4(3)

   Десь далеко були його думки, точно не тут і не зараз. Він дивися на свого друга, який щось дуже емоційно йому розповідав, але не чув жодного слова. Олексій знову і знову занурювався у свої думки, але голос Ігоря на фоні, постійно його відволікав. Сьогодні був саме той день, коли він мав поговорити зі Сніжаною, і вирішити все раз і назавжди. Зосередитись він точно не зможе поки його друг тут, а запитати в нього поради, так точно не вийде, бо судячи з усього, його друг сам потребував підтримки, як ніколи!

   - Отже, давай по порядку! Ти кажеш що у неї є чоловік. І вона зайнята. І що нічого не вдіяти. Але ж це не остання жінка на планеті, і точно у твоєму житті!

   - Ти так нічого і не зрозумів! - Ігор завалився у крісло, його тіло повністю провалилось в м'яке сидіння, він провів рукою по своєму волоссю, замружив очі і видихнув все повітря зі своїх легень.

   - Я ніколи ще не бачив тебе у такому стані, тому навіть уявити не можу, чим же вона така особлива!?

   - А ти хіба не помітив?

   - Ні, для мене вона просто працівник, хороший працівник! Тим більше ти знаєш, як я відношусь до стосунків на роботі. Вони негативно впливають на продуктивність. І ти тому пряме підтвердження! Ти мій хороший друг і партнер компанії, але за час роботи Анни у нас, ти майже не з'являєшся у себе на офісі. До речі мені вже навіть твій батько телефонував! 

   - І що ти йому сказав? Точніше, чому він телефонував?

Олексій подивився на Ігора, і той усе зрозумів. Його друг точно його не видав, і напевно сказав щось про проєкт, багато роботи, нові можливості. Загалом щось таке, що він і сам міг придумати.

   - Тобі потрібно зібратись з думками. Потрібно зрозуміти, що робити далі!

   - Цу ти мені даєш таку пораду, чи собі?

   - Напевно що вона стосується нас обох!

   - То що ти вирішив робити?

   - Якраз збирався вирішити, але ти зі своїм нероздільним коханням мене відволікаєш.

   - Не думаю що це тільки моя провина, - з іронічною посмішкою відповів Ігор.

   - Розумієш друже, мені все подобається у Сніжані, окрім настрою її батька. Можливо я б і сам дійшов до рішення про шлюб з нею, та не під таким тиском, тим більше коли мені ставлять умови і заганяють в рамки. Це вже занадто. Він хоче щоб я став в їх родині кимось, але при цьому залишився ні з чим. Якщо ти запитаєш мене чи я готовий піти від неї і зберегти бізнес, то я не маю остаточної відповіді. - Олексій тяжко зітхнув - Але скоріш за все, нам доведеться на деякий час розійтись. Я хочу щоб в цій ситуації вона стала на мій бік, якщо я дійсно їй так потрібен. Саме їй, а не її татусю.