1(2)

Ніч, це найкращий час коли ми можемо побути наодинці самі з собою, та своїми думками. Нажаль не у випадку для Анни. Щойно вони знайшли своє місце у вагоні, і розклавши постіль, дівчинка заснула, а її охопили думки, від яких нажаль, вона не змогла заснути ні на хвилинку до самого прибуття. Що робити далі? Де шукати роботу? Садочок для Марії!?? А найголовніше, так це житло. Потяг прибув чітко за графіком. На вулиці було прохолодно. Осінь тільки вступала в свої сезонні права, тому погода за цілий день могла змінюватися що години. Вийшовши з вагону потяга, і вдихнувши ковток свіжого і прохолодного повітря,нічну втому ніби зняло рукою. Маленька Марія все ще хотіла спати і була ще дуже сонною. Довелось взяти її на руки. Валіза хоч і велика,та не була дуже важкою. Скоріш не зручною і громіздкою. З колишнім вона домовилась,що як тільки облаштується, він відправить поштою всі речі,які Анна вирішила забрати з минулого життя. Здебільшого це були одяг і та іграшки. Все інше вона вирішила залишити. Вона не хотіла тягти у своє нове життя минуле. Що ж, пора вирушати! Але куди? Вночі вона мала час на те щоб продумати план своїх дій,тож тепер вона впевнено крокувала на зупинку таксі. В неї вже було декілька номерів квартир які здавались в оренду ,та телефонувати було ще занадто рано,годинник показував лише сьому ранку. Тому вона вирішила що зараз для них обох буде добре просто знайти дешевий готель, і трошки відпочити. А хто як не водії таксі, знають про такі готелі? За останній рік, їй вдалося відкласти певну суму коштів,вона відчувала як сильно вони віддалились з чоловіком,і розуміла чим це все закінчиться. Це було питанням часу. Вони сіли в авто, і водій запитав. - Куди їдемо? - Я думала це ви мені скажете! - Хмм, цікай варіант – посміхнувся водій, і авто рушило.