47

— Мам, я вдома, — Сандра закрила за собою вхідні двері і, оглянувши простір, рушила по порожній вітальні.

— Мамо? — спробувала вона знову, але і цього разу пролунала повна тиша.

Зітхнувши, дівчина скинула з плеча сумочку і втомлено сіла на диван, підтримуючи виступ живота. Притулившись до спинки потилицею, вона закрила очі, прокручуючи в пам’яті свій візит до лікаря. Долонька сама по собі пожвавилася, ніжно погладжуючи виступаючий живіт.

Зовсім скоро її малюк почне штовхатися. Коли Сандра почула це від лікаря, вона ледь не розридалася прямо там. Весь спектр почуттів охопив її в той момент, від ніжного щемливого трепету, коли вона побачила свого малюка на екрані апарату, і до німих сліз щастя і одночасно болю, коли дізналася стать дитини.

Писклявий дзвінок у двері увірвався в щемливі думки, розрізаючи зв’язок зі спогадами. Сандра відчинила очі і неконтрольовано шмигнула носом, тільки зараз відчувши на щоках вологі доріжки.

Дзвінок повторився, і вона, швидко стерши сльози, встала, прямуючи до парадних дверей. Вічко не працювало вже давно, тому навіть не подумавши про те, хто це може бути, Сандра ліниво відчинила двері. Але в наступну мить її тіло задерев’яніло, коли перед очима з’явилася знайома чоловіча постать.

Розгублено округливши очі, дівчина панічним рухом рвонула двері назад, закриваючи перед його обличчям.

— Сандро, — чоловіча долоня занадто різко вперлася в твердість, в останній момент зупинивши її. Вражено похитнувшись назад через натиск, Сандра відпустила ручку, дозволяючи Алану зайти всередину.

Він рішуче закрив за собою двері і, повернувшись до неї обличчям, втупився в неї таким же рішучим поглядом.

— Я дзвонив тобі.

— Справді? — Сандра нервово посміхнулася, почервонівши через те, що повела себе, немов налякана школярка, коли намагалася закрити перед ним двері. — Я, напевно, не чула.

Опустивши очі, вона подумки вилаяла себе за безсовісну брехню. Про який саме з декількох десятків дзвінків він говорив?.. Які вона успішно ігнорувала.

— Сандро, з тобою все добре? — долинув до неї спантеличений голос, на що її власний голос всередині закричав тверде «ні!».

— Так, — всупереч своєму внутрішньому стану сказала вона.

— Чому ти поїхала в клініку сама?

— Я що, повинна звітувати тобі? Ми просто друзі, Алане! — випалила дівчина на одному диханні, здивувавшись власній запальності.

Він якось дивно посміхнувся собі під ніс і похитав головою, перш ніж знову подивитися на неї.

— Сандро, чому ти ігноруєш мене? — запитав Алан прямо в лоб, змусивши дівчину повністю розгубитися. — Я… — його кадик сіпнувся і він повністю змінив вираз обличчя, зробивши до неї крок, але Сандра на автоматі відступила. Алан явно помітив її нервозність. — Я зробив щось не так? — обережно запитав він, і це тільки ще більше розпалило всередині дивні емоції.

Проблема якраз в тому, що він все робив правильно. Жодного натяку, жодного зайвого торкання або зізнань. Тоді якого біса Алан робить в її снах, намагаючись витіснити звідти Дена і спокусити її уві сні?

— Ні, ти тут ні при чому, — розгублено видихнула дівчина, нервово мнучи край своєї сукні. — Може, чай або каву?

— Сандро, я…

— Ти ж начебто віддаєш перевагу каві? Здається, чорній? — нахабно обірвала його вона, на що він підозріло насупив брови.

— Сандро.

— Я зараз, — знову безсовісно перервала його дівчина, і тут же розвернулася, мало не побігши на кухню і залишаючи абсолютно спантеличеного хлопця самого.

Опинившись біля плити, вона рваним через тремтячі руки рухом дістала турку і банку меленої кави. Було важко що-небудь робити через сльози, які раптово насунулися на очі, але Сандра щосили постаралася їх утримати. Дівчина висипала мало не половину банки чорної кави в турку, і, не турбуючись про це, наповнила її майже до країв водою.

— Сандро, не варто, — несподівано пролунало прямо в її вухо. Дівчина зойкнула через переляк і різко розвернулася, змахнувши туркою. Чорна рідина сильно сколихнулася всередині турки, щедро вихлюпнувшись прямо на його сорочку. На білу сорочку.

Алан відскочив назад і чортихнувся, вчасно прибираючи в сторони незачеплені рідиною лацкани піджака.

Сандра затряслася і впустила турку на підлогу, та з неприємним звуком упала, розхлюпуючи рідину вже по підлозі, і дівчина заплакала, відчувши себе повною ідіоткою.

Алан миттєво втратив увагу до свого забрудненого одягу і нахилився вперед, ніжно витираючи її щоки від сліз.

— Сандро, не плач. Будь ласка, не плач. Пробач мені.

Дівчина похитала головою крізь сльози.

— Ні, ти нічого не зробив. Це я… Чортові сни і… — вона запнулася і, припинивши жалюгідні схлипи, різко потягнулася до столу, схопивши маленьку серветку.

— Я зараз все виправлю, — як заведена промовила вона, починаючи відтирати його сорочку, тим самим тільки погіршуючи ситуацію. — Я зараз…

— Сандро, все добре.

— Ні. Я можу відтерти. Мені просто потрібні серветки, — вона повернулася назад до столу, гарячково шукаючи ще, щоб втілити сказане.

— Сандро, — Алан різко перехопив її зап’ястя теплими долонями, і дівчина застигла, піднімаючи до його пронизливих чорних очей розмитий через сльози погляд. — Я можу скористатися ванною. Не хвилюйся.

Сандра хлюпнула носом і тільки через декілька миттєвостей кивнула, вирвавши свої руки геть з його. Відчувши новий приплив сліз, вона похитала головою і в наступну мить розвернулася, вислизнувши геть так швидко, як тільки могла.

Опинившись всередині ванної, вона закрилася і включила в раковині холодний потік води, намагаючись змити з лиця дурні сльози, які не бажали припинятися. І лише через довгі декілька хвилин до неї дійшло, що це Алан був тим, кому дійсно зараз потрібна була ванна, а вона просто залишила його там з брудною сорочкою і втекла, бо не зуміла впоратися з дурними емоціями. Жалюгідна.

Закривши обличчя долонями, вона заплакала ще більше, хлюпотячи почервонілим носом і внутрішньо борючись з собою, щоб припинити це. З кожною сльозинкою Сандра лаяла себе ще більше за свою незграбність, за свої сни, в яких з’являвся Алан і за те, що вона відчувала в цих снах поза волею.