Глава 7

Тобіас

Якийсь час, прибитий новиною, розгублено стою на тротуарі, дивлячись в одну точку. Мимо пройшов бомж, нахабно зачепивши мене своїм візком, обізвавши надушеним опудалом, а я все ніяк не можу прийти до тями після її слів… Цього не може бути! Що я пропустив? Коли?

Нарешті, сівши за кермо, різко змінюю плани і щодуху жену до Остіна. Це треба обговорити, що ми за брати такі, якщо Джош не зміг нам довіритись?! А може, ця божевільна Наталі все набрехала? Боже, хай це буде неправдою! Нічого не маю проти нетрадиційної орієнтації, але якщо це відбувається десь там і з кимось мені зовсім стороннім, не з моїм молодшим братом!

Звичайно, де ж ще бути Остіну суботнім вечором — плаває голяка у своєму басейні разом з черговою коханкою. І мій несподіваний візит геть зіпсував їм усі плани.

— А зателефонувати перед приходом? — бурчить Остін, загортаючись у рушник. – Увірвався… Щось сталося? А якби ми тут не просто плавали, а перейшли до основної страви?

— Тішить, що ти заграєш з дівчиною, а не зі своїм водієм, наприклад.

— Ти що головою вдарився? Тому у тебе такий пришиблений вираз обличчя? Тобіасе, ти мене реально напружуєш. Є причина, через яку ти ось так раптово примчав, так? — Остін добре мене знає, тому навіть заздалегідь сів. Запал романтики відразу вивітрився, випроводивши жестами свою красуню, тут же витріщився на мене вимогливим поглядом.

— Ти маєш рацію, брате, я б з дрібних причин твої оргії переривати не став. У нас проблема, Остіне. Мені сказали, що наш Джош... гей і в нього нібито є хлопець, — чіпким поглядом стежу за його реакцією. Спочатку Остін пирхнув, подавившись сміхом, але потім вся веселість вмить сповзла з його зблідлого обличчя. І він завмер з відвислою щелепою точно як я тоді посеред тротуару.

— Щоб я здох! Не може бути! …Чи може? Не вірю, ми б таке помітили! Тобіасе, дідько, чого ти хмуришся, краще скажи, що це жарт! Хто тобі таке ляпнув?

— Наталі Тамп. Нібито він їй зізнався у якомусь там пориві. Давай розсудимо. Знаючи нас, те, як ми можемо стібатися, він би нізащо не зізнався. Джош мовчун, вічно все тримає в собі, потайливий, каламутний. Коли ти востаннє бачив, щоб він затискався з дівчиною чи крутив шури-мури з якоюсь фіфою?

— Не пам'ятаю, чесно. Трясця йому в печінку! Тобто… коли він натякав на одруження, він мав на увазі… одностатевий шлюб? І через це кляте парі нам теж доведеться одружуватися з чоловіками і в нас ніколи не буде дітей? — Весь на нервах скочив на ноги, зірвав з себе рушник, шпурнувши його вбік, схопився за голову і дивиться на мене дикими очима.

— Остіне, витягни себе з шоку, будь хоч ти мужиком. Не мели дурниць і не треба трясти переді мною своєю голою дупою. Може, запросимо Джоша та спробуємо його розговорити? Напоїмо його, підберемо потрібні слова. У мене все-таки є маленька надія, що ця Наталі мені нахабно збрехала або Джош навмисне їй таке зморозив, щоб вона від нього відчепилася. Таке також можливо, — дістаю телефон і набираю Джоша. Остін, слухаючи гудки, гризе свій кулак і як тільки наш брат піднімає слухавку, я вмикаю гучний зв'язок:

— Привіт, бороданю! Як ти там, ще не скис від нудьги? Нам тут з Остіном прийшла думка зібратися всім разом, потеревенити про наше чоловіче, поплавати. Як тобі така ідея?

— Пробач, брате, не можу, я зараз з другом, і ми трохи зайняті, — після таких слів обмінюємося з Остіном панікуючими поглядами.

— Що це за друг, на якого ти готовий обміняти компанію своїх найкращих братів? — Тепер вже й я закусив кісточку свого пальця.

— Близький друг, хороший хлопець. Нік, я вам про нього розповідав, він фотограф. Тож, хлопці, відривайтеся без мене.

— Може, завтра ввечері, га? — Остання спроба витягнути Джоша на допит.

— Завтра увечері не можу в мене зустріч, — відпирається цей засранець. — За братні середи теж треба щось вирішувати, може так скластися, що я не зможу викроїти часу. Життя навалило купу всього, робота, особисте життя. Коротше, найближчими днями вирватися не вдасться.

— Що ще за особисте життя? — Риплю зубами поки Остін поруч випадає в осад.

— Таке саме, як і у вас, не святі чортяки, — сміється Джош. — Все, мені час бігти. Здзвонимося!

Рухнувши на шезлонг, проводжу долонею по обличчю, намагаючись сконцентруватися і зловити хоч якусь розумну думку.

— Навіть думати не хочу, чим він там займається зі своїм близьким другом. Якщо Джош не хоче розповідати нам, значить, усі деталі, а також його наміри має дізнатися ця бісова Наталі. Ти ж їй за це платиш. Виклич її до себе в понеділок прямо з ранку і скажи, що плани змінилися. Відставити наводити на Джоша паніку, тепер їй потрібно з ним потоваришувати якомога тісніше, ще більше втертися в довіру і доповідати нам про кожне його чихання. Якщо він, прости господи, надумає влаштувати гей весілля, ми про це дізнаємося. Ця дівчина стане нашими очима та вухами, шпигункою, з якої ми в разі чого три шкури спустимо! Ти мене зрозумів, Остіне?

Наталі

Побачивши Ейдана — мої батьки щасливо сплескують руками, а коли з-за дверей показалася я — вони мало не кинулися хреститися. Їм зі мною завжди було непросто, особливо в старшій школі: то кільце собі в ніс вставлю, то волосся в малиновий колір пофарбую, то директору школи колеса його машини проткну за те, що він начебто збив собаку, і ще багато такого, чого не повинна була собі дозволяти дівчинка на їхню думку. Вигнати вони мене не можуть, але вже насторожилися, хоча я сама привітність, усміхаюся, обіймаюся і на будь-яку спробу батька підштовхнути мене до суперечки — я тільки мовчки і загадково ляскаю віями, наминаючи картоплю з рибою та тушкованими овочами. Вони навіть не здогадуються, що це у мене від шоку. Я як уявлю наслідок моєї «сенсації» та реакцію Джоша — у мене обличчя паралізує ідіотським виразом і мову відбирає.

— Щось з тобою не так, — зрештою зробила висновок мама, втомившись на мене коситися.