Восьма глава
Ранок. Нас з готелю забрав Павло Леонідович і повіз зразу на вокзал. По дорозі на вокзал він нам дав гамбургери і чорний чай. Ми їли прямо у машині. Коли ж приїхали на вокзал. Він сказав, що у Київ ми поїдемо самі, адже Марина Геннадіївна зайнята, а він сам не може поїхати з нами, бо у нього тут сім’я і йому треба бути ввечері дома.
Перед тим як ми зайшли у поїзд Павло Леонідович дав нам їжу. Сказав, що це спеціально для нас приготувала його дружина. В сумочці лежало котлети, булочки з м’ясом і термос з чаєм, ну і 6 паперових стаканів.
Ми зайшли у вагон, знайшли наше купе і зайшли в нього. Там крім нас нікого не повинно бути сказала нам провідниця. І це добре, що ми будемо тільки утрьох в цьому купе їхати.
Дівчата поклали свої рюкзаки під сидіння і сіли на один той самий диван. А я сіла навпроти них.
Через п’ятнадцять хвилин поїзд поїхав.
- Ну, що дівчата — дістав я з рюкзаку карти — пограємо?
- Ти ж казав, що з нами не цікаво грати — сказала Ксенія
- І все таки
- Добре, роздавай — сказала Христя — на що граємо?
- На інтерес
- Так не цікаво
- Так... якщо я виграю п’ять ігор ти тоді коли приїдемо виправиш мені всі погані оцінки
- Хм...добре — сказала Христя — тоді коли я виграю ти на кожному семінарі будеш відповідати
- Так у нас вже практично вони закінчились, але добре так і бути, Ксеня якою буде твоя умова?
- Якщо я виграю Костя ми підемо в тренажерний зал і навчиш мене займатися боксом
- Добре
- Боксом? — запитала Христя
- Так — сказав я
- О, тоді я змінюю свою умову на таку як у Ксенії...якщо ти звісно не проти — Христя подивилась на Ксенію. Вона посміхнулась.
- Я не проти
У Христі до Ксенії як і у Ксенії до Христі не було ніяких умов.
Ми почали грати.
Першу гру, як думаєте хто програв?....звичайно я
- Знову — сказав я
- Так, вчорашній вечір продовжується
- Здається, що так — сказала Христя і вона з Ксенією почали сміятись
Ми ще зіграли дві гри і фух....сьогодні мені трохи повезло. Другу гру програла Ксенія, а третю Христя.
- Ну, що рахунок 1:1:1 — сказала Ксенія
- Так, давайте до десяти, нічиї точно не може бути — сказала Христя
- Згоден, а ти?
- Згодна ― Ксеня посміхнулась і роздала карти
Через півгодини ми закінчили грати з рахунком три програшу у Ксенії два у Христі і п’ять у мене.
- Грати у карти це не твоє — сказала Ксенія
- Повністю з тобою згоден
Я склав карти у коробочку.
- Так, значить завтра зранку йдемо у тренажерний зал
- А, як же пари?
- Які пари? Мені написала наша кураторка, що нам можна на пари завтра не приходити
- Так це добре — сказала Ксеня — зранку тренажерний зал, а вдень ближче до вечора поїдемо до мене додому у село
- Добре — сказав я
Христя на нас подивилась і просто посміхнулась.
У мене задзвенів телефон. Мені дзвонила мама.
- Привіт синку, а ти де?
- Я вже їду з Києва додому
- А, що ти робив там?
- Потім розкажу, а ти вже дома?
- Так, годину тому приїхала
- Я о дванадцятій, може трохи пізніше буду дома
- Добре, чекаю
- Так, до зустрічі
- До зустрічі
Вже вечір. Ми приїхали в Одесу на знайомий нам вокзал. Я викликав таксі. І ми поїхали до дому Христі. Спочатку завести вирішили її.
- Завтра зустрінемось — вона відкрила двері машини і вийшла
- Ти ж пам’ятаєш о десятій біля тренажерного залу
- Так, бувайте
- До завтра
Вона закрила двері машини. І ми поїхали до нас додому.
Через двадцять хвилин ми приїхали до нашого будинку. Ми зайшли у будинок. Я довів Ксенію до її квартири.
- Сьогодні я переночую у себе — сказав я
- Добре, коханий — вона поцілувала мене у щічку — завтра о восьмій я тобі подзвоню
- Добре, я вже піду
Ми поцілувались, Ксеня зайшла у квартиру, а я пішов додому.
Зайшовши у квартиру я побачив маму, яка вийшла з кухні.
- Привіт, синку — вона підійшла до мене і ми обійнялись
- Привіт, мам.
Ми пройшли у кухню.