За тиждень до Нового року почалася сильна хуртовина. Трасу перекрили через ожеледицю, а в багажнику лежали два портативні апарати ШВЛ для мобільного госпіталю, який розгорнули поблизу лінії фронту. Чекати до ранку не можна було — техніка потрібна була ще ввечері.
Навігатор показував, що основна дорога стоїть у багатокілометровому заторі з фур. Єдиний варіант — їхати старими польовими та лісовими дорогами в обхід, де не чистили сніг і легко можна було застрягти без зв’язку.
Артем увімкнув повний привід, перевірив рівень пального і звернув із траси в білу темряву. Дві години позашляховик пробивався крізь перемети. Фари вихоплювали з пітьми лише стіну снігу та стовбури дерев. У найглибшій низині машину крутнуло, праве колесо провалилося в приховану під снігом колію. Двигун заревів, колеса закрутилися в порожнечі.
Артем вийшов у хуртовину. Вітер миттєво обпік обличчя. Він дістав із багажника саперну лопату, траки під колеса і за двадцять хвилин, весь у снігу та поті, вивільнив машину. О 23:15, коли медики вже втратили надію побачити його сьогодні, фари позашляховика освітлили ворота госпіталю.
Відредаговано: 21.11.2026