20

Раптово з'явився і так само раптово зник. Вже майже місяць, як від Андрія не було нічого чути. Анна навіть подумала, що той дзвінок Ігоря просто зачепив самолюбство її колишнього, він дав про себе знати, але надовго його не вистачило. Що ж, не дивно. Як тільки з'являлися якісь труднощі, Андрій ніколи не хотів їх вирішувати, у нього завжди була "опора", але стосунки Анна будувала з Андрієм, тому її ніколи цей варіант не влаштовував. Це одна з головних причин, чому вони розійшлися.

Якось увечері, коли Ігор знову проводжав її додому після роботи, вона спіймала себе на думці, що було б не погано, якби зараз поряд був Андрій. У цей момент вона зрозуміла, що й досі не може відпустити колишнього, а тим паче підпустити Ігоря дуже близько. Потрібно було бути чесною насамперед перед самою собою. І хоча за останній час Анна дуже зблизилася з Ігорем, ця близькість все одно не перетинала межу допустимих норм пристойності. Вона все ще була в шлюбі, і дозволити собі щось окрім легких обіймів не могла.

Анна повільно починала розуміти, що її почуття до Ігоря ростуть. Він був поруч, коли їй потрібно було відчути підтримку та розуміння. Водночас, вона все ще відчувала тугу за Андрієм. Він був поряд. Це головне, чого їй так не вистачало в минулих стосунках. Він слухав її, і здається, навіть чув. Мав терпіння і чекав, поки вона дасть згоду. За цей майже місяць Ігор змінився і сам до невпізнанності. Він став спокійнішим, у нього не було пізніх нарад і переговорів з партнерами, на роботі до пізна не затримувався. Декілька разів він навіть забирав Марію з садочка, і вона погоджувалася, щоб він її провів додому.

Ігор, спостерігаючи за відносинами між Анною та Марією, починав відчувати, що не може стати частиною їхнього життя. Так, саме таких стосунків йому не вистачало, саме цього він прагнув, саме таку модель родини він уявляв, саме таку жінку він хотів! Але Марія не приймала його, і він не знав, як побудувати з нею стосунки. Всі його спроби мали тимчасовий успіх. Ці думки починали затьмарювати його почуття до Анни, і він задумувався, чи правильним був його вибір. Найголовніше, що він зрозумів, так це те, що навіть якщо Анна погодиться і вони будуть разом, він хоче мати дитину, сина чи доньку, не важливо, але через стосунки з Марією, чітко розумів, що миру і злагоди в їх житті не буде ніколи.

Ігор вирішив, що йому потрібна порада. Він зустрівся з Олексієм у кав'ярні, з ким ще він міг поділитися своїми думками. Олексій, який був другом Ігоря та розумів його внутрішні конфлікти, радив йому бути чесним з Анною та не приховувати своїх сумнівів. Хоча сказати, що Олексій був шокований, то нічого не сказати. Він бачив свого друга вперше настільки стурбованим. Його стосунки зайшли надто далеко. І тепер потрібно було вирішити, чи йти до кінця, чи навіщо це все, якщо у них не було майбутнього!

— Ігорю, ти не можеш продовжувати ці стосунки, якщо не впевнений у собі. Анна це відчує, і це лише посилить напругу, — сказав Олексій, дивлячись на друга з розумінням.

— Ти правий. Але я не знаю, як почати цю розмову. Розумієш, я готовий віддати їй весь світ! Я хочу її цілувати, обіймати, любити, але не можу, — відповів Ігор, вдивляючись у свою чашку кави.

— Якщо ти її справді любиш, то краще бути чесним. Нехай вона знає про твої сумніви, і ви зможете разом вирішити, що робити далі, звичайно, якщо ти їй дійсно потрібний, — порадив Олексій.

Того ж вечора Ігор вирішив діяти. Він запросив Анну на вечерю, щоб нарешті обговорити все, що накопичилося. Вечеря пройшла в напруженій атмосфері, і коли вони нарешті залишилися наодинці, Ігор почав розмову.

— Анно, нам треба поговорити. Я відчуваю, що між нами є багато нез’ясованих питань, і я хочу бути чесним з тобою, — почав він, вдивляючись їй в очі.

Анна, відчуваючи напругу, кивнула і чекала, що він скаже далі. Вона відверто не розуміла, або не хотіла розуміти що він має на увазі.

— Я люблю тебе, але я не впевнений, що зможу стати частиною твого життя та життя Марії. Вона мене не приймає, і я не знаю, як побудувати з нею стосунки. Я також зрозумів, що хочу мати власну дитину, але боюся, що це може створити ще більше проблем, — зізнався Ігор.

Їй знадобилось декілька хвилин і декілька ковтків холодної води, щоб прийти до тями і зрозуміти, що вона щойно почула! Вона була вражена його щирістю, але вона теж мала свої сумніви, і взагалі, чи не зарнадто рано він підняв тему другої дитини? 

— Ігорю, я ціную твою відвертість. Мені теж складно бути острівцем примирення між тобою і Марією,але ти маєш розуміти, що вана маленька дитина, і як би я до тебе не ставилась, я завжди обиратиму її.  Мені іноді здається що я також почала закохуватися в тебе. Але іноді мені здається що я просто ідеалізую тебе і наші стосунки. Ти прекрасний чоловік, я ціную твоє відношення до мене, та здається ми зайшли в глухий кут, намагаючись бути ідеальними. Я не знаю, що робити, — відповіла вона, її голос злегка тремтів.

Ігор зітхнув, вдивляючись у очі Анни.

— Можливо, нам потрібно взяти паузу і подумати, чого ми дійсно хочемо. Я не хочу тиснути на тебе, і не хочу, щоб ти почувалася зобов'язаною щось вирішити прямо зараз, — сказав він м'яко, —я розумію що на початку наших стосунків, я сам на тебе тиснув, та хіба ж я винен у тому, що не встояв перед твоєю вродою та розумом. Цілком погоджуюсь, що життя мене не готувало до майбутньої ролі батька і мені дійсно важко знайти підхід до Марі, але зараз ми мусимо....

— Так, Ігорю. Можливо, пауза — це те, що нам потрібно, —  Анна різко його обірвала, — Давай просто дамо собі трохи часу на роздуми, — сказала вона.

Вони закінчили вечерю в тиші, обидва погрузившись у свої думки. Ця розмова була важкою, але водночас потрібною. Ігор провів Анну додому, і вони попрощалися з обіцянкою подумати над усім, що сталося між ними за останній час. Чи дійсно саме так вони уявляи розвиток \хніх стосунків, і взагалі чи можна було це назвати стосунками?