Глава 8

 Раян притискається до моїх губ всього лише на коротку мить. Обіймаючи за талію, він м'яко тягне мене за собою до виходу. Ловлю його впевнений погляд - і лину за ним. Я не відчуваю ніг, а ніби пливу по повітрю, відчуваючи лише, як Раян притискає мене до себе. Розпалена, тремтяча, одержима бажанням. Чомусь я впевнена, що, якби його відштовхнула… ні, мені важко навіть від однієї лише думки про це. Зігнувшись у три погибелі, я б вила в Арчера на кухні, тому що вигнати з себе цю потребу дико складно. Потребу провести цю ніч з Раяном, побути з ним якийсь час на світлому боці Місяця, скасувати битву та дозволити віддати йому свою ніжність.

Чужий-близький, ненависний-улюблений, нестерпний-бажаний.

Ми ніби в замкненому колі без вибору.

Повернувши за ріг, Раян ловить таксі, коротко кидає водієві потрібну адресу і, забираючись зі мною на заднє сидіння, знову притискає до себе, відновлюючи поцілунки. У нього такі м'які губи. І він може бути до нестями ніжним. Ніжним й нетерплячим одночасно.

- Скажи мені що-небудь, - шепоче. У мене вже від одного його голосу голова обертом йде. Що він хоче, щоб я йому сказала? Хіба не бачить? Хіба не відчуває? Просовую руку йому під футболку, щоб відчути на дотик шкіру. Раян при цьому судомно зітхає, покусуючи мочку мого вуха.

- Хочу, щоб ми скоріше залишилися з тобою наодинці, - відповідаю ледь чутно.

- На всю ніч? Ти ж залишишся зі мною до ранку, Саві? - але він не чекає відповіді, це скоріше прохання у питальній формі. І всю дорогу ми цілуємося до оніміння губ, а вибравшись з таксі, через якийсь час опиняємося в ліфті, де, притиснувши мене до себе, Раян водить кінчиками пальців по моєму обличчю, розглядаючи так, наче вперше побачив.

- Довірся мені. Добре? І не соромся. Там за дверима все буде тільки для твого і мого задоволення. Тільки ми. Разом.

Після його слів низ живота наливається пульсівним жаром. І, наче відчуваючи це, Раян бере мою долоню, торкається нею своєї затверділої ширінки, а його очі стають ніби п'яними, очманілими.

А коли за нами зачиняються двері, моя сукня летить кудись вбік найпершою, потім білизна з тонкого білого мережива…і  мої груди обпікає гарячий язик Раяна.

- Вони ідеальні, Саванно, - він зі стогоном стискає і цілує їх по черзі, але бажання вже дійшло до верхньої точки кипіння. Прелюдія відбулася ще у під'їзді, так що терпіти ані у нього, ані у мене сил більше немає. Підхоплюючи на руки, Раян несе мене до кімнати, де стоїть всього лише один диван на тлі величезних на всю стіну вікон, за якими, красуючись, розкинувся Нью-Йорк.

З поцілунком, опускаючи мене вниз, пальці Раяна дбайливо переконалися, чи я готова. Потім, блискавично позбувшись від одягу й одягнувши презерватив, він нарешті опиняється в мені, змушуючи видавати протяжні стогони задоволення. Моє бажання віддатися йому виявилося таким сильним… як і його поштовхи.

Я не змогла встояти, не цього разу. Мені так добре, здається, ще трохи - і я або задихнусь, або втрачу свідомість. Але замість цього мене пронизує струмом непередаваного блаженства, яке змушує вигинатися йому назустріч та схлипувати від відчуттів, які зараз переповнюють.

- Це не кінець, це тільки початок. Саванно, - Раян перекочує на язиці моє ім'я, немов карамельку, смакує, як воно звучить, цілує в губи і чекає, поки я віддихаюсь. - Якщо робити невеликі перерви, коханням можна займатися всю ніч.

- Видихнемося та заснемо, - бубоню у відповідь.

- З тобою я не засну. Ти… занадто… бажана. Ходімо зі мною у душ! - рішуче тягне мене за руку. Ось, хто абсолютно не соромиться. Раян знає, що спорт зліпив йому гарне тіло, та й природа у деяких місцях абсолютно не образила. Але те, як він на мене поглядає, чомусь, змушує мене червоніти.

- Що ти на мене так дивишся?

- Милуюсь у передчутті чогось офігенного, - посміхається своєю найбільш спокусливою посмішкою.

Це було схоже на миття в душі тільки перші три хвилини. А потім… його поцілунки в шию знову починають підкоряти та зводити мене з розуму, а його руки й пальці...

- Саві, постав ніжку на бортик та розслабся. Так, саме так, моя красуне, - шепоче з ніжністю, торкаючись зі знанням справи. У цього хлопця вже занадто багатий досвід, а для мене деякі відчуття, наче відкриття, адже це всього лише мій другий раз. І тому постійно здається, що я помру від задоволення.

А може, так воно й було? Може, протягом цієї ночі я вмирала і воскресала від його поцілунків десяток разів? І десь на світанку я заснула абсолютно знеможеною з думкою, що ніколи не забуду цієї ночі.

Крізь сон чую, як десь гуде телефон, але лінь розплющувати очі. Поворухнувшись, відчуваю, як на мені лежить рука Раяна, і все ж таки неохоче розліплюю одне око. Кімнату заливає яскраве сонячне світло, і здається, що день настав занадто стрімко. Він міг би й не поспішати, я ж ще не розібрала всі свої думки. Роблю спробу вибратися з ліжка, але руки Раяна тут же тягнуть мене назад, укладаючи поруч з собою:

- Куди це ти зібралася? - вимагає відповіді сонним голосом.

- Ясна річ, куди, - бубоню й червонію, згадуючи, що він зі мною витворяв, і як мені сподобалося займатися коханням біля вікна.

- Може, все ж таки затримаєшся ненадовго? - навалюється на мене всім тілом, вмощується стегнами між ніг і ловить мої руки. - Хочу на тебе дивитися при денному світлі. Хочу бачити вираз твоїх очей під час сексу. Хочу його запам'ятати, - бурмоче Раян, присмоктуючись поцілунком до мого плеча.