9 глава "Новий Рік"

9 глава

Ксенія.

Вечір.

Ми всі зустрілись у ресторані. Сіли за стіл. Ми знову замовили вино. Та замовили страви.

- Я зараз прийду — сказав мій коханий. Він встав та кудись пішов.

- А куди це Костя пішов?

- Хтозна, може у вбиральню — сказала Христя та посміхнулась. Мені здалось, що вона щось знає, але не каже. За десять хвилин Костя повернувся й сів біля мене. Я подивилась на нього. Він посміхався.

- Що відбувається? Мені хтось щось пояснить?

У відповідь тиша. Всі тільки посміхаються. Нам принесли страви. Ми почали їх їсти. А коли трохи з’їли страви. На мене подивилась Діана.

- Давайте вже подарунки дарувати — моя найкраща подруга дивилась на мене та посміхалась — я перша дарую. Ми з Тарасом даруємо тобі... — вона протягнула мені конверт — відкривай

Я відкрила конверт. У ньому лежав абонемент у студію по грі на піаніно. Я просто розповідала подрузі, що хотіла б повчитися грі на піаніно.

- Дякую — Діана посміхнулась

- Я пам’ятаю, що ти мені казала

- А ми з Іллею даруємо — Христя дістала якусь фотографію — ось це на тебе чекає вдома

Я взяла фотографію. На ній був синтезатор.

- Це синтезатор?

- Так

- Ви що змовились? — запитала я і всі почали сміятись

- Ну, щось типу того — сказав Ілля. Друзі мене здивували. Я дивилась на фотографію на ній чорний синтезатор з червоними смужками по боках. І як це Діана таке пам’ятає? Ми ж про це говорили більше року тому. Ми пили, святкували мій день народження. І раптом я чую якийсь голос чоловіка.

“Дорогі гості. У нас тут є одна дівчина у якої сьогодні день народження. Ксеніє, можна вас попросити підійти до мене — я подивилась на всіх. Вони сиділи посміхались. А в їх обличчях можна було побачити одне слово “йди”. Я встала та пішла до чоловіка, коли я до нього підійшла він посміхнувся, а мене кинуло у жар. Бо я побачила, що у залі сидить багато людей. І здається я ще й почервоніла. Але на моєму обличчі була посмішка — Ксеніє, наш заклад вітає вас з днем народження. Ми бажаємо вам щастя, здоров’я — і раптом всі почали плескати у долоні та кричати “З днем народження, Ксеніє”. Я подивилась на Костю. Він посміхався. Тепер я зрозуміла куди це він ходив. І слова Христі “Хтозна”. Вивезли великий торт на ньому було багато свічок. Я їх швиденько порахувала. Двадцять одна свічка. Стільки скільки мені сьогодні виповнилось. Мені сказали задути ці свічки, що я й зробила. Всі знову почали плескати у долоні. Потім я повернулась за стіл. Нам привезли цей торт. Я подивилась на друзів та свого коханого.

- Дякую вам за такий сюрприз. Костю, порівняно з цим моя вечірка-сюрприз відпочиває — я почала сміятись — ти мені зробив справжнє свято... ви зробили.

- Все для того, щоб цей день народження тобі запам’ятався — сказав Костя й поцілував мене у губи. Нам порізали цей торт. Я не помітила який це торт, а зараз я на нього подивилась. І зрозуміла, що це саме той торт, який мені подобається. Нам поставили шість тарілочок з шматочками торту.

- Ви навіть замовили мій улюблений торт

- Авжеж — сказала Діана — я пам’ятаю, як ми його з тобою робили вперше

- Ага, весела історія — ми почали сміятись. Звичайно більш ніхто окрім нас не розуміє про що ми говоримо.

- Яка ще історія? — запитав Костя

- Ми взяли всі інгредієнти, потім змішали як зрозуміли...

- Коротше кажучи, ми не правильно підрахували пропорції, торт у нас вийшов такий собі. Їсти його було неможливо — сказала я. Коли я це розповідала офіціант посміхався. Розставляв тарілки та посміхався.

- Ви заберете торт чи як? Щоб я знав складати мені його

- Так, звісно заберемо — сказав Костя

Ми ще трохи посиділи, а потім розійшлись по номерах. Сьогодні у мене було багато позитивних емоцій. Костя влаштував мені справжнє свято. Люблю його. Він мені влаштовує сюрпризи. Від яких у мене завжди позитивні емоції. Він робить їх дуже несподівано. Навіть не знаю коли від нього очікувати такого сюрпризу, подарунку.

Я лежу у його обіймах. Моя голова лежить у нього на плечі.

- Костю, дякую тобі за сьогоднішній день. Я безмежно тебе кохаю

- Я радий, що тобі все сподобалось. Я теж тебе кохаю... безмежно — він мене поцілував у голову. У його обіймах сьогодні я заснула.

Костя.

Я радий, що моїй коханій сподобався цей день. Мені напевно назавжди запам’ятається її здивоване обличчя покрите рум’янцем і блискучі сірі очі. Коли вона вийшла до того чоловіка. Але це для неї незабутні емоції і для мене також. Адже сьогодні з її обличчя не сходила її чарівна посмішка. І це просто чудово. Я її безмежно кохаю. Вона сьогодні теж сказала це слово “безмежно”. Я від неї його ні разу ще не чув, а сьогодні я його почув.

Я почув як Ксеня почала сопіти. Я її поцілував в голову й теж закрив очі.

Ми прокинулись об одинадцятій годині. Від дзвінка Іллі. Він сказав, що чекає нас через пів години біля ресторану. Ми з Ксенією почали швидко одягатись, збиратись. Ксеня не встигла зробити колосок, тому зробила собі високий хвостик. Вона у минулому місяці пофарбувала собі декілька локонів у рожевий колір. Без мого відому. Зробила мені такий сюрприз. Але мені сподобався її такий образ. Тому ці локони у цьому її хвостику виглядали красиво. А у колоску ще красивіше.

Ми одяглись та пішли до ресторану. Спустились на перший поверх з п’ятого. Біля ресторану стояли всі, чекали лише нас.

- Давно тут стоїте?

- Хвилин п’ять — сказав Тарас

- Підемо поснідаємо й підемо гуляти — сказав Ілля. Ми зайшли у ресторан сіли за останній вільний столик. Так у ресторані на диво було багато людей. До нас підійшов офіціант. Він дав нам меню й налив воду у стакани. Ми почали роздивлятись меню.

- Я не буду багато їсти — сказала моя кохана — візьму просто салат