Перше січня почалося тихо. Сніг за ніч улігся, і ранкове сонце заливало двір холодним золотим світлом.
Артем сидів на ґанку з чашкою гарячого чаю. Телефон пискнув — прийшло коротке повідомлення з невідомого номера: «Апарати працюють. Вночі врятували двох важких. Дякуємо, що доїхав».
Він прочитав ці два речення, заблокував екран і подивився на свій позашляховик, на бортах якого ще не розтанув учорашній сніг. Не було ні урочистих промов, ні телекамер, ні списків благодійників на білбордах. Була просто зроблена робота.
Артем підвівся, підійшов до машини, дістав із бардачка старий шкіряний записник. Перегорнув списану сторінку, де всі пункти були акуратно викреслені, відкрив чистий аркуш, поставив сьогоднішню дату і написав: «1. Дизельний генератор для школи...».
Вахта тривала.
Відредаговано: 21.11.2026