55

Боляче. Боже, це боляче. Люто. Виснажливо.

Все тіло Сандри гуділо від болю. Це було все, що вона знала, відчувала, бачила. Дратівливий писк поруч і білі халати, які рухались навколо неї, тільки посилювали всі відчуття.

— Розкриття чотири сантиметри, — Сандра почула голос, а потім дзвін металу об метал, шипіння і швидку метушню.

Монітори, які були поруч з нею, зійшли з розуму, вони пищали і вигукували свої попередження. Вона закрила очі, намагаючись сконцентруватися на диханні, але воно ставало все швидшии і переривчастим, всередині неї наростала паніка. Ще один спалах болю пронизав її живіт, вирвавши з неї низький стогін.

— Ден, — знову безпорадно покликала Сандра, важко дихаючи через тиск.

Сльози котилися по її щоках, і вона не знала, скільки разів повторювала його ім’я з кожною новою хвилею болю, перш ніж відчула, як він увірвався до неї в палату.

— Маленька моя, — його голос і запах майже миттєво оточив її і Сандра відкрила очі, посміхнувшись йому крізь муки.

Нахилившись, Ден доторкнувся губами до її спітнілого лоба і поклав долоню на її живіт, але ще один біль пронизав її, і вона закричала, міцно вчепившись пальцями в зап’ястя його руки. Ден опустив свій лоб на її, шепочучи заспокійливі і обнадійливі слова, поки вона намагалася дихати.

Незабаром палата заповнилася лікарями і медсестрами, деякі оточували ліжко Сандри і возилися з моніторами, а інші готували речі. Ден залишився біля неї, однією рукою стискаючи її долоню, а іншу поклав на потилицю, допомагаючи їй залишатися у вертикальному положенні.

Тепер у неї була мета.

Біль розпухала всередині неї, рухаючись вниз і сильно пропалюючи. Тиск, що рухався через її черевну порожнину, збільшувався, розбухав і посилювався, поки Сандра не відчула, що більше не може.

— Ще раз, — сказав лікар, його очі подивилися на неї поверх маски, поки він працював під прикриттям простирадла, накинутого на її коліна.

Сандра відкинулася назад, переводячи дихання, перш ніж знову напружитися.

Ден прибрав спітніле волосся від її чола, стискаючи її долоню в своїй, тисячі разів шепотів «Я кохаю тебе» на вухо і залишав ніжні поцілунки, поки вона намагалася справлятися.

— Ще, — пролунав голос лікаря і хоча Сандра втомилася, її ноги тремтіли від знемоги, але вона була вже так близько. Вона відчувала це.

Її очі знайшли очі Дена, і вона побачила в них все, що знаходило відображення в ній: любов, ніжність, передчуття, страх.

— Я кохаю тебе, — прошепотів він, нахилившись і ніжно торкнувшись її губ своїми.

Сандра видавила слабку посмішку і, закривши очі, відкинулася на лікті і знову напружилася.

— Ще трохи, — сказав лікар, і вона зробила, як він велів.

Відчуття перевершило всі очікування, і коли Сандра зрозуміла, що більше не в силах витримати, все закінчилося. Вона звільнилася. Від болі. Від страху. Від передчуття.

Затримавши подих, Сандра почула найсолодший звук, що пронизав палату. Крик. Такий солодкий, дивовижний, простий крик.

Сльози полилися з її очей, коли Сандра почула голос їхньої дитини, і вона міцніше стиснула долоню Дена, відчуваючи під пальцями теплу, густу рідину на його шкірі через її нігті — кров.

Ден переривчасто видихнув і уткнувся чолом у її лоб, зачіпаючи плутаним, тремтячим диханням її обличчя.

— Хочете перерізати пуповину, батьку? — сказала одна з медсестер і, коли Ден підняв голову, Сандра побачила в його розширених зіницях так багато. Сяюче щастя і подяку, безмежну любов і ніжність.

Сандра стомлено посміхнулася йому і знесилено торкнулася його щоки. Її пальці були такі слабкі, але все ж їй вдалося запустити їх йому в потилицю і потягнути його вперед. Їх губи стикнулися, але це не був поцілунок. У неї не залишилося сил, щоб зробити це. Сандра на останніх силах кивнула йому, закликаючи до дії.

Ден встав і попрямував за медсестрою, яка простягнула йому ножиці і вказала, де різати. Він зробив, як йому веліли і через кілька миттєвостей лікар простягнув йому згорток в білій ковдрі. Його очі завороженно приклеїлися до згортка в його руках, і на губах з’явилася сама щаслива посмішка, яку Сандра коли-небудь бачила. Переклавши дитину на одну руку, Ден підняв іншу і простягнув палець, обережно погладжуючи крихітну щічку.

Він підняв обличчя на Сандру з широкою посмішкою, і вона побачила в улюблених карих очах застиглі сльози щастя. Її власні сльози затуманили розум і сильна слабкість пройшла струмом крізь все її тіло, але вона знайшла в собі останні крихітні сили, щоб посміхнутися йому. Щоб побачити свою найбільшу нагороду, яку подарувала їй доля — цих двох людей, яких вона любила понад усе на світі. Які були вдвох, вперше. І за яких вона була готова померти.

Ден знову підняв очі на неї, і його посмішка різко зійшла з обличчя. Він став блідішим, ніж смерть, і Сандра побачила, як його губи поворухнулися, але вона більше не змогла почути, що він сказав.

Монітор зліва видав короткий ривок, через секунду збільшуючи і примножуючи писк, поки не перетворився на довгі обривисті лінії, які були лише приглушеним відлунням у вухах Сандри. Медсестра щось в паніці прокричала, пролунав хаотичний тупіт і метушня, але все це звучало так глухо в її голові.

Десь в заплутаному стані вона почула, як він кличе її. Але це було так далеко. Немов вона перебувала під поверхнею океану, відпливаючи все далі і глибше. В очах двоїлось, і кожна унція останніх жалюгідних сил відривалася від неї по шматках, наповнюючи тіло дивною легкістю. Спокоєм… Тишею. Вона зникала, вислизала в темряву, і у неї більше не було сил боротися.

Тепла сльоза щастя скотилася по її щоці, і Сандра змучено відкрила рот, щоб прошепотіти йому ті єдині слова, які були для неї сенсом всього її життя. Але з її рота не вийшов жоден звук.

«Я кохаю тебе», зуміла вона лише беззвучно поворухнути губами, перш ніж її очі знеможено закрилися, зафіксувавши в пам’яті його витягнуте в жаху обличчя перед тим, як її свідомість розбилася об довгу пискляву лінію, занурюючи її в такий затишний, чистий і незаплямований спокій.