Глава 18

 - Не можу повірити, що ти погодилася, - Іззі дивиться на мене, не кліпаючи. - Звісно, люди в такому віці вже навіть встигають одружитися, як моя кузина Мері. Але вона вийшла заміж за такого милого хлопця, що вся рідня з'їхалася на нього подивитися. А Раян не милий, Саві, - шумно зітхнувши, подруга бере мене за руку з таким співчуттям, що я навіть трохи образилася.

- Але ж я поки що не зібралася заміж за Раяна Кінга. Між нами є почуття, і ми просто спробуємо пожити під одним дахом, удвох. Може, сподобається. Він намагається, навіть ходить за продуктами.

- Треба ж, який геройський подвиг, - шморгнула носом Іззі. - Я все одно за тебе переживаю. Чутки ходять різні. Наче Раян просто грає в таку гру. Мені вчора телефонував Арчер. Навіть до нього дійшли подібні розмови, а це означає, що чутки вийшли за межі кампусу й поповзли містом.

- Я навіть знаю, хто ці чутки розпустив. Тільки незважаючи на наші минулі сутички з цим мажором, на все, що Раян влаштовував, психуючи та обурюючись на мене, хочу йому вірити, Іззі. Я вірю, що людина може виправитися, стати кращою, якщо вона цього щиро хоче, якщо прагне утримати своє щастя. Зі мною він інший - безпосередній, мрійливий, чуйний. Раян будує плани на майбутнє, збирається організувати свій бізнес, хоче з'їздити разом зі мною на Кубу до моєї хрещеної, хоче навчитися керувати двомісним літаком та завести домашнього улюбленця. Ми дуріємо, кохаємося і разом робимо завдання. Зараз він саме такий, яким я його собі уявляла. Покращена версія Раяна закохала мене до непритомності. Тепер це розумний, трохи зухвалий, харизматичний поганець із задатками шляхетності. До речі, про поганців, - помітивши Люка Мастерса, схоплююся з місця. - Побачимося пізніше, добре? Мені тут треба з деким поговорити!

- Люку! Стривай! Хочу тобі щось сказати! - щоб він зупинився, його мало наздогнати, потрібно ще й перегородити дорогу. Тому що Люк ображений… він носить її на обличчі постійно, ніби докір в його очах щось між нами змінить. За ці два тижні ані слова не сказав ні мені, ні Раяну, але «завдяки» йому про нас постійно шепоче весь коледж, і моя мама теж, між іншим, щодня телефонує не просто так.

- Навряд чи ти скажеш мені щось розумне чи приємне, Саві. Тому що мізки у тебе безперечно відключилися. Але для подружок Раяна це норма. Зв'язавшись із ним, вони починають думати тільки переднім місцем, тому що хлопчик офігенно трахається. А більше він ні на що не здатен, - шипить мені в обличчя, й оточуючі вже починають звертати на нас увагу. Як пити дати, хтось доповість Раяну, що я розмовляла з його заклятим ворогом.

- А ти що, йому заздриш? Шкода, що не можна видерти твоє жало. Все довкола нас вже запльовано твоєю жовчю. Чого ти добиваєшся? Тобі по приколу шепотітися та пліткувати, місити бруд і впиватися власним лицемірством? Ти ж сам підкотив до мене через цю вашу безглузду суперечку!

- Так, я негідник, можеш на мене плюнути або вдарити по обличчю. Тільки ось я тоді на тебе по-справжньому запав, і ти мені щиро подобаєшся. Ти гарна людина, Саві, чудова дівчина. Я готовий тисячу разів повторити, що ти гідна кращого, але ніяк не Раяна Кінга. Скоро йому набридне прикидатися добрим та слухняним. Адже для цього потрібні зусилля, й бідолаха може втомитися тримати на обличчі позитив. Ти впевнена, що він не зірветься і його не потягне у звичне середовище, де все легко та знайомо, де свобода має свій особливий смак? Щоб змінитися такій людині, як Раян Кінг, потрібно багато часу і, як мінімум, страшенно вагома причина. А всепрощаюча добра Саві, закохана в нього по вуха – це не причина. Шкода, що ти зрозумієш, що я мав рацію, коли буде вже запізно. Коли литимеш сльози, згадай, що сама винна. Пробач, але мені час бігти.

Але Люк, мабуть, мені не все сказав, тому що на наступній парі я отримала від нього повідомлення:

«Життя ламає не там, де тонко, воно ламає наші найжорсткіші принципи. Коли дуже сильно віриш у кохання, тебе змусять пройти випробування, аби це довести».

«Знаю, що філософія - твій улюблений предмет, але не треба мені писати і корчити з себе розумника. Я хотіла б повернути тобі ключі!», - відповідаю йому.

«Я їх назад не заберу. Сказав же, що ти можеш приходити, коли забажаєш. Це місце любить тебе, як і ти його. У твоєму житті може не стати мене, Раяна, а воно залишиться, у тебе із ним зв'язок».

«Люку, чому ти так сильно все ускладнюєш?!».

«Ускладнила все ти, Саві. Я хотів допомогти».

- Про що і з ким це ти так жваво переписуєшся? - підсівши до мене, Раян різко вирвав телефон з моїх рук. - Я все спостерігав за тобою, спостерігав, і мене замучила цікавість.

- Раяне, негарно читати чуже листування. Поверни телефон, - спокійно простягаю до нього руку, але його це, чомусь, розлютило. А коли побачив, з ким йшлося листування… він раптом різко й з усієї сили жбурнув мій телефон об стіну.

- Ти нормальний? - кинулась я підбирати те, що залишилося від телефону. Не витримавши такого удару, він не оживав та не реагував, що б я йому не робила. - Раяне, навіщо? – дивлюся на нього і мало не плачу.

- А я думав, ми одне ціле, що моя дівчина мені віддана. А ти дозволяєш собі розмовляти та листуватися з цим виродком!

- Важливо, що саме я йому сказала, а не те, що з ним говорила. Ти ж розумієш, що це вчинок неадекватної людини? - показую йому свій телефон.

- До цього тебе, чомусь, не засмучувало те, що ти спиш із психом! - підскочив він на ноги. - Так швидко розчарувалася? Увірвався терпець? Може, Люк тебе підтримає? Впевнений: він завжди готовий! – і на цих емоціях Раян, до неприхованого полегшення викладача, вилетів з аудиторії.