Третя глава
Ксенія.
Я підійшла до входу у парк і одразу побачила Костю. Він, мабуть, думав, що я не побачу що він цілується з цією вульгарно вдягненою дівчиною....забула її ім’я.
Він побачив мене і напевно зрозумів, що я це побачила, а я дійсно це побачила. Я розвернулась і побігла з парку. Я бігла і чула як він мене кличе, а я зовсім не хотіла зупинятись. З моїх очей потекли сльози. Я трохи повернула голову і побачила як він біжить за мною. Я пришвидшила темп. Він мене не наздогнав. Я прибігла на зупинку, яка біля нашого дому. Подивилась на табло, побачила що автобус, який їде на вокзал приїде через хвилину.
Поки я чекала автобус я стояла витирала сльози я думала, який же він козел.
Коли приїхав автобус я зайшла в нього. Коли ж автобус трохи від'їхав я побачила, що до будинку підбіг Костя.
Встигла, подумала я. Я сіла на вільне місце і почала витирати сльози. На мене подивився хлопець. Він зняв свої навушники.
- дівчино, чого ви плачете?
- просто так...
- не думаю, що така гарна дівчина може просто так плакати....що у вас сталося?
- .....пробачте, я не хочу про це говорити
Я їхала двадцять хвилин. У мене за цей час просто “розривався” телефон. Костя дзвонив і дзвонив.
Він мене затягнув у ліжко, а потім цілується з колишньою. Я на мить подумала, що він досі з нею зустрічається. Це зовсім не розумно! Я такого не розумію. Я навіть не знаю, що заставить мене його пробачити. Я поклала телефон у сумочку. Через декілька хвилин телефон почав вібрувати. Я дістала його з сумочки. І побачила повідомлення від Кості “Ксеня, ти не так все зрозуміла. Я не цілував Віолу. Вона дурепа! Напиши мені, будь ласка. Я чекаю твого повідомлення”
Я прям розбіглась і стрибнула, не буду йому відповідати.
Я приїхала на вокзал і купила білет на електричку. Це остання на сьогодні електричка, яка їде у село. Моя сестра напевно вже в селі.
Приїхала електричка я зайшла у вагон. У вагоні практично не було людей. Я сіла на лавку і поїзд поїхав.
Поки їхала я заспокоїлась. Я підійшла до калитки й постукала. Бабуся вийшла не зразу, бо нікого не чекала.
- хто там?
- це я Ксенія
Бабуся відкрила калитку.
- я не очікувала тебе сьогодні побачити ― бабуся мене обійняла ― проходь у хату.
- Маша у тебе?
- у мене, вона зараз їсти готує
Я пройшла у хату. І побачила сестру, яка стояла біля плити.
- привіт
- Ксенія? Ти ж повинна бути дома, що ти тут робиш?
- я навіть не знаю як сказати.....
- кажи як є
- пам’ятаєш я розповідала про одного хлопця?
- пам’ятаю, і що?
- він запросив мене на дискотеку, я прийшла....
Я почала плакати.
- сідай, я дам тобі заспокійливе
Я сіла, Маша дала мені таблетку і я її випила
- ....я прийшла, побачила, що він цілується зі своєю колишньою....козел
- що сталося, дівчатка?
Бабуся зайшла на кухню.
- та, так....нічого
Сказала Маша.
- я піду спати ― сказала я
- добре, добраніч
Я лягла на ліжко і зразу заснула.
Я прокинулась о шостій. Вийшла зі своєї кімнати. В хаті була тиша. Маша і бабуся, мабуть, ще сплять. Я одяглась, вмилась і вийшла на ранкову пробіжку. На вулиці прохолодно, а повітря свіже і чисте. Бабуся розповідала мені, що коли мама була жива, вона кожен день весь день знаходилась на вулиці. Вона любила лежати у гамаку і читати книжки.
Наша з Машею мама померла коли мені було десять років, а Маші тринадцять. Мама померла від запалення легень, їй було тридцять п’ять років. А наш тато козел нас покинув, пішов до іншої...я його ніколи не бачила.
Я вибігла на дорогу і побігла у напрямку озера. Біля озера я побачила свою бабусю. А я щось подумала, що вона спить. Я підбігла до неї.
- добрий ранок, бабуся
- добрий ранок, доню
Бабуся виховувала нас сама відколи померла мама і тому ми їй як доньки.
- що робиш?
- траву кошу для корови.....я її вже вивела на пасовище. Допоможеш мені продати молоко і м'який сир. Зараз вже люди прийдуть.
- добре
- молоко у літній кухні
Моя бабуся сама робить м'який сир і ми їй іноді допомагаємо. Мені подобається допомагати бабусі.
- і розбуди Машу, нехай курей випустить гуляти по подвір’ю
- добре бабуся, вже біжу
Я зайшла на подвір’я побачила, що Маша стоїть і робить зарядку.