7.1 глава "У бабусі"

7.1 глава

Ми вчора прилетіли з Барселони. А сьогодні всі разом їдемо у село до бабусі Ксенії та Маші. Зробимо їй сюрприз, адже у неї немає телефону, та й навіщо він їй, якщо у селі немає мобільного зв’язку.

Ми почали збиратись їхати у село. Дівчата пішли у магазин купити те, що не можна купити у селі. А я з Артемом виносимо з квартири речі, які треба привезти у село. У цьому списку можна так сказати страви, які приготували дівчата, щоб не готувати у бабусі. Адже можливо приїдемо голодні.

Я вийшов черговий раз до машини та побачив як до нашого під’їзду під’їхали Тарас й Діана. Вони вийшли з машини. І підійшли до нас.

- Привіт — сказав Тарас, ми потиснули один одному руки

- Привіт

- Ксеня нам сказала, що ви їдете до бабусі

- Так, ось збираємось

- Ми вирішили поїхати з вами. Я з Тарасом до моєї мами поїдемо

- Тоді разом поїдемо — до нас вийшов Артем, я подивився на нього — закрив квартиру?

- Так, о, привіт — Тарас і Артем потиснули один одному руки — ви з нами їдете?

- Так — сказала Діана

Через двадцять хвилин до нас підійшли дівчата. Ми всі сіли у машину. І поїхали до бабусі. Я з Артемом сиділи на передніх сидіннях, за кермом був Артем. Ми з ним домовились. Що коли будемо їхати назад, то за кермом буду я.

Ми їхали у машині без радіо.

- Давайте розповідайте сподобалась Барселона?

- Так, дуже — сказала Ксенія

- Це точно, дякуємо вам за такий подарунок

- А де були? — запитав Артем

- Були біля Тріумфальної Арки, у готичному кварталі

- На набережній погуляли коли приїхали у перший день

- Зрозуміло, тільки бабусі ні слова про Барселону

- Чому? — запитала Ксенія

- Бо я впевнена, що вона запитає скільки це все коштує

- Добре, будемо мовчати — сказав я і ми почали сміятись. Артем з флешки включив музику.

- Слухаєте гурт “Антитіла”?

- Так, декілька пісень чув

- Я так само — сказала Ксеня

Ми почали слухати пісні. Маша та Артем навіть підспівували. Їхати до бабусі на машині виявилось лише годину. Пам’ятаю, що на електричці ми їхали практично дві години. І були як вижаті лимони. Принаймні я.

Ми під’їхали до воріт бабусиного двору. А Тарас з Діаною поїхали далі. Першими з машини вийшли дівчата. Вони зайшли у двір.

- Бабуся! — крикнула Ксенія.

- Бабуся, ти дома?!

Бабуся Галя вийшла з хати. Ми з Артемом зайшли у двір. І побачили усміхнену бабусю.

- Дівчатка, — вона підійшла до них і обійняла їх — не очікувала вас сьогодні побачити

- Вирішили зробити тобі сюрприз — сказала Маша

- І він вдався, — бабуся подивилась на мене з Артемом — привіт, хлопці — вона теж підійшла до нас та обійняла.

- Бабуся, ми так розуміємо, що ти нічого їсти не готувала, бо не чекала нас

- Так

- Тому ми привезли з собою їжу — сказала Ксенія. Я з Артемом почали заносити всі речі у двір.

За двадцять хвилин ми всі сіли їсти. Бабуся дивилась на нас і посміхалась.

- Дуже рада вас бачити — почала розмову вона

- Ми теж раді тебе бачити

- Мені якраз потрібна буде ваша допомога

- Яка? — запитав Артем

- Треба листя позгрібати

- І все? — запитав я

- Костику, я ж тобі вже казала, у селі роботи повно

- Пам’ятаю, — я посміхнувся — наносити воду з колодязя, повбирати у хаті

- Правильно пам’ятаєш, — сказала Ксеня — а, ще бабуся ми хочемо поїхати на цвинтар

- Не сьогодні?

- Ні

- Ми у тебе будемо три дні — сказала Ксеня

- Сподіваюсь ми вам не набриднемо — сказав Артем. Ми почали сміятись.

- Ти, що таке кажеш, я завжди рада вас бачити. Дівчатка, а як же ваше навчання?

- У мене до четверга немає пар — сказала Маша

- А я попередила старосту, що мене не буде до п’ятниці

- Добре — бабуся посміхнулась

- До речі, Діана з Тарасом теж приїхали у село до мами Діани

- Я дуже часто від неї чую, питання — сказала бабуся

- Яке?

- “Коли Тарас зробить пропозицію Діані?”

- Не думаю, що це буде скоро — сказав я

- Чому?

- Я давно знаю Тараса. Він не такий рішучий як я, а тим більше як Ілля

- Той який зробив пропозицію на вашому весіллі?

- Так, це мій друг дитинства. Я сам не думав, що він може бути таким рішучим — ми почали сміятись.

Після обіду Ксенія з Машею допомогли прибрати посуд. А я з Артемом пішли до колодязя набрати воду. Ми підійшли до нього, відкрили колодязь. Артем почав набирати воду. Набрав одне відро. Вилив воду у інше відро. Він набрав три відра. Ми разом їх понесли у двір.

- Коли я пішов з Ксенією набирати воду... подивився як важко їй це робити

- Так це не легко, я Маші теж допомагав. Не розумію, як такі тендітні дівчата, носять такі важкі відра

- Не один ти так думаєш — ми принесли воду у хату. Поставили їх на спеціальний стіл. І пішли шукати наших дівчат. Бо їх у хаті не було. Ми вийшли з хати. І побачили як з літньої кухні вийшла Ксенія. Вона тримала якусь банку.

- Де Маша?

- Вона у хліву доїть корову. Зараз вийде — сказала Ксенія

- А, ти, що робиш?

- Ось винесла банку, будемо зараз у неї молоко переливати. А потім можемо піти прогулятись

- Я нікуди не піду, хочу відпочити — сказала Маша. Вона в правій руці тримала біле відро. Підійшла до Ксенії та почала у банку переливати молоко.

- Тоді я залишаюсь з тобою — сказав Артем

- А, ти Костя, підеш прогуляєшся зі мною?

- З задоволенням, — я посміхнувся — а де бабуся?

- Вона відпочиває

- Я так розумію, якби ми не приїхали вона сама це робила

- Що саме?

- Доїла корову, переливала молоко

- Правильно розумієш — Маша поставила відро на землю. А Ксеня занесла молоко у літню кухню.

- То, що підемо відпочивати?

- Так