Глава 19

 І наче все знову стало добре…

Кожного дня вечеря у кафе або спроби приготувати її вдома удвох. Але зазвичай такі приготування закінчувалися пристрасним сексом просто на кухні, тому що, на думку Раяна, мій зосереджений вигляд біля плити дуже його збуджує, і він не може спокійно за цим спостерігати. Ми придумали собі звичку гуляти до пізнього вечора, взявшись за руки, і я щоразу зворушливо заслуховувалася його міркуваннями щодо того, звідки взялися люди на Землі та чому йому не подобається Санта-Клаус. У такі моменти, мабуть, і віддала йому своє серце без залишку, поринула в нього з головою, наче пірнувши у води глибокого темного озера. У деяких людей, особливо у жінок, є така якість – заповнювати себе коханим, ставити його вище за всіх, навіть вище за себе.

І це вкрай неправильно.

Раян, навіть дивуючись самому собі, підтягнув свою успішність в коледжі та почав працювати над дипломною роботою, адже тепер у нього з'явилося стільки вільного часу. Хоча на студентські тусовки він поглядав з такою тугою, наче пес, котрий посаджений на ланцюг й дивиться на своїх вільних побратимів із заздрістю та злістю.

Начебто викресливши принади свого розгульного життя, випивки та подружок, Раян, чомусь, не зробився спокійнішим стосовно до інших. Він так само продовжує вибухати, якщо хтось випадково наступить йому на ногу в коридорі, штовхне у кафе або якось завадить вчасно виїхати зі стоянки. Об'єктом переслідування тепер став Люк Мастерс, а щосуботи, коли я відправляюся на обід з матір'ю та Джорджем, Раян, використовуючи вдалий момент, мчить грати з приятелями в азартні ігри. І я дізналася про це не від нього, а від Маркуса. Сам Раян нічого мені про цю свою забавку так і не сказав. І це перше, що сильно стривожило. Після того як Раян пропустив дві суботи поспіль під різними приводами, Джордж взагалі припинив питати про сина. І це виглядає так лячно, наче він зовсім видалив Раяна зі свого життя, однак, як і раніше, Джордж дуже ввічливий і добрий до мене, не дивлячись на владні нотки в його голосі та закидони деспота.

А день весілля, як не крути, стрімко наближається, і я вже починаю сумніватися у тому, що Раян взагалі збирається бути присутнім на цьому святі. Коли кілька разів пробувала обережно почати про це розмову, він різко змінює тему або чіпляється з поцілунками. Коротше кажучи, робить все, аби тільки відволікти мої думки.

А сьогодні після коледжу він повернувся страшенно дратівливим, жбурнувши ключі від машини так, що ті полетіли за шафку.

- Ого, хтось наступив великому Кінгу на хвіст? - не бачачи причини для сварки, посміхаюсь як ні в чому не бувало й дістаю з духовки запіканку. Я повернулася дві години тому, так що був час приготувати одну з улюблених маминих страв, якої вона навчила мене ще в дитинстві. - Хочеш чогось перекусити?

- Не хочу, немає апетиту. Набридло вже це життя в ошатну оборочку! - прошипів він, грюкнувши дверима й зникаючи в кімнаті.

- Раяне, щось трапилося? - іду слідом за ним. – Я щось зробила не так?

- Нічого не трапилося, все так, - лежачи на ліжку і дивлячись у стелю, цідить крізь зуби.

- Гаразд, буває. Я збираюся прийняти ванну, не хочеш зі мною?

- Я краще подрімаю, сон — найкращі ліки проти нервової недуги, - кинув він, навіть не дивлячись на мене, і я зачинила за собою двері з незрозуміло огидним відчуттям. Тепер мій настрій теж впав, наче скошена квітка. Найобразливіше те, що він не хоче розповідати про причину свого поганого настрою і відштовхує мене з такою виразною злістю.

Але коли хвилин через сорок я вийшла з ванної, Раян вже сидів на дивані у вітальні… з моїм телефоном у руках.

- Я тут збирався зателефонувати Марші Сокс, але загубив її номер, - вимовляє він натягнутим голосом, у якому вже дзвенить вирок. - Подумав, раптом вона є у тебе в контактах. І справді, наткнувся. Набираю, а звідти мені відповідає знайомий чоловічий голос. Каже: «Салют, Саві, а я якраз збирався тобі подзвонити». А коли я на нього гаркнув, той одразу кинув слухавку і, мабуть, відключив телефон. Довелося обдзвонити всіх, хто підписаний у тебе дівчачими іменами, щоб перевірити, чи не ховаються там самці, які готові в будь-який час потеревенити з тобою. І як ти мені це поясниш, Саванно?

- А ти як поясниш, чому знову нишпориш у моєму телефоні і навіщо тобі раптом знадобилася Марша Сокс? - прийняла я стійку захисту. Але, загорнута у рушник, навряд чи виглядаю загрозливо, а от перекошене обличчя Раяна мене реально лякає.

- Вже не важливо, навіщо мені це було потрібно! – крикнув він. - Чому Маркус у тебе підписаний дівчачим ім'ям?!

- Такий прикол. Хтось на своєму члені всяку дурницю пише, а я Маркуса назвала Маршею, - знизую плечима і брешу. І це також поганий знак. - А ще я це зробила навмисне, щоб ти не ревнував, тому що я допомагаю Маркусу підтягувати хвости з кількох предметів, і він мені часто телефонує, - дякувати богові, мені вистачило розуму видалити всі повідомлення від Маркуса з приводу того, куди пішов і що зробив Раян. - Ти раптом придумав, що у нас з Маркусом шури-мури, і я від тебе це приховую? Думаєш, мені це потрібно чи я на таке здатна? Ти, чомусь, вирішив порівняти мене зі своїми колишніми подружками? Вже дозволяєш собі розмовляти зі мною у такому тоні, Раяне?

- Ти теж на мене гримаєш, - свердлить мене своїм сердитим поглядом.

- Щось або хтось зіпсував тобі настрій, і ти вирішив зірвати на мені агресію? Прийшов злий, надутий, навіть не доторкнувся до мене, не подивився, ніби раптом я різко стала головним подразником. Кохання сьогодні взяло вихідний? Може, у тебе є графік? То ти повідом мені заздалегідь про свої критичні дні! Я завжди готова вислухати і навіть зрозуміти, але ти чудово знаєш, що якщо почати мене принижувати, то мовчати не буду! Якось моя хрещена сказала, що, якщо чоловік піднімає на тебе руку чи голос – це не твій чоловік. Але я чомусь вважала, що така думка занадто категорична, що ситуації бувають різні, і точно є винятки. І я тебе в нього вписала, Раяне. То чому ти знову починаєш поводитися по-свинськи?