18 глава "Нарешті дома"

Вісімнадцята глава

О десятій ранку ми з Ксенією були у мене в палаті. Я збирав всі свої речі. Марія на мене подивилась сумно.

- Костя мені буде сумно без тебе — Ксеня подивилась на неї — Ксенія я мала на увазі просто спілкування — Ксеня нічого не сказала, а просто посміхнулась

- нічого страшного, до тебе когось нового підселять — я посміхнувся і поклав останню футболку у рюкзак.

До нас зайшов лікар.

- добрий ранок, Костянтин — він посміхнувся — вже збираєтесь?

- практично зібрались

- зрозуміло, підійдете до мене через п’ятнадцять хвилин заберете виписку

- добре

Лікар вийшов з палати.

- наче все зібрали — сказав я

Марія весь час дивилась на нас.

- Марія не сумуй — сказав я

- сподіваюсь що зі мною тут буде лежати якась адекватна людина, як ти — я посміхнувся — бо до того як мене перевезли у цю палату, зі мною тоді лежала дівчина не зовсім здорова на голову.

Ми взяли сумку і рюкзак підійшли до дверей.

- бувай, і не сумуй — сказав я і ми вийшли з палати.

Я зайшов у кабінет лікаря. Забрав виписку і ми з Ксенією пішли до машини. Ксеня сказала, що взяла машину напрокат. І що за кермо сяде вона. Ми підійшли до машини і Ксеня її відкрила. Я поклав речі на заднє сидіння. Я сів на пасажирське переднє сидіння, а Ксеня за кермо. Я подивився на неї.

- ти хвилюєшся?

- ні, тобі здалося, куди зараз у РАЦС?

- так, давай спочатку туди — Ксеня в GPS ввела адресу і завела машину. І ми повільно поїхали. Вона дуже уважно дивилась на дорогу. Я навіть не хотів нічого їй казати щоб її не відволікати.

Ми доїхали до РАЦСу, Ксеня припаркувала машину і ми з неї вийшли. Зайшли у будівлю РАЦСу і пішли шукати кабінет, де можна заявку подати. Через десять хвилин ми знайшли кабінет, постукали.

- входьте — ми почули жіночий голос, ми зайшли у кабінет. У кабінеті за столом сиділа жінка, на вигляд їй було приблизно років сорок п’ять — добрий день молоді люди, ви заявку подати на розпис?

- так

- проходьте у кабінет

Ми пройшли в кабінет. Жінка включила на комп’ютері бланк

- і так, давайте почнемо заповняти бланк. Дайте мені ваші паспорти ― добре, що Ксенія попросила Настю принести їй мій паспорт, бо він був у мене дома. Ми дали жінці наші паспорти ― давайте спочатку з вас почнемо — вона подивилась на мене. Кажіть повне ім’я, дату народження і скільки вам років — в цей час вона дивилась також на паспорт

- мене звати Горбань Костянтин Володимирович, мені двадцять два, дата народження 05.06.2000 року народження.

Жінка надрукувала і подивилась на Ксенію

- теж саме скажіть тільки про себе

- Гор... — я посміхнувся і подивився на принцесу — ой, Якушева Ксенія Петрівна, мені двадцять, дата народження 30.12.2001

Робітниця РАЦСу подивилась на Ксенію і посміхнулась.

- я так розумію ви хочете змінити прізвище

- так

- добре — вона заповнила повністю бланк і віддала нам наші паспорти — коли ви хочете розписатися?

Я подивився на Ксенію, ми з нею про це ще не говорили.

- я думаю, рівно через місяць

- 17 вересня?

- так — Ксеня посміхнулась

- добре — робітниця РАЦСу подивилась на нас і посміхнулась — тоді починайте готуватись до весілля

- дякуємо, у мене ще є питання

- я вас слухаю

- а нас можуть у будь-якому місці розписати?

- ви маєте на увазі, чи може що робітник РАЦСу приїхати кудись?

- так

- звичайно можемо

- дякую

- за місяць побачимось — жінка посміхнулась

Ми вийшли з кабінету. Ну, все через місяць ми станемо чоловіком і дружиною. У мене з обличчя не сходила посмішка. Ми вийшли з будівлі РАЦСу.

- їдемо додому?

- так, давно не був — я почав сміятися

Ми сіли у машину. Ксеня сіла за руль і ми знову повільно і тихо поїхали. Ксеня до речі, добре і дуже обережно водить машину. Можливо, ще невпевнена в собі, але то пройде. Я впевнений, що вона буде скоро водити машину впевнено.

Ми доїхали додому. Ксеня припаркувала машину і ми вийшли з машини. Я забрав свої речі і ми зайшли у будинок і зайшли у квартиру Ксенії. Маша в цей час була дома. Вона вийшла з своєї кімнати.

- о, привіт — вона посміхнулась — де ви так довго? Я вже накрила стіл

- ми були у РАЦСі — сказав я і поставив сумку на підлогу і зняв взуття. Ми пройшли з Ксенією у ванну кімнату помили руки і зайшли на кухню. Маша поставила на стіл пляшку вина і три келихи.

- сідайте, розповідайте