Тиха вахта

Розділ 7. Кава на заправці

   На світанку, коли вантаж уже їхав у потрібному напрямку, Артем зупинився на великій заправці випити гарячої кави. Біля кавомашини стояв молодий хлопець у флісовій кофті з нашивкою якогось новоствореного благодійного фонду. Руки в хлопця тремтіли, під очима залягли темні кола, а на екрані його смартфона безперервно блимали сповіщення.

   — Важка ніч? — спитав Артем, стаючи поруч.

   Хлопець здригнувся і стомлено кивнув:

   — Та капець. Третій день не сплю. Відкрив збір, гроші не йдуть, люди в коментарях сваряться, звіт не встигаю звести, а ще машину треба заправити й довезти все до вечора. Здається, я просто згорю.

   Артем узяв дві склянки кави, одну простягнув хлопцеві.

   — Сідай на п’ять хвилин. Послухай пораду. Не намагайся врятувати всіх і одразу. Візьми один конкретний напрямок, який можеш потягнути сам або з двома надійними людьми. Не витрачай сили на суперечки в інтернеті — роби справу так, щоб за неї не довелося виправдовуватися. І головне: спи хоча б по п’ять годин. Мертвий або хворий волонтер нікому не допоможе.

   Хлопець зробив ковток, видихнув і вперше за ранок ледь помітно усміхнувся. Він дістав телефон, перевів його в беззвучний режим і поклав у кишеню.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше