейлів, попліткувати про чоловіків і роботу, поділитися проблемами, посміятися й обговорити плани на наступний тиждень. Хтось сказав, що вони відводять спеціальний час для "Джина і депресії", і так ми і називаємр ці посиденьки: ДД-клуб.

У кав'ярні було гамірно, але тепло і затишно, смугасті стільчики і скатертини на столах робили атмосферу закладу неформально святковою. Я кинула погляд у бік широкого вікна. Там, на вулиці, згасав короткий листопадовий день, було волого й холодно, і перший цього року сніг посипав білою крупою вулиці міста. Стрілка годинника не дісталася й до сьомої, а на вулиці вже стемніло. Незабаром різдвяні канікули... Поєднання холоду і близьких свят сильно скоротило зазвичай велику і галасливу компанію. Сьогодні ДД-клуб зібрав найстійкіших.

Праворуч від мене сиділа моя найкраща подруга - Маша Маркова. Вона розповідала чергову смішну історію, і її косички колихалися і підстрибували в такт словам. Я і Машка вже тринадцять років працювали разом у салоні краси, що мав інтригуючу французьку назву "Ле серк". Я щиро вважала, що Марія чудовий стиліст і вже точно найвірніша подруга на світі. 

Коли чоловік покинув мене три роки тому, саме Машка  весь час була поруч і не втомлювалася повторювати, що жінка, яка має трьох дітей, просто не має права здаватися. З огляду на життєвий досвід самої Маші, я знала, про що говорила подруга.

Праворуч від мене сиділа Каріна - одна з моїх найпостійніших клієнток. Кара і сьогодні мала, як завжди, розкішний вигляд. Втілення аристократизму і водночас дуже практична та приземлена. Поруч із Карою власниця салону "Ле сьорк" Марина Фішберг із подругами Дариною та Валентиною. Дами народилися на світ не просто сестрами, а близнюками, проте стиль їхній дуже сильно відрізнявся.

Зараз усі від душі реготали й плескали долонями по столу, висловлюючи захват і подяку Маші  за чудову розповідь. От тільки я сиділа із задумливим виглядом і ніяк не могла змусити себе розвеселитися. Ці зустрічі завжди були для мене ковтком свіжого повітря, справжнім сеансом психотерапії. Але сьогодні... сьогодні я занадто втомилася.

Я з тугою подумала, що цього вечора мене вже ніщо не зможе порадувати або просто розвеселити. От навіть якщо найкрасивіший у світі мачо вломиться в кав'ярню напівголим і скаже, що чекає тільки на неї, Сафію, - однаково я залишуся байдужою, бо втома вбила всі почуття, і лібідо також.

Я зітхнула і замовила третій коктейль, чого раніше з мною не траплялося. Коли коктейль прибув, я провела кінчиком язика краєм склянки, відчуваючи холод скла і гіркуватий смак кристаликів солі, і почала повільно пити... Я сьогодні практично не їла, і алкоголь дуже швидко почав затуманювати втомлений мозок. А в голові у мене кружляли безрадісні думки... За три дні потрібно вносити плату за житло, але господар так і не полагодив сміттєпровід, хоч і обіцяв... Може, послатися на це й відмовитися платити? Чи буде непрацюючий сміттєпровід достатньою причиною для відстрочки, чи мене і дітей просто виселять? Ліля заявила, що наступного літа хоче поїхати з однокласниками до Львова, але дівчинка абсолютно не розуміє, що її матері просто нізвідки взяти пять тисяч гривень, щоб здійснити цю мрію. А Гриша відмовився ходити до лікаря, заявивши, що вже краще буде заїкатися - так його менше дражнять. Найбільше однокласники знущалися з нього саме за відвідування заняття в "спеціальному" класі, де працював логопед.