Я біжу до адміністративного корпусу, і, здається, що Раян біжить за мною після того, як я мало не стрімголов вирвалася з таксі! Раян Кінг зірвався з ланцюга! А я думала, що це мені раніше було жити складно.
Притискаюся спиною до холодної стіни та заплющую очі. У коридорі нікого. Хочеться хоч трохи постояти в тиші та «послухати» думки. Я все ще не оговталася після нашої ночі, дивуючись, наскільки Раяну вдалося змусити мене бути поруч із ним такою розкутою. Перед очима досі пливуть картинки нашої насолоди. Він так упивався нашою близькістю, так щиро, з такою віддачею. А потім ці його слова, мовляв, було класно, але нічого особистого. Який же він дурень! У літаку здавалося, що його готова придушити! Він поводився зі мною так, ніби я тепер йому належу, але найгіршою була ця їхня зустріч з Люком! Мене досі трясе. Чи це все ж таки через терор з поцілунками? Таксист точно зрадів, коли ми вийшли, бо, бідолаха, втомився повторювати своє безглузде «тихіше». І ось тепер мені по-справжньому хріново. Мені б хотілося ніколи не знати Раяна Кінга, і разом з тим, коли я його бачу, моє серце тут же перекидає місток на його бік, тягнеться до нього, до цього ласкавого психованого чудовиська. Якісь еротичні жахи з елементами драми! Ну і як тепер буде виглядати наше спілкування?
- Саванно, з тобою все добре? - викладач філософії вивів мене зі стану поглибленого самоаналізу.
- Так, все чудово. Замислилася, - посміхаюся і топаю вирішувати питання з кімнатою в гуртожитку.
Голова просто обертом! Потрібно зібрати свої речі, частину з них перевезти до гуртожитку, частину не знаю куди, ну не до мами ж! У маєтку Кінгів планую з'являтися якомога рідше! А ще на носі здача курсової роботи і, звісно ж, Раян. Потрібно налаштовувати себе на жорсткий треш. Принаймні на перший час, поки він не прийде до тями, поки я не оговтаюся, поки ми обидва не випустимо пар.
- Саванно! - спочатку здалося, що мені просто почулося. Це ж не дивно, після таких же то нервових потрясінь. - Саві! - о, я впізнаю цей голос. Обертаюся… от же ж холера, мамин новий чоловік.
- Здрастуйте, містере Кінг. Ніколи раніше не бачила, щоб ви приїжджали до коледжу. Щось трапилося? З мамою все добре?
- Все нормально, Саві. Я приїхав спеціально, щоб побачитися з тобою. Здається, нам потрібно обговорити кілька питань, - від його владного тону мурашки танцюють на мені чечітку. Раптом сіро-блакитні очі-бритви пильно подивились кудись мені за плече. Кручу головою. Ой, хтось мене не встиг наздогнати. Раян застиг, наче сурикат на території лев'ячого прайду - ані туди, ані сюди. Хоча йому, напевно, страшенно цікаво, що його батькові від мене треба.
- До речі, як у вас з Раяном?
- З Раяном? - по-ідіотськи мекнула, нервово ковтнувши. Знав би ти, що у нас з Раяном. - Е… уф… доб… нормально.
- Це радує. Сідай, прокатаємось! - кидає він мені тоном «не залишаю вибору». Завжди дивувалася, як так можна розмовляти. Цікаво, він і моїй мамі так говорить: «йдемо в ліжко, Донно!»? Господи, що за думки лізуть у голову?!
- Здивований, що ти вирішив привітатися з батьком, - сухо киває він Раяну, який все ж таки підійшов ближче. - У мене запланована особиста бесіда з Саванною, так що тебе з собою не запрошую.
- Так я й не збирався напрошуватися. Удачі, кімната номер 23-В, ліве крило! - це він мені. От дідько, вже дізнався, де я буду жити.
- Отже, без зайвих вступів, - заговорив Джордж, виїхавши на дорогу. - У нас з твоєю матір'ю серйозні стосунки, я планую одружитися з цією жінкою і прожити з нею до старості. А значить, ми стаємо однією великою родиною. Маму засмучує твоє небажання зближуватися зі мною, бувати у моєму будинку і бачитися з моїм сином. Нас з нею не влаштовує та напруга, яка виникла між вами…
- А може, ви не будете лізти у наші стосунки з Раяном?
- Так не годиться, дівчинко. Я не терплю, коли мені не дають договорити. Ви вже обидва дорослі люди, дитячий садочок «образилися-надулися» потрібно залишити у минулому. Навчіться поводитись і думати по-дорослому. Ці навички вам знадобляться у майбутньому, коли доведеться шукати своє місце у житті. Я хочу, щоб щосуботи ти і Раян обідали разом з нами.
- Я розумію, вам є чим притиснути Раяна, він поки що фінансово залежний. А чим ви змусите мене?
- А я й не буду тебе змушувати, Саві. Ти зробиш це заради мами. Заради її посмішки та очей, які засвітяться радістю. Ця прекрасна жінка заслужила свої маленькі радощі і щастя. Якщо Раян тебе ображає, влаштовує підступи або поводиться іншим неналежним чином, скажи мені – і я з ним розберуся.
Та що ви кажете?! Уклінно дякую, але шукати управу на Раяна в особі його батька - це вже конкретний перебір, хоч би як не злилася на цього мажора. Тому як-небудь сама розберуся, загартована. Будуть ще якісь вказівки, містере Кінг?
- У цьому віці всі діти однакові, - зітхає він. - Так, ти обов'язково будеш присутньою на нашому весіллі, не хочу, аби моя кохана засмучувалася. Тому будеш приймати подарунки від своєї матері, приїжджати до неї в гості, коли покличе, і приймати допомогу, коли тобі будуть її пропонувати. І ще, сьогодні ночуєш у нас. Тому я завезу тебе додому, щоб ти захопила потрібні речі.
- А з Раяном ви так само розмовляєте? - сказати, що я офігіла - це нічого не сказати.
- Як, так? З Раяном я розмовляю набагато жорсткіше, тому що він чоловік, а чоловікам соплі не підтирають!
#1250 в Любовні романи
#596 в Сучасний любовний роман
#104 в Молодіжна проза
протистояння характерів пристрасть, дуже емоційно та чуттєво, перше кохання студенти
Відредаговано: 31.10.2021