3 глава
Наш ранок сьогодні почався о сьомій годині, адже Ксеня йде в інститут. Вона з Діаною й Тарасом зустрічаються біля нашого під’їзду. І Тарас везе їх в інститут, а потім сам їде у свій інститут, бо вчиться на магістратурі. Ось так проходить наш останній місяць. А, що мені робити? До цього я готував все до весілля. Домовлявся з фотографом і декілька вирішував питань з Мілою. А зараз я, навіть, не знаю, чим себе зайняти. Може подзвонити своєму однокласнику, з яким я малював стінгазету? Напевно, так і зроблю.
Ксеня встала, одягла свій халат і швидко побігла у ванну кімнату. Я теж встав, одягнув домашні, сірі штани та синю футболку. І пішов на кухню, робити коханій каву і бутерброд. Ми ось так тепер починаємо наш ранок. Я зайшов на кухню і поставив чайник грітися. А поки він гріється, я почав робити бутерброди з ковбасою і сиром. Я нарізав хліб і вже мазав на хліб масло. Чайник закипів і я відклав бутерброди та почав робити каву. Бутерброди треба було доробити, тільки покласти на них ковбасу і сир. Я почув як Ксеня почала сушити голову. Щось вона сьогодні швидко, адже я казав, що вона довго зазвичай вмивається. Я швиденько зробив каву й поставив її на стіл, а потім доробив бутерброди. І якраз у кухню зайшла Ксеня. Я подивився на неї. Вона була у тому ж халаті і у неї були розпущене волосся. Воно лежало у Ксені на плечах. Така зачіска, мені теж подобається, але така зачіска у неї тільки зранку.
- Сідай снідати — сказав я
- А ти?
- Я теж разом з тобою поснідаю
Ми сіли за стіл і почали їсти бутерброди та пити каву. Ксеня на мене весь час дивилась й посміхалась.
- Ти чого?
- Я просто на тебе дивлюсь — вона посміхнулась.
- Це ж сьогодні повертаються Маша і Артем?
- Здається так — сказала Ксені присьорбуючи каву — тільки коли не знаю, хоча, думаю, що скоро приїдуть. Маша вчиться ще і тому у неї теж пари сьогодні
- А, про Артема знаєш?
- Не знаю, можливо працювати буде, а ти, що робити будеш?
- Думаю, подзвонити однокласнику, з яким малював стінгазету... запитаю чи є чим йому допомогти, якщо є я буду там у нього
- Зрозуміло
- Якщо, що я тобі адресу скину
- Добре, коханий — Ксеня подивилась на годинник — ...так, через п’ятнадцять хвилин Діана з Тарасом приїдуть
- Давай тоді вдягайся — я посміхнувся
- Дякую, за сніданок — кохана поцілувала мене у губи і швидко побігла у кімнату одягатись. А я прибрав все зі столу і помив посуд. І пішов у кімнату до Ксенії. Вона якраз робила собі колосок, повсякденну зачіску. Подивилась на мене й посміхнулась. Зібрала колосок у резинку. І почала робити макіяж. А я якраз застелив ліжко. Я подивився на Ксенію.
- Для кого ти так фарбуєшся?
Ксеня в цей час фарбувала губи рожевою помадою і дивилась у дзеркало.
- Ревнуєш?
- Чесно, так — я сів на ліжко.
- До кого можна мене ревнувати?
- Та, хоча б до Макса та Слави — я посміхнувся
- Так, я ж в інститут їду
- А, ну, так... у мене таке відчуття, ніби кажеш, що там хлопців не буде — Ксеня підійшла до мене і сіла мені на коліна.
- Не переживай... я люблю тільки тебе — вона посміхнулась, а потім поцілувала мене у губи — зраджувати тобі я точно не буду... сто відсотків... навіть в думках такого не було
- Добре — я обійняв Ксенію і поцілував її у губи. У Ксені задзвенів її телефон.
- Це Діана дзвонить — Ксеня взяла слухавку — добрий ранок... а так, вже виходжу — так звичайно виходить у халаті. Ксеня поклала слухавку.
- Поїдеш у халаті?
- Ой
Ксеня швиденько встала. Відкрила шафу і взяла звідти джинси і рожеву м'яку кофту. І швиденько вдяглась.
Схопивши свою сумку, кохана побігла у коридор. Я пішов за нею. Вона швиденько вдягла кросівки.
- Подзвониш мені коли у тебе закінчаться пари
- Добре — Ксеня одягла курточку — я побігла
Я поцілував Ксеню у щічку і вона вийшла з квартири. А сам дістав з кишені телефон і набрав номер телефону Марка, однокласника. Він відповів зразу.
- Привіт, як справи?
- Привіт, добре, у мене до тебе є питання
- Яке?
- Тобі потрібна допомога намалювати стінгазету чи щось типу того?
- Звісно, що є... цієї роботи достатньо, аби працювати цілий місяць, а може і два
- То може я тобі допоможу?
- Буду тільки радий, зможеш приїхати за годину до мене. Адресу я зараз скину повідомленням
- Добре
- Тоді побачимось
- Так — Марк поклав слухавку, а я пішов одягатись і тільки-но я дійшов до кімнати Ксенії, я почув, що прийшло повідомлення від Марка. Я подивився адресу. Хм... так це ж за три будинки від мене. І на тій самій стороні.
Тільки я зайшов у кімнату, як почув, що у квартиру хтось зайшов. Я вийшов у коридор.
- Костя, знаєш, двері треба закривати — з претензіями накинулась на мене Маша. Вона з Артемом вже зняли свої курточки.
- Забув
- Ксеня вже на парах?
- Тарас її забрав і повіз в інститут
- Це добре, і мені зараз теж треба бігти — Маша швиденько побігла у свою кімнату. А я підійшов до Артема.
- Сподобався подарунок? — запитав Артем
- Не те слово, дякую тобі... а Маша знає про цей подарунок?
- Знає. Це ми так зробили аби бабуся не знала
- Тоді, дякую вам... що робити зараз будеш?
- Попрацювати треба. А ти, що робити будеш?
- Подзвонив однокласнику, поїду до нього, малювати стінгазети
- Ти малюєш?
- Так, вчився у школі малювання
- Зрозуміло, тоді не буду затримувати — Артем посміхнувся і пішов у кімнату Маші. А я пішов у кімнату Ксенії. Я дістав з шафи свої джинси і чорну кофту. І одягнувся, поклав телефон у кишеню джинсів. І вийшов у коридор. Потім одягнув курточку і чоботи та вийшов з квартири. І своїм темпом пішов до Марка. На вулиці прохолодно та капає дрібний дощик. Але це не заважає аби трохи пройтись і подихати свіжим повітрям.