Епілог. Тиша.

    Пройшло чотири роки.

    Про ситуацію з Настею і Рагнаром ледь не цілий рік, коли про все дізнались обсасували усі новини. Людям було цікаво, що сталось, і чому одразу дві людини - не рахуючи двох минулих смертей, які до цього вважали «звичайною» спробою самовипілу, - померли одночасно. Почали шукати відповіді на питання. Шукати довго не довелось. Після смерті їх лідера, яку до цього кілька днів приховували, підопічні Рагнара не встигли сховати усіх відповідей. Їх посадили, як співучасників.

    Батьки Насті все ж дізнались про те, що сталось з Настею. І хоч вони не знали, що сталось з Вадимом, потихеньку розвелись - тихо, без скандалів. Наче й не було того сімейного життя, яке було до цього. Після вони не спілкувались, бо усе в них один для одного нагадувало щось про їх єдину рідну доньку.

   Саша довчилась у британській школі, і з'їхала з тієї квартири, де жила з батьками, пізніше тільки з матір'ю, почав вчитись в непоганому універі. З Вітєй вона вже давно не розмовляла, мабуть з тієї самої миті, як вони поїхали до іншої країни. Вона навіть не знала, що з ним відбувається. Хлопець до сумних новин довго дзвонив та писав їй, мабуть, хотів сказати, що Настя про все дізналась. Але побачивши по новинам те, що він не хотів би бачити ніколи, дзвінки закінчились.

    Марія після смерті Насті, потримала трохи у себе Тараса, поплакала над ним, пожалівшись, що всі її залишили, і здала хлопця в дитячий будинок. Можливо, якби вижив Олег, вони б і залишили дитину собі на честь дружби з Настею. Але Насті вже не було, тому ніхто засуджувати жінку не став би.

    Ліза - подруга Насті зі школи, - дізнавшись про смерть подруги, сумувала за нею. Хоч вони в останній час не спілкувались зовсім, всі ці новини змусили дівчину відчувати легку провину за те, що вона не була поряд в потрібний час. А та Ліза, яка колись втікала разом з Настею, так і не дізналась, що та загинула, вбивши їх заклятого ворога при цьому.

    Ринок за Ринком руйнувались в кожному місті України, в яких тільки існували. Діти ставали дорослими, вони втрачали сенс існування Ринків аж до того моменту, доки останній Ринок не перестав своє існування.  Війна в країні не закінчилась до сих пір, але їх - давно.

..

..

..

..

..

    Настя стояла і слідкувала за тим, що відбувалось там, внизу, на землі. Їй не зовсім подобалось те, що коли вона померла, розпочалась така війна. Але зробити вона нічого не могла.

— Що, сумуєш за нормальним життям? - Позаду матеріалізувався Максим.

    Хлопець часто міг мовчки сидіти поряд з Настею, коли та сиділа в ось так слідкувала за людьми. Через те, що статі у відомому розумінні тепер як такової не було ні в кого з них, усім було плювати, ким вони були до цього під масками.

    Знаходячись тут, хлопець став більш спокійним, ніж до цього. Хоч він і був таким же допитливим, Максим трохи приспустив свій пил.

— Як думаєш, ми могли б хоч якось змінити ситуацію? - Поряд сіла Оля.

    Оля ж стала, здавалось, ще гарнішою, ніж на землі. Білий колір їй пасував, ніхто не сперечався.

— Наврядчи. - Максим похитав головою, трохи посміхаючись. - Обснайт вже зробив все, що було треба. Що скажеш? - Хлопець подивися на Настю.

    Ніхто тут не називав Настю по справжньому імені, хоча обидва друга бачили її справжнє обличчя навіть зараз. Усі звикли до другого імені, яке приїлось до дівчини, наче справжнє.

— Ти правий. - Нарешті відповідає дівчина. - Я зробила все, що могла. Далі, гадаю, вони можуть розібратися вже без мене.