20 глава "Наш щасливий день"

Двадцята глава

Ксенія.

Я прокинулась через дзвінок моєї сестри підняла трубку.

- слухаю — сонно сказала я

- сестричка, ти де? Ми з бабусею тут тебе зачекались, ти що ще спиш?!

- вже ні, ти мене розбудила....а котра година?

- вже десята

- як десята?! — я відкрила очі

- ось так...ми тебе чекаємо — сестра поклала трубку. Я поклала телефон і зрозуміла як я лежу....а точніше сиджу. Я обперлась на диван. Я роздивилась кімнату. На дивані спала Христя, Аліна лежала біля неї. А ось Діани в кімнаті не було. У мене виникло запитання “А де вона?”. Я встала і пішла на кухню. Аліна показувала, де у неї лежить аптечка. Я зайшла на кухню і побачила Діану, вона була як “живчик”.

- добрий ранок — сказала я

- добрий ранок. Я тут нам всім зробила ліки

- які ще ліки?

- таблетки розчинені у воді — Діана протягнула мені стакан — бери, пий

Я взяла стакан і випила воду.

- а ти?

- я свою воду вже випила — Діана посміхнулась — як ти?

- Маша в слухавку мені кричала, що типу ми тебе чекаємо і де ти ходиш

- зараз розбудимо дівчат, приведемо себе у порядок і поїдемо до тебе

- за сукнею, а потім треба їхати зразу у ресторан

- а що ми там так рано забули?

- там можна приготуватись, одягтись і зачіску зробити

- добре

Діана пішла будити дівчат, а я пішла вмиватись. Я підійшла до дзеркала. І подивилась на себе.

- мама рідна....що у мене на обличчі?

Я почала змивати з себе цей жахливий “професіональний” макіяж. Я вмивалась хвилин п’ять. І о чудо, мені вдалось його змити. Цікаво, як Костя сміявся з тієї фотографії?

Я вийшла з ванної кімнати і побачила як дівчата зайшли на кухню. Я теж туди пішла.

- добрий ранок, як почуваєте себе?

- на диво, добре — сказала Христя.

- я думала, що буду помирати — сказала Аліна

- дівчата, давайте збиратися у темпі вальсу, бо мене сестра вже чекає дома.

Я переодяглась у свій одяг. Поки Аліна і Христя приводили себе у порядок. Я з Діаною прибирали пляшки. І викинули їх у смітник. Аліна сказала, що їй дзвонили її батьки і сказали, що вони вже завтра будуть дома.

Ми повністю зібрались. Дівчата взяли свої сукні, які привезли до Аліни. Ми поїхали до мене додому на таксі. Їхати нам годину. Добре, що на дорозі немає заторів, бо було б довше.

Я відкрила двері квартири і ми зайшли у квартиру. До нас з вітальні вийшла бабуся і Маша. Я побачила бабусю і кинулась у її обійми.

- привіт, я за тобою скучила

- привіт, доня.

- де ви так довго? — сестра накинулась на мене з запитанням прям з порогу.

- ми збирались довго — я випустила бабусю з своїх обіймів — я зараз прийму душ, ми заберемо мою сукню і поїдемо у ресторан.

- добре, дівчата будете каву?

- так

- то проходьте на кухню

Дівчата зайшли на кухню, а я пішла у ванну кімнату. Зайшла у душ і включила воду. Я просто стояла під душем хвилини дві. А потім помила голову. Я вийшла з душу витерлась. Вдягнула халат і посушила голову.

Я вийшла з ванної кімнати і зайшла у кухню.

- Ксеня, будеш каву?

- так

Я сіла на вільний стілець, бабуся сиділа разом з нами.

- а хто дружка?

- я — сказала Діана

- добре, а у Кості хто?

- його друг дитинства

- мій хлопець — сказала Христя

Бабуся посміхнулась. Діана дала мені каву. І я почала її пити.

- Маша, а де твій Артем?

- він ще дома, я була здивована коли дізналась, що він живе через будинок від нас

- серйозно?

- так

- я хотіла запитати, бабуся, а на кого ти залишила нашу худобу?

- на маму Діани

- так, вона погодилась, до речі, Діана твоя мама передавала тобі привіт. А тобі Ксеня привітання, а ще питала коли Тарас зробить пропозицію Діані — сказала Маша

- мама у своєму репертуарі — сказала Діана — мені іноді здається, що вона хоче від мене здихатись

Ми почали сміятися.

- Маша поки я тобі не забула сказати

- що?

- там у нас будуть у всіх окремі столики, ваш столик буде там з трьома стільцями. На тебе, Артема і бабусю. Там він один такий буде

- добре, так вже... — Маша подивилась на годинник — о пів на дванадцята, може будете збиратись їхати