Глава 11

 Раян

Раптом це правда, що клин клином вибивають? Ну не може ж так вічно плющити? Мене не просто до неї тягне, душу разом з кишками вивертає. Ось що це таке, що мені хочеться підійти, обійняти її за талію, ткнутися лобом у плече і просто вдихати її запах? Нахрін мені така залежність? Я хочу легкості! Не хочу забивати собі баки стражданнями, переживаннями. Не хочу скаженіти, коли бачу когось поруч із нею. Не хочу, а все одно не відчуваю землі під ногами.

Але одного бажання замало, треба щось робити.

А тут ще й батько… Як тільки його бачу, відразу відчуваю цей повідець, вірніше, ланцюг, на якому він мене тримає. Але мені залишилося потерпіти ще зовсім небагато. Ніколи не дізнаюся і не зрозумію, чому мій дід склав заповіт подібним чином, що тільки-но мені стукне двадцять три, то отримаю призначений мені спадок. І тоді здрастуй, незалежність! Уф! Дід, напевно, думав, що до цього віку я стану схожим на свого татуся. Але, на жаль. Всього лише два місяці, рівно через три дні після весілля старшого містера Кінга я звільнюся від його контролю.

Я… не зроблю її щасливою. Я поганий. Саві… вона гідна якогось класного хлопця, того, хто не буде мучити її своїми вибриками, причіпками та заскоками. Коротше кажучи, не я. Мені просто потрібно відв'язатися від неї. Відпустити дурну мрію з минулого.

- Денісе, а чи не замутити нам сьогодні? Я пригощаю. Хочеться піти у відрив, з дівчатами та бухлом. Телефонуй Кайлу та Джейкобу.

Відірватися чужим коштом приятелі завжди раді, навіть вже коли не лізе, вони будуть пити до відрижки. Дівчат знайти теж не проблема, таких у нашому коледжі навалом, які готові розважатися і розважати, якщо ти гарненько почастуєш, трахнеш і сунеш в ліфчик грошики на кишенькові витрати. Я справді багатьох з них вже пробував, але зараз плювати хто, головне, щоб вона витіснила Саві з моєї голови.

У нас є улюблений перевірений бар, але туди ми ходимо тільки чоловічою компанією, коли з нами дівчатка, і ми з цими дівчатками плануємо замутити. Тому всім натовпом йдемо до Джейкоба. Його предки у вічних роз'їздах, і щоб хата не нудьгувала, розгойдуємо її вечірками.

Спочатку було навіть весело. Кайл сипав приколами, Деніс занадто наполегливо загравав до Софі, поки вона не змусила його станцювати стриптиз. Відмінний ром зігрів душу та зробив тіло плавним. Ось тільки, коли Енн сіла мені на коліна і почала ніжно грати зі мною своїми пальчиками та губками… у мене не встав. Від подиву навіть трохи протверезів. Такого ще не було, щоб мені пропонували, а я не хотів! Але Енн просто так не здається, вона в курсі, що я буваю щедрим. Переморгнувшись, усамітнюємося в одній з кімнат, де Енн перетворюється на справжню сексуальну левицю.

- Роздягнеш мене, красунчику? - муркотить вона. Стягую з неї одяг з млявим інтересом, жахаючись від того, що зі мною відбувається. Хочеться звалити звідси нафіг, лягти та заснути, а якщо прислухатися до думок краще, то хочеться зараз притиснутися до дівчини, яка пахне шоколадом.

Енн опускається на коліна, спускає з мене штани, здивовано чіпає мою сумну гідність і підкидає на мене запитальний погляд.

- Хочеш, щоб я його розбудила?

- Здається, ми вже з'ясували, що ти йому не до смаку. Йди звідси!

- Ми можемо покликати Маршу і запалити втрьох. Тебе заведе трійничок? Раніше тобі це подобалося.

- Я сказав пішла геть!!!

Повертаюся до вітальні, хапаю на ходу недопиту пляшку рому і, похитуючись, виходжу на вулицю. Не знаю, скільки йшов пішки і коли спіймав таксі. Пам'ятаю тільки, що відчув таке шалене щастя, впавши на ліжко, яке пахне шоколадом…

Мене розбудив головний біль та жорстке місце. Кривлячись, розплющую очі, на вулиці ще темно і я, чомусь, лежу на підлозі поруч з ліжком. Коли мозок трохи протверезів, заповзаю на ліжко, розуміючи, що спляча дівчина – це Саві, але аналізувати далі сил немає, притискаюся до її спини… і знову відключаюся.

- Раяне, прокинься! Та прокинься ж ти, кретине! - голос Саванни дзижчить у саме вухо, але там, крім неї, ще цілий рій бджіл і ковалі, які луплять мене молотками по голові.

- Відчепись! Обережніше можна? Що ти штовхаєшся? - з люттю відмахуюся від неї. - Дай поспати людині!

- Зараз сюди увійде моя мама. І я не знаю, як поясню їй твою присутність! Вимітайся з кімнати, Раяне Кінг!

- Я, звісно, перепрошую, але хіба повнолітня дівчина не може собі дозволити прокинутися в одному ліжку з хлопцем? Це не стосується ані тата, ані мами, ані всіх інших правильних мудаків!

- Вірно, але моя мати почне ставити питання, на які я не хочу відповідати. І ти не захочеш, адже ми не разом, тому що у Раяна Кінга бувають тільки тимчасові іграшки. Я не хочу бути іграшкою, не хочу, щоб ти завалювався до мене посеред ночі, молов всяку нісенітницю і чіпав мене руками, якими мацав своїх дівчат!

- Яку нісенітницю я молов? - вона красива навіть тоді, коли сердиться, така досконала, така мила.

 - А ти хіба не пам'ятаєш?

- Ні. Пам'ятаю тільки як впав та заснув.

- Зрозуміло. Потрібно було тріснути тебе чимось важчим, ніж подушка. Хтось іде! Швидко ховайся до ванної! - така тендітна, а штовхається, наче квотербек.

- Доброго ранку, донечко, - після ввічливого стуку у двері, лунає голос Донни. - Як спалось?