Він ще не здогадується що на нього чекає

Одного вечора в п'ятницю Ірина поверталася після роботи додому, із папкою в руках, у якій був її новий проект, вона працювала дизайнером в одній будівельній фірмі, і навіть не здогадувалася що на неї сьогодні чекає. Вона замислювалася над тим як їй краще сформувати проект, щоб він сподобався начальникові, і не помітила як зіштовхнулася із чоловіком, і папка впала на землю і документи розсипались.. Чоловік допоміг їх позбирати, і пішов далі . Однак її зачарував його погляд , його блакитні неначе небо очі, і чорняве волосся, елегантний костюм, манера себе тримати, одразу було видно що це не простий хлопець. Їй було на той час 25. І це було її перше кохання, хоча тоді вона ще це одразу не зрозуміла.

Прийшовши додому, в першу чергу вона подзвонила до своєї подруги:

– Привіт Олено! Як ти?

– Привіт Іринко! Ти знаєш не просто іноді бути вчителем літератури, діти іноді такі не слухняні, і мені вже так хочеться в відпустку. А ти як?

– Ти уявляєш я сьогодні на вулиці зустріла прекрасного незнайомця, ошатно вдягненого, і він мені одразу сподобався..

– І як?  Ви познайомилися? 

– Ні він тільки допоміг позбирати документи які вивалилися із моєї папки, і пішов далі..

– А ти хоч запитала як його звати?

– Ні не встигла, він неначе кудись поспішав..

  Цілий вечір Ірина думала про чарівного незнайомця, і гадки на той час не маючи що це буде їхня не перша зустріч.

Вихідні пройшли швидко і на роботу в понеділок Ірина йшла із вже готовим проектом.

Прийшовши в кабінет свого начальника, вона побачила того самого чоловіка із яким вона напередодні в п'ятницю стикнулася на вулиці, та він її тоді не запам'ятав, так як спішив по своїх справах.. Вона знову не змогла звести очей із його строгого погляду, і їй здавалося що він ні трохи не здивований тим що вона дивилася на нього вже приблизно з хвилину. Адже ним захоплювалося чимало дівчат.. 

– Ось ваш проект. Схвильовано промовила Іра.

Перепрошую, а де наш попередній начальник?

 – Мій тато вирішив здати бізнес у мої руки, а сам їде на відпочинок. Я Георгій Іванович, а вас як звати?

 – Мене Ірина Степанівна.

– Ну що ж приємно познайомитись Ірина Степанівна. Проект не поганий, можна буде  поміняти деякі деталі, та загалом все добре.

Потім він виступав на різних бізнес тренінгах, де розповідав як вийти на новий рівень життя підвищивши свою мотивацію кожного дня.

А в цей час Ірина замислювалася над тим як з ним заговорити і підійти до нього поближче, і вирішила в будь-якому випадку потрапити на його тренінги. Та все таки їй це не вдалося і вона вирішила змінити свою тактику, і привернути до себе його увагу іншим чином.

Вона любила одягатися елегантно й вишукано. Довгі сукні які підкреслювали її талію, їй були до лиця, у неї було чорне волосся і карі очі. Любила читати книги і слухати класичну музику, грати на піаніно.

Георгію здебільшого подобались розумні мудрі жінки, так як сам він був дуже розумним.

Загалом історія складалася чудово до тих пір поки у них на роботі не з'явилася нова працівниця, яка здається сподобалась Георгію і він хотів запросити її на побачення, а Ірину він здавалося і не помічав, і це її дуже засмучувало.

Отже загальним чином Ірина почала діяти наввипередки і набралася сміливості заговорити із ним першою. Загалом вона вирішила попросити його про допомогу, ніби то вона не може розібратися з тим який дизайн будинку буде кращим...

Постукаючи в двері вона запитала:

 – Можна увійти?

– Так так, проходьте будь ласка! Ви щось хотіли?

– Так мені потрібна ваша допомога у виборі дизайну для будинку і я не можу розібратися який із них підходить краще, от вирішила що ви зможете мені підказати..

– Добре я бачу другий варіант набагато кращий, і на вигідніших умовах.. Добре ви ще щось хотіли, чи це все?

– Так я йду в кафе, чи можете ви скласти мені компанію, з вами мені буде веселіше проводити час.. Відповіла Іра

– Я маю пів години, тому гадаю що зможемо сходити десь неподалік в кафе, тут є одне чудове місце.

Радості Ірини не було меж, і тут вона вирішила діяти далі в кафе. 

Коли вони прийшли в кафе, часу в них було доволі не багато, та за цих пів години Ірина встигла дізнатися чим він цікавиться, і які в них є спільні інтереси:

– Георгій Іванович я хотіла вас запитати чи можемо ми перейти на ти?

– Так звісно можемо, якщо тобі так буде зручніше.

Ірина вирішила ще більше зблизитись із ним і стати його другом найперше, так як друзі це однозначно те що потрібно ще на початку стосунків, щоб у майбутньому стосунки ставали дедалі міцнішими.  Також Ірина вразила Георгія своїм розумом, що він і надзвичайно цінував у жінках , навіть більше за їхню красу. А вона марно часу не витрачала і вже дізналася яке у нього хоббі, він у вільний час любив грати у більярд, також займався спортом, і тут вона зрозуміла що їй потрібно потрапити у той же самий тренажерний зал куди ходить і він..

 – Я вирішила також займатися спортом, можливо ви мені підкажете в якому місці є дуже хороший тренажерний зал?

– Я можу дати вам адресу, того в який сам ходжу, там хороші тренери і є невеличке кафе на місці де можна покуштувати хорошої кави, до речі кава там дуже хороша.

Раптом йому хтось подзвонив.. 

 – Мені потрібно йти, радий був із тобою порозмовляти. 

 – Я також вже йду. Відповіла Ірина. І вони пішли на роботу разом. 

Тут у нього в офісі з'явилася ще одна прихильниця Аня. Дочка заможного бізнесмена, їхні батьки дружили в минулому, поки батьки Георгія не переїхали в інше місто. Та він на неї не звертав уваги, він вважав що краса це не найголовніше в жінці, важливим для нього були розум та душа.

І він ввічливо натякнув Ані що він зайнятий і не зможе із нею порозмовляти. Йому більше імпонувала Іра. 

В тренажерному залі з Іриною він зблизився ще більше, так як у них як виявилося було багато спільних інтересів, він як і вона любив читати книги. У нього було темне волосся, зелені очі, і однозначно він був красивим кавалером, на якого задивлялося багато дівчат.