Розділ 12

— Схоже, вони вже помирилися, — сказав Денис, дивлячись мені за спину.

Я озирнулася та прослідкувала за його поглядом. Мої брови злетіли вверх, а щоки запалали, коли я побачила закохану парочку, що палко цілувалася на диванчику.

— О! У них дуже пристрасне примирення, — тихо пробурмотіла я. — А як ви з Артемом узагалі познайомилися?

Я глянула на Дениса, що досі обіймав мене за талію. Ми продовжували повільно хитатися під музику.

— Ми вчилися разом в університеті, — відповів він. — Спочатку не зовсім поладнали, але потім у нас створилася своя банда.

— І скільки вас було в цій банді?

— Шестеро.

— Це... Багато.

Я не могла стримувати своєї усмішки, тому увесь час усміхалася. Чомусь мені подобалося, що Денис став настільки легким і простим зі мною, щоб говорити про такі звичайні речі.

— Раніше ми часто збиралися, розважалися, проводили активно час разом, а потім усе змінилося. Кожен почав займатися своїм, і нас рятують лише такі раптові зустрічі.

— Як щодо нових друзів? — поцікавилася я. — У тебе ж часті ділові зустрічі, партнерські угоди, а ще багато колег і підлеглих.

— Це робота, — так просто сказав Денис. — Я не змішую свою компанію з особистим життям і точно не заводжу друзів, Юліано.

— Скажу відверто, що помітила це. Насправді мені було дивно, що ти навіть не спілкуєшся зі своїми працівниками. Усім займаються довірені тобою люди. Як моїм звільненням, наприклад.

Його карі очі зупинилися на моєму обличчі. Я зацікавлено схилила голову вбік, очікуючи його наступних слів.

— Якби я міг повернути час назад, — почав він твердо, — то нічого б не змінив. Ти усе одно була б звільнена через свою помилку.

— Точно, — тихо буркнула, опустивши погляд вниз. — Уже й забула, що ти у нас дуже суворий і жорсткий бос.

Я зосередилася на верхніх ґудзиках його сорочки. Насправді мене лякав один важливий момент, адже коли це все закінчиться, то наші з Денисом шляхи розійдуться. Не впевнена, що ще коли-небудь зможу побачити його таким простим, як зараз.

— Знаєш, мені захотілося чогось випити, — сказала йому я та трохи відсторонилася. — Ти зі мною?

— Ми, здається, домовлялися, що не будемо пити, — нагадав Денис.

— Так! Але ти пив з Артемом і першим порушив нашу угоду, тому... Як хочеш, але я йду.

Навіть не глянувши на Дениса, я розвернулася та попрямувала до бару. Спиною відчувала, що він йшов слідом за мною, але всіляко ігнорувала це. Біля бару було невеличке містечко, куди я змогла протиснутися. В такий пізній час людей у клубі стало ще більше. Бармен глянув на мене, і тільки я відкрила рота, щоб зробити замовлення, як поруч почувся впевнений голос Дениса:

— Дві текіли з лаймом.

Він зупинився боком біля мене, спершись однією рукою до барної стійки. Через цей великий натовп ми опинилися впритул одне до одного.

— Що тебе образило? — раптом спитав він, нахилившись ближче до мене.

— Що? — розгублено перепитала я.

— Ну, ти образилася, коли я сказав, що все одно б звільнив тебе.

— А якби... — я замовкла, бо не була впевнена, чи варто запитувати про це. Але таки наважилася: — А якби це сталося після цих двох тижнів?

— Це має значення? Ти зробила непоправну помилку, Юліано.

Я закотила очі та важко зітхнула. Гаразд, це цілком зрозуміла відповідь. Не знаю, але чомусь мене це зачепило. Можливо, я просто хотіла стати для нього чимось важливішим, аніж просто фальшива дівчина на вихідні. Різко похитала головою, бо такі думки абсолютно заперечували моїм правилам. Я ж не заводжу стосунків. Це табу для мене та мого серця.

Я здригнулася, коли Денис раптом взяв мою руку. Мої брови зійшлися від здивування, коли він насипав дрібку солі на мою долоню. Потім до мене дійшло усвідомлення. Схоже, будемо пити текілу за належними правилами.

— Ти пробувала раніше? — спитав він у мене, а я заперечливо похитала головою. — Спочатку злизуєш сіль, тоді одним махом випиваєш усю текілу, а потім закусуєш лаймом.

Я знала про це, але ніколи раніше не куштувала. До того ж мене бентежив Денис, що не зводив свого погляду з мого обличчя. Я піднесла долоню до свого рота, відчуваючи, що мої щоки почервоніли.

— Не дивися так, — попросила я, глянувши на чоловіка.

Він ще більш розслаблено сперся на стійку, даруючи мені свою широку усмішку. Його зацікавлений погляд усе ще слідкував за мною. Я закотила очі, бо розуміла, що він не збирається відмовлятися від такого шоу.

Я різко видихнула, швидко злизала з долоні сіль, запила це текілою та всунула до рота шматочок лайма. У мене все тіло здригнулося від гарячого відчуття печіння всередині та кислоти у роті. Здавалося, ніби уся моя горлянка горить, але це направду смакувало не так вже й погано.

— Вау! — засміялася я, коли трохи оживилася. У кінцівках відчувся прилив сил.

— Сподобалося тобі? — спитав Денис, паралельно насипаючи сіль собі на долоню.

Мій погляд прослідкував за тим, як вправно він язиком злизав сіль. У голові з'явилися не зовсім пристойні фантазії з Денисом і цим його язиком в головній ролі. Я глибоко вдихнула, спостерігаючи за кожним його рухом: як його пальці схопили склянку з текілою, як його губи торкнулися холодного скла, як його кадик зарухався, коли він ковтав пекучу рідину. Денис навіть не скривився, наче пив текілу ледь не щодня. Я швидко похитала головою та відвела погляд, наказуючи собі не витріщатися на нього. Денис був проникливим чоловіком, і він точно міг помітити.

— Повторимо? — раптом спитав він у мене.

Я прикусила щоку зсередини, щоб не усміхатися, а тоді коротко кивнула головою. Наступні дві порції текіли ми пили разом. Після цього перед нами з'явилися різнокольорові шоти. Я відчувала важкість у ногах на цих підборах, тому однією рукою вчепилася за шию Дениса та просто-таки повисла на ньому. Так, я була п'яна. І, дивлячись у його блискучі очі, розуміла, що він уже теж п'яний. То чому не розважитися ще більше?

— Знаєш, — почала я, тягнучись іншою рукою до склянки з шотом зеленого кольору, — минулого разу, коли я напилася, то сказала, що ти красивий. Але цього разу я не говоритиму нічого. От узагалі нічого! Я не хочу втішати твоє задоволення ще більше, бо ти, чорт забирай, дійсно красивий!

Денис засміявся, а я розчаровано зітхнула. Господи, мені треба заткнутися! Я взяла у руку склянку та притиснула її до губ Дениса. Трохи піднялася навшпиньки, щоб краще бачити його.

— І ось бачиш, — продовжила нести дурниці. — Я говорю тобі це все, знаючи, що ти ніколи не скажеш мені чогось подібного.

— Юліано, — Денис трохи скривився, — ти...

— Замовкни! — перервала його я. Помітила, що він дещо здивувався від такого мого тону. — Зараз я говорю.

— Г-а-а-а-раз-д, — трохи розгублено протягнув він.

— І справа не в мені, — додала я. — Не в тому, що я не достатньо красива чи приваблива для тебе. Я не настільки сексуальна, як Аліна і все таке, але... Але я дівчина, Денисе.

— Я знаю, що ти дівчина, — пробурмотів він.

— Господи, замовчи й випий уже цей довбаний шот! Я уже втомилася тримати його. Ти, як завжди, не розумієш натяків.

— Яких ще натяків? — Денис зацікавлено підняв одну брову.

— Ось таких! — буркнула я та сильніше притиснула склянку до його губ. — Нумо, відкривай рота, Денчику!

Він ще щось хотів сказати, але як тільки його губи розімкнулися, я просто-таки вилила шот у його рот. Помітила, як він скривився.

— Фу! — Денис зморщив свій ніс. — Це було огидно. А тепер ти, Юліано. Який твій улюблений колір?

— Червоний, — відповіла я.

— Червоний, — повторив він і взяв у руку склянку з напоєм такого кольору.

— Будь ласка, ні-і-і-і, — почала просити я, коли помітила, що він доволі густий. — Там, мабуть, томатний сік. А я ненавиджу його.

— Жодних заперечень, — сказав Денис. — Ти його вип'єш.

Я застогнала та почала хитати головою в різні боки. Раптом відчула, як його пальці занурилися в моє волосся, і він стиснув мою голову так, що я не могла більше рухатися. Я засміялася, коли побачила обличчя Дениса, що нависало над моїм у лічених сантиметрах. Він трохи примружив очі, мабуть, щоб прицілитися, а тоді зосереджено приклав холодну посудину до моїх губ.

— Ти сама хотіла червоний, — нагадав Денис, задоволено усміхаючись мені. — Відкривай рота!

Я скривилася, але все ж послухалася. Мене мало не знудило від солоного смаку томатів у поєднанні з алкоголем. Коли ковтнула, то зі всієї сили відштовхнула від себе Дениса, який продовжував широко усміхатися.

— Це було жахливо, — сказала я, притиснувши пальці до своїх губ. — Мене зараз знудить...

Я глибоко вдихнула прохолодне повітря, коли ми вийшли на вулицю. У голові паморочилося, ноги підкошувалися, а мною хитало в різні боки.

— Упс! — засміялася я, коли злегка підвернула ногу. — Зараз впаду.

Денис обійняв мене за талію, намагаючись втримати на місці. І хоч він був не в кращому стані, разом нам більш-менш вдавалося триматися на ногах. Я подивилася на нього, зауважуючи на його обличчі відблиск місячного світла. І цей погляд карих очей наповнив мої груди таким теплом, що моє серце забилося швидше.

— Я вперше за довгий час почуваюся щасливою, — зізналася йому.

Денис насупився так, наче він уже не мав сил слухати чергові дурниці, що вилітали з мого рота.

— Наступного разу нагадай мені не наливати тобі, — сказав він. Кутики його губ злегка здригнулися. — Ти не затикаєшся, коли п'яна.

— Це правда, — тихо прошепотіла. Помітила, що вираз його обличчя трохи змінився. — Я не пам'ятаю, коли востаннє ось так розважалася з кимось. Не пам'ятаю, коли танцювала в клубі, пила, обіймалася з чоловіком. Навіть з фальшивим чоловіком.

Я гірко посміхнулася та підняла голову вверх. Усе небо було встелене яскравими зорями, що мало не накладалися одна на одну.

— Кажуть, що неозброєним оком можна побачити близько двох тисяч зірок, — заговорив Денис, прослідкувавши за моїм поглядом.

— Хіба їх хтось лічив? — спитала я та засміялася.

— Не знаю. — Денис знизав плечима. — Ти коли-небудь дивилася у телескоп?

— Думаю, що відповідь очевидна.

Я зітхнула та опустила голову на рівні обличчя Дениса. У світі було стільки прекрасного, а я обмежилася лише лікарськими палатами та домашнім навчанням. Пощастило хоча б вчитися в університеті, але я так мало бачила насправді. Я знову підняла голову вверх.

— Зараз я... Я полічу їх. Один, два, три ... десять ... тринадцять. А це нормально, що я уже не пам'ятаю, яку лічила, а яку — ні?

— Ти така п'яна, — засміявся Денис, притулившись своїм чолом до моєї щоки.

— Ти теж, — зауважила я та опустила голову нижче, щоб глянути на нього.

— Я теж, — тихо погодився він.

Ми обоє засміялися, дивлячись одне одному в очі. Я затремтіла, коли відчула його пальці на своїх щоках. Сміх стих, і мій погляд з карих очей опустився до пухких губ. Моє серце забилося швидше, груди стиснулися від дурного передчуття... Попри свій не зовсім тверезий стан Денис сильніше притиснув мене до себе. Я ахнула, схвильовано вдихнувши прохолодне повітря через рот, а тоді... Його губи неочікувано накрили мої. Я пальцями сильно вчепилася за плечі Дениса, щоб не впасти. Повільно заплющила очі та потягнулася до нього, щоб поцілувати його у відповідь.