7.3 глава
Костя.
Ранок.
Я прокинувся Ксенія як на диво спала біля мене. Не встала рано. Що мене здивувало. Я подивився на годинник. Ще тільки 5:45. А я вже прокинувся і не хочу спати. Я встав, одягнувся. І вийшов у коридор. У хаті тиша. Всі ще сплять. Я зайшов на кухню. І вирішив приготувати сніданок. Готувати я навчився. Вирішив приготувати як вчора робила Ксеня. Приготувати млинці. Дістав потрібні інгредієнти та почав готувати. Тихенько, щоб нікого не розбудити. Змішав всі інгредієнти, зробив тісто, як на мене вийшло чудово. І почав смажити. Майже посмажив всі млинці, як в кухню зайшла бабуся.
- Костя? Що ти робиш?
- Вирішив всім приготувати сніданок
- О, молодець. Не думала, що ти...
- Навчусь готувати?
- Так
- Все заради вашої онуки
- Любиш її?
- До нестями — бабуся почала посміхатись. А потім взяла один млинець і відкусила
- Молодець, смачні млинці
- Дякую, мені приємно, що вам сподобалось — я виключив газ і відставив пательню на іншу конфорку.
- Йди буди Ксенію, треба, щоб вона мені допомогла
- Нехай спить, давайте я вам допоможу
- Ну, добре
- Яка допомога вам потрібна?
- Треба у літній кухні... там є три банки, їх треба помити. Сьогодні прийдуть люди купувати молоко
- Так сьогодні наче не субота
- Ці люди у четвер приходять по молоко
- Зрозумів. А де ці банки мити?
- У хату занесеш
- Добре, а ви, що робитимете?
- Корову треба вивести на пасовище поки є можливість, а то взимку буде у хліву
- Цілу зиму у хліву? — здивовано запитав я
- Так
Я пішов одягнувся та пішов у літню кухню взяти три банки, які треба помити. Зайшов у літню кухню. На столі стояли лише три банки. Я їх взяв обережно, щоб не розбити. Зайшов у хату. Зняв курточку та пішов мити банки. Помив першу трьохлітрову, а потім дві однолітрові. Витер їх насухо. Та поставив у коридорі на стіл. У хату якраз зайшла бабуся. Хм... вона так швидко вивела корову на пасовище. Вона подивилась на мене, а потім на банки.
- Вже помив? Молодець
- Ще з чимось допомогти?
- Ні не треба — бабуся подивилась на мене — Костю, як Ксенії повезло з тобою. Добрий, красивий та ще й любиш її. Зовсім не схожий на її батька. Повна протилежність
- І готовий завжди допомогти — бабуся посміхнулась, а потім мене обійняла.
- Йди буди Ксенію. Ось тепер їй точно треба вставати
- Добре — я зайшов у кімнату Ксенії. Вона спить. Спить на животі та посередині ліжка. Я присів на краєчок ліжка, бо по-іншому не вийшло. Ще раз подивився на свою принцесу.
- Принцесо, — сказав я тихо і доторкнувся до її волосся, яке було розпущеним — вставай, прокидайся
Ксеня відкрила трохи очі та посміхнулась. А потім побачила, що я вже в одязі. Відкрила повністю очі. Перевернулась на спину. І протерла очі.
- Давно встав?
Я подивився на годинник.
- Півтори години тому, — я посміхнувся. Ксеня здивовано подивилась на мене — я вже трохи допоміг твоїй бабусі
- Навіть так? — вона сіла на ліжко
- Мг...
Ксеня встала. Почала одягатись, а я в цей час застелив ліжко. Ми вийшли на кухню. Ксеня взяла чашку налила у неї воду та почала пити. Випила воду й подивилась на стіл.
- Бабуся приготувала вже сніданок — я почав посміхатись
- Не вгадала, це я приготував млинці — Ксеня здивовано подивилась на мене.
- Серйозно?
- Так
- То, що мій чоловік вміє готувати?
- Так — Ксеня підійшла до мене, поцілувала
- Тепер я знаю, хто мені буде готувати сніданок ― вона ще раз мене поцілувала у щічку — в ліжко — ми почали сміятись
- Ну, можна й так — я поцілував принцесу в губи. Вона підійшла до столу й взяла один млинець. І почала його їсти.
- Молодець, смачні млинці вийшли
- Мене бабуся теж похвалила. Що робити сьогодні будемо?
- Ми підемо до Діани. Вона сказала Маші, що Тарас вже поїхав. Будемо у неї. А ви я не знаю, робіть що хочете
- Добре
Після того як Ксеня доїла млинець. Пішла вмиватись.
За годину всі встали. Поснідали. Мене всі похвали, що я молодець. Що навчився готувати. Потім ми всі включно з дядьком Андрієм допомогли бабусі. Після дівчата пішли до Діани. Бабуся пішла з ними. А ми втрьох залишились вдома.
Зайшли на кухню. Сіли за стіл.
- Хлопці, ви п’єте? Чи ведете здоровий спосіб життя?
Ми почали сміятись.
- П’ємо — сказав Артем
- Ну, тоді ось — дядько дістав три келихи й пляшку віскі. Він налив його у келихи. Дав нам їх та собі. Потім сів за стіл і подивився на нас — поговоримо трохи?
- Ну, так — я не проти про дядька Ксенії дізнатися щось.
- Скажіть, любите дівчат?
- Як я сьогодні сказав бабусі. Кохаю Ксенію до нестями — дядько почав сміятись
- А ти?
- Я Машу люблю так само як і Костя Ксенію
- До нестями? — спитав дядько
- Так
- Хлопці, а як ви познайомились з дівчатами?
- Ну, я написав, що хочу познайомитись з дівчиною. Ми з Машею почали спілкуватись
- А у мене історія цікавіша
- Цікавіша?
- Так. Я сидів у кафе, пив каву. Подивився у кафе зайшла дівчина. Вона зайшла тримала у руках дві книги. Купила собі каву...
- Я так розумію мова йде про Ксенію? — запитав дядько
- Саме так, так от... вона сіла за сусідній столик. Почала пити каву та читати одну з книжок. Я побачив, що до неї почав приставати один чоловік. Я за неї заступився. Коли я вдарив того чоловіка, Ксенія злякалась забула у кафе книжки й окуляри. Я їх забрав, подумав, може зустріну її.
- І зустрів
- Так, на наступний день у коледжі. Зіштовхнулись, у неї випали книги та зошити. Я допоміг їй їх зібрати і впізнав її. Віддав окуляри і книги, а потім запросив на побачення. І з тих пір ми разом