Розділ 11

Я здригнулася, коли Денис схопив мене за руку, як тільки ми ввійшли до готелю. Його гарячий подих торкнувся моєї холодної шкіри, яка вмить покрилася сирітками.

— Сьогодні ти не питимеш, — сказав він мені на вухо. — І я слідкуватиму, щоб навіть крапля алкоголю не потрапила до твого рота.

— А що таке? — спитала я, глянувши на нього. — Боїшся, що знову доведеться нести мене на руках?

— Ні. Просто не хочу, щоб ти потім шкодувала про свої слова.

— О! Ти, мабуть, про ті дурниці, коли я назвала тебе красивим? Знаєш, дивлячись на твоє задоволене лице, я справді починаю шкодувати про свої слова.

— Від слів можна легко перейти до дій, — пробурмотів він, — тому пропоную сьогодні нам обом триматися максимально тверезими.

Я насупилася. Яких ще дій? Денис допоміг мені зняти мою шубку. Я швидко стягнула свою коротку чорну сукню та провела руками по приємній тканині.

— Про що ти? — спитала я.

Денис нічого не відповів. Він віддав наш верхній одяг в гардероб, а тоді схопив мене за руку та повів до готельного клубу.

Я була здивована від такої великої кількості людей. З колонок лунала гучна музика, яскраві світла прожекторів засліплювали очі. Я примружилася та опустила голову вниз, дозволяючи Денису вести мене. У цьому натовпі неможливо було знайти Артема та Ніку. Я відчула біль в плечі, коли хтось не надто обережно штовхнув мене під час рухливих танців. Соромно зізнатися, але востаннє в клубі я була ще за студентських часів і то на першому курсі.

— Здається, вони ось там! — голосно сказав мені Денис, перекрикуючи музику.

Я дивилася в його широку спину, що з легкістю пробиралася між людей. Він був високим, підтягнутим і доволі м'язистим. Від нього так і віяло чоловічою силою та енергією, що мені навіть дуже подобалося. Я наче цуценятко слухняно йшла за ним.

Відчула полегшення, коли ми нарешті вибралися з танцювального майданчика. За одним зі столиків я одразу ж помітила нашу компанію на цей вечір. Артем присвиснув, підіймаючи в руці келих. І, глянувши на столик, у мене аж завмерло все всередині. Тут було надто багато склянок з коктейлями та чарок з шотами.

— Нарешті! — Артем підвівся, щоб обійнятися з Денисом і поплескати його по плечу.

Я відчула, що мені раптом стало прохолодно, коли чоловік відпустив мою руку. Неабияк здивувалася, адже Артем вирішив обійнятися ще й зі мною. Слідом за ним це також зробила Ніка.

— Така рада, що ви прийшли! — радісно сказала вона.

— Тут цікаво, — мовила я, озираючись довкола. — І точно веселіше, аніж удома.

— Сідай біля мене! — Ніка схопила мене за руку та посадила поруч з собою на диванчик. — Що будеш пити?

Мій погляд зупинився на Денисові, який перекинувся двома словами з Артемом. З його обличчя не сходила усмішка, і я не могла не помітити, що йому справді личить усміхатися. Чоловіки опустилися на диванчик навпроти нас.

— Я, мабуть, щось безалкогольне, — швидко сказала, коли зрозуміла, що достатньо довго не відповідала.

— О! Ти... — Ніка замовкла, наче не хотіла запитувати щось надто особисте. — Гаразд. Артеме, візьми Юліані на барі безалкогольний коктейль.

— Я сам візьму, — зголосився Денис і підвівся.

— Я з тобою! — скрикнув Артем, не випускаючи з руки келих.

Я провела їх поглядом, аж доки вони не змішалися з натовпом.

— То як вихідні? — поцікавилася Ніка, потягуючи коктейль через соломинку.

— Чудово! — з надто сильним ентузіазмом відповіла я. — Мені подобається проводити час з Денисом та його сім'єю. Ще й у такому красивому місці.

— А ми з Артемом завжди вдвох відпочиваємо. Його сім'я не дуже добре прийняла мене.

Вона трохи стиснула губи, а тоді відкинула біляве волосся з плечей. Я навіть не знала, що сказати на таку інформацію.

— Ви уже довго разом? — вирішила поцікавитися.

— П'ять років, — відповіла вона, опустивши погляд униз.

— Ого! — здивувалася я.

— І він досі не зробив мені пропозицію, уявляєш? — Ніка криво посміхнулася. — Спочатку я не наполягала, але три роки тому вирішила натякнути. Він дуже гостро відреагував на це. Ми посварилися, мало не розійшлися. Потім нам якось вдалося порозумітись, і я більше не підіймала цієї теми. Та знаєш... Інколи я думаю про це і починаю дуже сильно сумніватися.

— У чому?

Я нахилилася ближче до неї, щоб краще почути. Ця гучна музика відбивала басами десь у самому мозку.

— У серйозності його намірів. Він не хоче одружуватися зі мною, а я не хочу жити з ним у цивільному шлюбі. Звісно, так краще, адже нема обов'язків і можна з легкістю розійтися. Але якщо це на все життя... — Ніка засмучено глянула на мене, а тоді відмахнулася. — Годі про це! У вас з Денисом які плани?

— Які у нас плани? — розгублено перепитала я.

— Ви ж уже сім місяців разом. Це достатньо довго.

— Ми... Ми поки тільки зустрічаємось.

— Ви живете разом?

Мої очі розширилися, а я так розгубилася, що навіть не знала, що відповісти.

— Плануємо з'їхатися у новому році, — заговорив поруч зі мною Денис.

Я здивувалася його раптовій появі, але водночас відчула полегшення, бо він врятував мене від чергової вигаданої брехні. Денис нахилився, поставив склянку з напоєм на столик, а тоді наблизився до мого обличчя.

— Твій коктейль, — прошепотів він, після чого легко поцілував мене в щоку.

— Дякую, коханий, — тихо сказала йому я з усмішкою. — Ти такий дбайливий.

Наші погляди на мить зустрілися. Денис і раніше міг поцілувати мене в щоку перед своїми рідними. Це була лише гра для нас обох. Але ще ніколи безневинний поцілунок у щоку не був для мене таким бентежним.

Денис випрямився, і я глибоко вдихнула через ніс. Навіть не помітила, що перестала дихати від нашої короткої близькості. Мені стало так ніяково, що я сильно стиснула пальцями голі коліна.

Мій погляд прослідкував за чоловіком, який знервовано поправив рукави своєї сорочки та опустився на диванчик навпроти мене. Я чомусь зашарілася, коли він глянув на мене, тому швидко опустила погляд униз і взяла у руку склянку з коктейлем. У горлі стало сухо. Я зробила два великих ковтки, щоб хоч трішки полегшити неприємні відчуття. Коктейль був справді безалкогольний, схожий на сік. Але я й не хотіла сьогодні напиватися. Мені вже вистачило пива минулого разу.

— Знаєш, що я згадав? — раптом заговорив Артем. Я зауважила, що він був доволі гучним чоловіком. — Як ми колись напилися у твоїй квартирі, а потім Богдан зламав твій більярдний стіл. Як ти тоді розізлився... Я думав, що без бійки не обійдеться. — Артем похитав головою та засміявся. — До речі, ти поремонтував той більярдний стіл? Після цього, здається, ми й не були в тебе вдома.

— Звісно, не були, — буркнув він. — Ви мені всю квартиру мало не рознесли.

— Ось що буває з чоловіками, коли програє улюблена футбольна команда, — сказав Артем, змушуючи нас усіх засміятися. — Юліано, а ти бачила той більярдний стіл?

— Я... — ще більше розгубилася та не могла навіть два слова зв'язати.

— Звичайно, бачила! — знову врятував мене Денис. — Вона часто залишається у мене.

— І як стіл? — Артем хитро посміхнувся мені. — Витримує?

Я відчула, що мої щоки почервоніли від сорому. Денис закотив очі, а Ніка поруч голосно зітхнула. Очевидно, що за цим столиком усі зрозуміли, в якому аспекті, на думку Артема, ми використовуємо більярдний стіл.

— Витримує, — протараторила я та прочистила горло. — Денис добре зремонтував його.

— О-о-о! — Артем надпис віскі зі склянки та глянув на свого друга. — То ти у нас майстер на всі руки.


Ця фраза звучала з не менш вульгарним підтекстом, тож я ще дужче зашарілася. Ніка поруч зі мною тихо вилаялася. Я краєм ока помітила, що вона доволі сильно вдарила Артема ногою по гомілці.

— Ай! — скрикнув він і насуплено глянув на свою дівчину.

— Досить! — твердо сказала вона йому. — Ці твої вульгарні жарти абсолютно недоречні. Я не хочу цього більше слухати.

Ми з Денисом переглянулися, і він мовчки знизав плечима. Схоже, ми стали свідками невеличкого непорозуміння у парі.

— Усе нормально, Ніко! — втрутився Денис. Він легко штовхнув свого друга в плече. — Артем завжди такий.

— У цьому й проблема! — закричала вона. — Він завжди такий легковажний, несерйозний, нерозважливий та бездумний! У нього тільки одне в голові. І мене це вже дістало. — Ніка різко підвелася на ноги. — Я йду танцювати. Юліано, ти зі мною?

— Т-а-а-а-к, — трохи невпевнено відповіла я.

Вона пройшла попри мене і швидко попрямувала до танцювального майданчика. Я ж підвелася слідом за нею.

— Не зважай! — почула за своєю спиною Артема, що звертався до Дениса. — У неї, здається, загострення.

Я не знала, яким був Артем насправді, але чомусь відчувала потребу підтримати Ніку. Так, він був напрочуд товариським, веселим. Цей чоловік міг розсмішити усіх за столом лише одним жартом. Але Ніка, мабуть, уже добряче втомилася від цього.

Дівчина задоволено усміхнулася мені, коли знайшла для нас місце у натовпі. Вона схопила мене за руки та почала стрибати, хитаючи головою в такт музиці. Я не була палкою прихильницею танців, але під натиском Ніки здалася і теж почала танцювати. З'явилося таке відчуття, ніби я злилася з музикою. Мої руки легко ковзали моїм тілом, коли я рухала стегнами, відбиваючи ритми музики. Тут було так багато людей, що інколи хтось штовхав мене або навмисно торкався. Але я вирішила ігнорувати це, тож просто насолоджувалася самим процесом танців.

— Я відійду до вбиральні, — сказала мені на вухо Ніка.

Я не встигла навіть кивнути головою чи попроситися піти з нею, як вона уже зникла. Біля себе я помітила якихось хлопців і тепер уже не почувалася такою сміливою. У горлі знову стало сухо, тож я попрямувала до бару, адже не хотіла заважати Артему та Денису. Мабуть, їм є про що поговорити. Я сперлася до столу на барі та замовила склянку води. Мій погляд слідкував за людьми, що розкуто танцювали під музику. На мить я відчула дивний укол заздрощів, адже з'явилося дурне розуміння, що майже всю свою юність я прожила даремно.

— Ти тут! — сказав біля мене Артем.

Я здригнулася від переляку та здивування. Він сперся ліктями до барної стійки поруч зі мною.

— Я хотів поговорити з тобою, — пояснив він.

Моє тіло напружилося, бо я уявлення не мала, про що він хоче поговорити.

— Так? — схвильовано спитала.

Артем постукав пальцями по столу, наче думав про те, як краще почати розмову. Його погляд зупинився на склянці води переді мною.

— Вода? — буркнув він, піднявши обидві брови. — Серйозно?

— Ми з Денисом домовилися, що сьогодні не будемо пити, — сказала я.

Артем раптом пирхнув від сміху. Я трохи насупилася, бо не зовсім цього зрозуміла, але продовжувала усміхатися.

— Він уже випив дві склянки віскі зі мною та три чарки текіли.

— Тобто ти хочеш сказати, що сам він пив, а мені наказав залишатися тверезою? — здивувалася та водночас розізлилася я.

— Господи! — видихнув Артем і махнув рукою бармену. — Їй один джин-тонік.

Я не планувала пити, але тепер мені хотілося зробити це на зло Денису, тому коли переді мною з'явилася склянка алкоголю, то я одразу ж зробила декілька великих ковтків.

— То про що ти хотів поговорити? — поцікавилася я, відчуваючи дивне розслаблення.

— Я... Я планую зробити Ніці пропозицію, — зізнався чоловік. — Але не знаю, як краще це організувати.

— О! Це чудово, Артеме. Ніка дуже цього чекає.

— Знаю. Вона тому й злиться зараз. Я хочу зробити це якнайшвидше. Що порадиш?

— Я?

— Так, ти.

— Ох, ну... Це все дуже індивідуально.

— Просто мені потрібна порада від дівчини, — пояснив Артем. — Я взагалі в цьому нічого не тямлю. От яке для тебе ідеальне освідчення?

— Я не знаю, — розгублено, але чесно відповіла. На мить задумалася, адже колись, як і всі дівчата, теж мріяла про заміжжя. — Мені б хотілося, щоб це не було привселюдно. Можливо, в якомусь особливому для нас місці, щоб лише ми вдвох. І щоб атмосфера була максимально затишна, аби ми обоє могли зізнатися одне одному в усіх-усіх почуттях. Можливо, це було б десь на природі, на березі моря, в горах. Увечері, щоб усе навколо світилося маленькими лампочками й з вечерею на столі та квітами.

— Звучить романтично. Каблучка у мене вже є, тож... — Артем глянув кудись мені за спину та раптом випрямився. — Ем, я повернуся за столик. Дякую за пораду, Юліано.

Я не була впевнена, що моє уявлення про ідеальне освідчення збігалося з мріями Ніки, але Артем, здається, знайшов у моїх словах щось знайоме.

Я затамувала подих, коли чоловічі руки лягли на мої голі плечі. Я впізнала цей ніжний дотик. Гаряче дихання ковзнуло по моїй щоці, і я легко затремтіла.

— Що він тобі говорив? — хрипло спитав Денис.

Я повернула голову вбік так, щоб наші погляди зустрілися. Його руки все ще лежали на моїх плечах.

— Нічого, що стосувалося б тебе, — відповіла я.

— Он як? — він хмикнув, і один кутик його губ здригнувся. — Що це у тебе тут? — Денис потягнувся до склянки, що стояла переді мною. Він підняв її, спочатку понюхав, а потім зробив ковток. — Тут алкоголь!

— Так, — байдуже знизала плечима. — Ти ж пив з Артемом, тому я подумала, що мені теж не завадить трохи розслабитися.

Я сперлася щокою на свою руку, не відриваючи погляду від Дениса. Він підозріло звузив очі.

— А ти напружена?

З його вуст це звучало так сексуально, що я відчула дивне тепло внизу живота. Я випрямилася та відкинула своє волосся з плечей.

— Тут один хлопець загравав до мене, — збрехала я, озираючись довкола.

Денис зробив ще один ковток мого напою. Я помітила, що він намагався приховати свою усмішку за склянкою.

— І що хотів цей хлопець? — поцікавився чоловік.

— Ну-у-у...— протягнула я. — Він запрошував мене на танець.

Денис сперся до барної стійки, дивлячись мені в очі. Ми стояли близько одне до одного так, що я могла відчувати тепло його тіла. Чоловік зацікавлено схилив голову вбік:

— І що ти відповіла йому?

Я прикусила губу, вдаючи, що думаю. Неважко було не помітити ту дивну напругу, що з'явилася між нами.

— Що подумаю, а ще... — Я потягнулася до Дениса та поклала свої руки на його груди. — Сказала йому, що якщо мій фіктивний хлопець не запросить мене на танець, то я знайду його та потанцюю з ним.

— Та невже? — Денис підняв обидві брови. Я помітила грайливий блиск у його очах. — Виходить, що я повинен запросити тебе на танець?

— Виходить, що так, — погодилася я та знизала плечима.

— Мушу попередити, що зовсім не вмію танцювати.

Я усміхнулася, бо це було схоже на те, що Денис не проти потанцювати зі мною.

— Це нескладно, — сказала йому та схопила за руку. — Ходімо!

Він не пручався, і вже за мить я знайшла для нас вільне місце на танцювальному майданчику. Якраз у цей момент з колонок залунала повільна музика.

— Як на замовлення, — прокоментував це Денис.

Я засміялася, а тоді закинула свої руки йому на шию. Він обійняв мене за талію обома руками, і ми почали повільно хитатися, дивлячись одне на одного.