Глава 9

 Раян

Дідько! А-а-а!!! Чомусь хочеться закричати на весь салон, покрити матюками того, хто сидить поруч, а заодно й усміхнену стюардесу, щоб їй було не так радісно. Звісно ж, я взяв квитки в різних місцях і сказав Саві, що інших не було. Тепер вона сидить у лівій частині, трохи позаду, зате біля віконця. Але як же мене дико плющить! Одночасно хочеться бігти і стояти на місці. Думав, переспимо й попустить. Ні хера! Чому не відпускає?

Я не знаю, про що з нею говорити після такого… повного занурення. Раніше знав, сипав нескінченно гостроти, вправлявся в іронії та складав причіпки. А тепер все, повний ступор. Ця ніч була найкрутішою з усіх, я так її… вона мені так… Саві не як всі, її не можна приписати до купи моїх колишніх або нинішніх подружок. У цьому й проблема. Вона для мене щось заборонене, заповітне й дуже особисте. Тільки цей кретин Люк знає, наскільки особисте. Тому й вдарив по найболючішому місці.

Я відчуваю себе повним дурнем, який наклав у штани. З тими іншими мені простіше, після сексу я можу базікати ні про що, дуріти, грубо послати або забути, як звати, адже вони для мене не важливі. А Саванна… кожне її слово завжди сприймав по-особливому гостро, різко реагував, брав близько до серця, роздував значення або навпаки, применшував. Я завжди знав де вона, що робить, яка тема твору їй дісталася і що вона зазвичай бере собі на обід. Маніакальна одержимість Саванною Вуд.

Господи, як же я її хотів, і зараз хочу. І завтра буду хотіти. Але не знаю, як з нею поводитися тепер. Адже я не фанат мильних шмарклів, романтичних побачень, ось цього «всюди ходити за ручку, цьом-цьом на кожному кроці і відчуття, що ти належиш якійсь дівчині, а не самому собі». Досить з мене й батька, який вічно вимагає звіту. Я не хочу ні з ким зустрічатися, а їм тільки це й подавай! Всі жінки страшенні власниці та істерички.

Цікаво, чим вона зараз зайнята? Піднімаюсь, витягую голову, дивлячись у бік її крісла. Оп-па! Я думав, вона з сумом дивиться на хмари, а вона з якимсь чуваком, який сидить поруч з нею, музику слухає! Один навушник стирчить у нього в вусі, інший у неї. Посміхається! Задоволені такі обидва! Закипаю… закипаю … закипів! Зараз я вас швиденько розсаджу, голубки!

- Послухай, друже, - звертаюся до чоловіка, який сидить між мною та дуже значних розмірів тіткою, що нескінченно протирає своє спітніле обличчя. - Не бажаєш пересісти? Відмінне місце поруч з ілюмінатором. Хочу, щоб ти помінявся з однією дівчиною. Ну….ти ж розумієш, так? Шури-мури й таке інше.

- І навіщо мені це потрібно? Мені й тут зручно, - кривиться у відповідь цей мудак. Гаразд, значить, варіант номер два. Дістаю портмоне і демонстративно виймаю стодоларову купюру.

- А так?

- Двісті, - усміхається цей жадібний син однорогої кози. Дістаю ще одну купюру - і він нарешті підіймає свою дупу. - Показуй.

- Саванно! - підходимо ми до її ряду. - Ходімо зі мною, є одна справа, - нетерпляче трясу рукою й киваю, ніби у мене припадок. Хоча, так і є. У мене черговий напад ідіотизму.

- Яка ще справа? - хмуриться вона, поглядаючи то на мене, то на чувака, який заробив на мені двісті баксів.

- Важлива й термінова. Я домовився. Цей хлопець сяде на твоє місце. Ну ж бо, ходімо, - ціджу крізь зуби й поглядаю на стюардесу, яка вже засікла дивні переміщення. Саві щось пихкає й бурмоче, але все ж таки вибирається у прохід та йде за мною.

- Я тебе уважно слухаю, Раяне. Що за терміновість? - сівши поруч зі мною, тут же намагається з'ясувати те, що я ще не придумав.

- Мені здалося, що тобі там було незручно.

- Ти знущаєшся? - округлила свої гарні карі очі. Від неї пахне шоколадом. Не можу згадати назву цих парфумів.

- Так. Тобто, ні. Просто посидь тут.

- Раяне Кінг, а тобі не здається, що ти знахабнів? Що це за фінти? Кайфанули та розбіглися. Хіба ні? - сердиться. Знайома претензія в погляді. Чому вони не дивляться на життя так, як ставляться до цього хлопці? Вільні стосунки - це ж набагато зручніше й простіше.

- Так-так, знаю, я вже давно перегнув всі палиці, - не знаю, що на мене найшло, але я ще й пристебнув її про всяк випадок. - У нас тут тихо, можна подрімати. Ти ж не виспалася.

- Я не хочу спати. Хочу наговорити тобі купу гидот!

- О, це залиш для іншого разу, говорити один одному гидоти - це ж дуже інтимний момент. Якось спробуємо пізніше. Хочеш, розповім тобі анекдот?

- Ти знаєш анекдоти, у яких немає вульгарності? Ну ж бо, Кінг, здивуй мене, - ось навіщо вона знову посміхається мені цією посмішкою, ніби кидає мені виклик? - Так я й думала. Що означає твоє тату?

- Уроборос, змія, що кусає себе за хвіст, символізує вічність та єдність, чергування руйнування та творення, - смикаю плечем, на якому у мене набите це тату.

- Я про інше татуювання, розумнику, - хмикає вона, натякаючи на напис на моєму члені. - Шкода, що я не знаю китайської. Не боляче було?

- Я був п'яним, - трясця ж твоїй матері, навіщо вона зачепила цю тему? Здається, до неї не доходить, що мене це збуджує.

- І ти навіть не знаєш, що там написано? – яке здивоване миле личко. Як я можу тобі зізнатися? Ти ж не зрозумієш цього чоловічого приколу, скривишся ще й поміж очей мені плюнеш. Ти ж така.