5 глава "Підготовка до вильоту у Барселону"

5 глава

Ми прокинулись о пів восьмої ранку. Ксеня забула завести будильник. Вона підірвалась з ліжка і побігла у ванну кімнату. Через півгодини повинні Тарас з Діаною приїхати, а Ксеня тільки встала. Я теж встав, одягнувся і пішов на кухню. На кухні вже стояв Артем і робив каву.

- Доброго ранку — позіхаючи сказав я

- Доброго ранку — Артем подивився на мене

- Щось ти не дуже виглядаєш — я подивився на нього

- Цілу ніч працював, це вже буде третя чашка кави — він позіхнув — спати хочу, що просто жах

- Зрозуміло, а, що, там Маша?

- Вона спить, вона сьогодні лише на другу дня йде на пари, тому хоче відпочити, а я, напевно, закінчу працювати і теж ляжу спати

- Правильне рішення

- Будеш каву?

- Буду, а Ксені там залишиться кава?

- Так

Я відкрив холодильник взяв всі необхідні інгредієнти на бутерброд й почав робити бутерброди.

У кухню зайшла Ксеня. І посміхнувшись, подивилась на нас.

- Сніданок готовий? — запитала швидко вона

- Так, ось бутерброд — я поставив тарілку з бутербродом на стіл, Артем поставив їй чашку. А сам пішов у кімнату працювати. Ксеня подивилась у вікно.

- Трясця! Діана з Тарасом вже приїхали — вона швиденько випила каву та з’їла бутерброд, а потім побігла одягатись. А я спокійно пив каву. Коли випив її побачив, що Ксеня вийшла у коридор. Вона сьогодні зробила собі зачіску хвіст, бо колосок робити довго. Моя принцеса сьогодні одягла свою теплу синю сукню.

- Діана дзвонила, питала, де я так довго

- Ти давай не говори, а одягайся

Ксеня почала одягати курточку, бо чоботи вона вже одягла.

- Чекаю тебе в інституті о другій... підійдеш на третій поверх до аудиторії 310

- Добре — вона поцілувала мене у щічку і вибігла з квартири. А я пішов мити посуд. Коли зайшов на кухню, подивився у вікно та побачив як Ксеня сіла у машину й вони поїхали. Я посміхнувся, а потім почав мити тарілку і дві чашки. А в цей час думав, що треба взяти собою у подорож. Напевно треба взяти одяг під різну погоду. Бо не знаю, яка буде там погода. Зарядки для телефонів і портативну зарядку. У мене є вона дома. Чому я її не забрав не розумію. Тому треба за нею сходити. Я практично всі речі переніс у цю квартиру. У тій квартирі залишилось речей по мінімуму. Там залишився велосипед , ця портативна зарядка і ще щось, не пам’ятаю.

Домивши посуд, я пішов у свою квартиру. Я вийшов з квартири Ксенії і спустився на перший поверх. Не знаю чому, але ключі від моєї квартири завжди лежать у моїх штанях. Я відкрив двері й зайшов у неї. Побачив, що пальта мами немає. Можливо, вона на роботі. З кімнати вийшла Настя.

- Привіт, братику

- Привіт, давно не бачились — я почав сміятися

- Як у вас справи?

- Та, ось зайшов по портативну зарядку... нам Маша та Артем подарували два квитка у Барселону

- Круто — сестра посміхнулась — коли виліт?

- Завтра зранку, здається о восьмій

- Добре

Я пішов у свою кімнату і почав шукати цю зарядку. Шукав я її хвилин десять. Заглядав у всі шафи і нарешті, знайшов на тумбочці, яка стоїть біля ліжка. І правду кажуть, хочеш сховати предмет, поклади його на видне місце.

Я пішов у квартиру Ксенії і почав складати речі. І не помітив як пройшло чотири години. Я подивився на годинник. Вже дванадцята година дня. Я швидко одягнувся і вийшов на вулицю. І зразу побачив як до зупинки під’їхав автобус, той, що мені треба. Я підбіг до нього коли він практично закрив двері. Я забіг у салон, заплатив і сів на вільне місце. Їхати мені хвилин п’ятдесят. Так, інститут знаходиться далеко від нашого дому. І це погано. Але ж нічого не поробиш.

Нарешті п’ятдесят хвилин минуло і я вийшов з автобуса. Поки я їхав, я уступив місце бабусі, яка була з паличною. Тому тридцять хвилин їхав стоячи.

Я швиденько побіг в інститут. Добре, що пройти можна було у будівлю спокійно. Ніхто не перевіряв студентські картки. Я піднявся на третій поверх і пішов шукати аудиторію 310. І біля аудиторії побачив цікаву картину. Мою Ксеню якийсь хлопець поцілував у губи. Ксеня відштовхнула цього хлопця і дала йому смачний такий ляпас, що у хлопця щока моментально стала червоною, оце сили у моєї принцеси. Не хотів би я відчути на собі такий її ляпас. Я звідси бачу як йому боляче. Хлопець доторкнувся до своєї щоки, а Ксеня витягла з сумочки серветку і почала витирати губи.

- Придурок! — крикнула вона — навіщо ти це зробив?!

У відповідь була лише тиша. Хлопець нічого не сказав.

- Я взагалі одружена! Бачив на моєму пальці каблучку чи ти сліпий?!

Я дивився на цю всю картину і посміхався. Від дій Ксенії, саме від цього ляпасу.

- Пробач — нарешті сказав хлопець

- Щоб я тебе біля себе не бачила!

Ксеня стояла до мене спиною і тому не бачила мене. Та коли закінчила розмову, повернулась й побачила мене.

- Костя?

Я підійшов до Ксені і обійняв її.

- Ти все бачив?

- Бачив... я тепер розумію про що говорив Макс... сильний такий ляпас дала — я почав сміятись, і випустив Ксеню зі своїх обіймів

- Ти не ревнуєш?

- До кого тут ревнувати, він до тебе більше не підійде

- Чому ти так впевнено це говориш?

- Тому що він не захоче більше такого ляпасу отримати... я б точно після такого не підійшов

Ксеня почала сміятись.

- Ну, так, якщо ще підійде ось так, ще раз такий ляпас отримає

Я посміхнувся.

- А де Діана?

- У бібліотеку пішла, а ми зараз у магазин, я так розумію — я взяв Ксенію за руку й ми пішли до виходу

- Так, я там трохи речі поскладав

- Мої теж складав?

- Ні, я ж не знаю, що ти захочеш брати

Ми зайшли у магазин. Ксеня захотіла купити українсько-іспанський словник для подорожей. Щоб розуміти, що та як сказати. Так, але головне зрозуміти, що нам сказали. Сподіваюсь там говорять англійською. Я англійський знаю добре, Ксеня казала, що теж його добре знає.